Ухвала суду № 32145415, 10.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2013 р. м. Київ К-23488/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Федорова М.О.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Синонім»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.07.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010

у справі № 6/16 (2-а-6/16( 2а-7806/08))

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синонім»

до 1. Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва,

2. Головного управління Державного казначейства України в м.Києві

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень та відшкодування ПДВ, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Синонім» подало позов про визнання права позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року в сумі 383443,00 грн., за квітень 2007 року в сумі 86776,00 грн., за травень 2007 року в сумі 18319,00 грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2008 № 0000062306/0 в загальній сумі 488538,00 грн. та рішення податкової інспекції від 19.05.2008 № 7303/10/25-0/1 про результати розгляду скарги, зобов'язання податкової інспекції надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачеві з держбюджету та стягнення з органу держказначейства податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2007 року в сумі 383443,00 грн., за квітень 2007 року в сумі 86776,00 грн., за травень 2007 року в сумі 18319,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010, в задоволенні позову відмовлено повністю.

ТОВ «Синонім» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та задовольнити позов в повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Згідно із поданими позивачем до податкової інспекції податковими деклараціями з ПДВ за березень, квітень, травень 2007 року, розрахунками бюджетного відшкодування позивачем заявлено до бюджетного відшкодування шляхом перерахування на рахунок в установі банку відповідно 383443,00 грн., 86776,00 грн. та 18319,00 грн.

Підставою для зменшення за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2008 № 0000062306/0 бюджетного відшкодування за березень 2007 року в сумі 383443 грн., за квітень 2007 року в сумі 86776 грн. та за травень 2007 року в сумі 18319 грн. слугували висновки невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування на рахунок позивача в установі банку за вказані періоди, викладені в акті від 15.02.2008 № 69/2-23-06-30310317, про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Порушення полягає у неправомірному віднесенні позивачем до складу податкового кредиту за лютий, березень, квітень 2007 року податку на додану вартість за операцією з придбання нежитлової будівлі пансіонату «Україна» у ТОВ «ТК Сатурн» без мети використання в господарській діяльності. При цьому податковий орган виходить з того, що основним видом діяльності ТОВ «Синонім» є адвокатська діяльність. Підприємством під час перевірки не надано пояснень та документального підтвердження про використання придбаного об'єкту в господарській діяльності.

Також податковим органом в акті перевірки встановлено, що протягом останніх 12-ти місяців позивач мав обсяги оподатковуваних операцій в сумі 373778 грн., що є меншими ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, тому за вимогами п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування.

З огляду на позицію податкового органу щодо придбання приміщень без мети використання в господарській діяльності, яка обґрунтована лише посиланням на основний вид діяльності позивача, судом першої інстанції встановлено, що згідно із довідкою статистики видами діяльності підприємства є: консультування з питань комерційної діяльності та управління, адвокатська діяльність, організація перевезення вантажів підприємством, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, інші види оптової торгівлі. Відповідно до ст. 3 Статуту позивача до предмету діяльності ТОВ «Синонім» належить широкий перелік видів діяльності, в тому числі купівля-продаж товарів усіх видів.

Таким чином, суд першої інстанції правильно не погодився з позицією податкового органу щодо придбання позивачем об'єктів нерухомості без мети використання у господарській діяльності, яка обґрунтована лише посиланням на основний вид діяльності підприємства.

При цьому суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування у зв'язку з тим, що позивач мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Відповідно до абз. 2 п.п. «а» п.п. 7.7.11 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

З метою з'ясування обставини - належності придбаних позивачем об'єктів нерухомості до основних фондів, виключення щодо операцій з якими містяться у наведеній вище нормі Закону, суд першої інстанції зобов'язував позивача надати докази тому, що придбані ним у 2007 році об'єкти нерухомості обліковувались як основні засоби, проте позивач доказів цьому не надав.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції залишає без змін оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування.

Щодо оскаржуваних судових рішень в частині вирішення позовних вимог про визнання права позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та скасування рішення податкового органу за результатами розгляду скарги платника податку суд касаційної інстанцій дійшов висновку про необхідність їх скасування та закриття провадження у справі в цій частині, виходячи з такого.

Фізична чи юридична особа може оскаржити до адміністративного суду будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, шляхом подання адміністративного позову з вимогами, перелік яких міститься у частині четвертій статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позову у даній справі та вирішення справи судами попередніх інстанцій). Оскільки такий перелік не був вичерпним, особа могла обрати й інші вимоги на захист своїх прав, свобод чи інтересів у сфері публічно - правових відносин, але, враховуючи компетенцію адміністративних судів (ст. 17 Кодексу), а також повноваження суду при вирішенні справи (ст. 162 Кодексу).

Вирішивши позовні вимоги про визнання права позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а також щодо зобов'язання надати висновок органу держказначейства, суди попередніх інстанцій не врахували, що така вимога є неналежним способом захисту прав платника податку на додану вартість. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податку фактично порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету. Відповідно способом захисту такого порушеного права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (бюджетне відшкодування заборгованості).

Позовна вимога про скасування рішення суб'єкта владних повноважень за результатами вирішення скарги на податкове повідомлення-рішення також не може бути предметом розгляду в адміністративних судах, оскільки таке рішення не породжує для платника податків певних правових наслідків, не спрямоване на регулювання тих чи інших відносин і не має обов'язкового характеру для суб'єктів цих відносин. Актом, який породжує для платника податків певні правові наслідки, є відповідне податкове повідомлення-рішення податкового органу про визначення податкового зобов'язання, яке прийняте на підставі акту перевірки.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Синонім» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 в частині відмови в задоволенні позову про визнання права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року в сумі 383443,00 грн., за квітень 2007 року в сумі 86776,00 грн., за травень 2007 року в сумі 18319,00 грн., про визнання протиправним і скасування рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва від 19.05.2008 № 7303/10/25-0/1 про результати розгляду скарги та про зобов'язання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачеві з держбюджету скасувати і закрити провадження у справі.

У решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

М.О. Федоров