Ухвала суду № 32145498, 01.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2013 р. м. Київ К-47718/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство» на постановуСевастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009 у справі № 5020-4/006-7/189-12/190за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство»доДержавної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя за участюПрокуратури міста Севастополяпровизнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 17.12.2008 позов було задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя № 0003392310/0 від 28.11.2005 та № 1000052310/0 від 28.11.2005.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009 постанову Господарського суду м. Севастополя від 17.12.2008 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмолено.

У касаційній скарзі ТОВ «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009 скасувати, а постанову Господарського суду м. Севастополя від 17.12.2008 залишити в силі.

Переглянувши судове рішення апеляційного суду в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою адміністрацією у м. Севастополі була проведена позапланова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство» за період з 01.07.2004 по 30.06.2005, за результатами якої складено акт № 118/10/23- 123/30394016/227 від 18.11.2005.

В акті перевірки зазначено, що позивач на підставі додаткових угод отримував від генерального замовника (Міністерства оборони Російської Федерації) аванс, який відображав у податковій декларації як експортну операцію, в порушення ст.ст. 74, 132 Митного Кодексу України, не оформив вантажні митні декларації, які підтверджували факт експорту товарів, використовуваних для ремонту кораблів, а тому не міг мати права на застосування нульової ставки ПДВ, і, відповідно, права на відшкодування з бюджету заявлених і/або отриманих сум ПДВ.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003392310/0 від 28.11.2005 та № 1000052310/0 від 28.11.2005, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 696 732,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2 672 885,00 грн. (всього - на суму 5 369 617,00 грн.), а також зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 289 767,00 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим такий висновок податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в 2005 році між позивачем як головним виконавцем і Міністерством оборони Російської Федерації як генеральним замовником, були укладені додаткові угоди до державних контрактів, а саме: додаткова угода № 714/13/27/ДЕТ/0172-05 від 16.02.2005 до державного контракту № 4199011 від 20.12.2002 по ремонту ББК «Очаків» (пр. 1134Б зав. № С-2002) та додаткова угода № 714/13/27 ДЕ/0171-05 від 16.02.2004 до держаного контракту № 41990112від 20.12.2002 по ремонту замовлення ПЛ-380.

На підставі контракту і укладених додаткових угод позивачем здійснювався ремонт військових кораблів, які належать Російської Федерації (прапор Росії).

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спритних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно ч.1 ст.5 Митного кодексу України митною територією України є територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Статтею 14 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року (ратифікованої Верховною Радою України 24 березня 1999 року) встановлено, що підприємства, організації та установи Чорноморського флоту Російської Федерації провадять податкові відрахування відповідно до законодавства України.

Таким чином, ремонт іноземних військових кораблів на території України є наданням послуг на митній території України.

Крім того, як встановлено судами, до вартості ремонту, який був проведений позивачем, включалася вартість наданих послуг, а також вартість сировини, матеріалів, сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, готової продукції.

Пунктом 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить « 0» до бази оподаткування.

Відповідно до пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 названого Закону товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою вантажною митною декларацією.

Згідно пп.6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку, що тільки після фактичного виконання ремонту (підписання актів виконаних робіт) і оформлення вантажної митної декларації платник податку на додану вартість може задекларувати обсяг виконаних робіт і застосувати нульову ставку податку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, а отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство» залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний