Ухвала суду № 32145413, 20.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" червня 2013 р. м. Київ К/800/12455/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Муравйова О.В.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 20.06.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013

у справі № 2а/1770/2859/12

за позовом Приватного підприємства „Укр-Ком"

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської

області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Укр-Ком" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000582351 від 12.07.2012, № 0000572351 від 12.07.2012.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивачем з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 та складено акт № 130/13/22-141/34488279 від 02.07.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000582351 від 12.07.2012, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 2869700 грн.: 2300199 грн. за основним платежем та 569501 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000572351 від 12.07.2012, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2179828 грн.: 1743861 грн. за основним платежем, 435967 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства внаслідок завищення валових витрат при обчисленні грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та внаслідок завищення податкового кредиту при обчисленні грошового зобов'язання з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з придбання робіт, послуг та товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз Плюс Сервіс", Приватного підприємства „Сервіс Доріг" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Терра Гранд", які орган державної податкової служби вважає безтоварними та не спрямованими на реальне настання наслідків.

Позивачем оскаржено податкові повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 2859159 грн., в тому числі 2289658 грн. за основним платежем та 569501 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2177826, 37 грн.: 1742261, 10 грн. за основним платежем, 435565, 27 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Судами попередніх інстанцій досліджено документи на підтвердження здійснення господарських операцій по придбанню робіт, послуг та товарно-матеріальних цінностей у ТОВ „Союз Плюс Сервіс", ПП „Сервіс Доріг", ТОВ „Терра Гранд".

На момент виписки на адресу позивача податкових накладних його контрагенти знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що мали відповідні Свідоцтва, та мали відповідні ліцензії.

Використання отриманих від контрагентів робіт, послуг та товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності, спрямованій на отримання прибутку, у фінансово-господарських операціях, що оподатковуються податком на додану вартість, підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно з якими позивачем було реалізовано товарно-матеріальні цінності ТОВ „Українські Радіотелекомунікації", ТОВ „Укртауер".

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що первинні бухгалтерські документи підтверджують фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання робіт, послуг та товарно-матеріальних цінностей у ТОВ „Союз Плюс Сервіс", ПП „Сервіс Доріг" та ТОВ „Терра Гранд".

Таким чином, з огляду на наведені законодавчі приписи юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування податку на додану вартість на суму податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму здійснених витрат), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання послуг відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

У справі, що переглядається є факти яки підтверджують реальність виконання спірних операцій.

Реальність виконання вказаних вище господарських зобов'язань, безпосередньо пов'язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами: договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Із врахуванням викладеного, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції та апеляційної інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

При цьому невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 у справі № 2а/1770/2859/12 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 у справі № 2а/1770/2859/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.В. Муравйов О.І. Степашко