Ухвала суду № 32145235, 13.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2013 р. м. Київ К/9991/57856/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Аверс-Трейдінг" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства "Аверс-Трейдінг" до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Приватне підприємство "Аверс-Трейдінг" (далі - ПП "Аверс-Трейдінг") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області (далі - ДПІ у Ренійському районі) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року позов ПП "Аверс-Трейдінг" задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ренійському районі від 13 листопада 2009 року №0013282301/0, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем на податок на додану вартість усього на суму 2403, 00 грн., за основним платежем - 1602, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 801, 00 грн. В решті позову було відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року апеляційні скарги ПП "Аверс-Трейдінг" та ДПІ у Ренійському районі залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ПП "Аверс-Трейдінг".

ДПІ у Ренійському районі подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ПП "Аверс-Трейдінг".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Ренійському районі проведена планова перевірка ПП «Аверс Трейдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26 вересня 2008 року по 30 червня 2009 року валютного та іншого законодавства за період з 26 вересня 2008 року по 30 червня 2009 року. За результатами перевірки було складено акт від 27 жовтня 2009 року №726/23 - 35549557.

В акті перевірки зазначені порушення позивачем податкового законодавства, зокрема п.п. 4.1.2, п.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону №334/94 - ВР, п.п 7.41 п.7.4 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Дані порушення виразилися в тому, що відповідно до даних вантажно-митних декларацій та роздруківок бази даних Ізмаїльської митниці було встановлено факт сплати митних платежів при здійсненні операцій розмитнення імпортованого товару, які були не в повному обсязі відображені в бухгалтерському обліку підприємства та позивачем не було надано під час перевірки первісних документів на підтвердження факту сплати всієї суми зазначених платежів. Також в акті перевірки було відображено факт порушення п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме здійснено продаж товарів за цінами, меншими митної вартості, зазначеними у ввізних митних деклараціях, що призвело до заниження бази оподаткування при реалізації імпортного товару на митній території України.

На підставі акту перевірки ДПІ у Ренійському районі13.11.2009 року були винесені податкові повідомлення - рішення №0013292301/0, яким позивачу буж донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток та штрафні санкції по ньому та податкове повідомлення-рішення від 13.11.2009 року №0013282301/0, яким донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні санкції.

Позивачем зазначенні рішення були оскарженні в адміністративному порядку, але скарги залишені без задоволення, а рішення залишені без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не було надано авансових звітів посадових осіб з підтвердженням первинними документами здійснених ними витрат, кредиторська заборгованість, згідно з даними бухгалтерського обліку не рахувалася. Податковий орган вважав, що оскільки особи, що здійснили оплату митних платежів на користь позивача на момент проведення перевірки не скористалися своїм правом пред'явити ПП «Аверс Трейдинг» документи про сплату та не вимагали компенсації вказаних платежів, у позивача не виникло зобов'язань перед цими особами, у зв'язку з чим, на момент перевірки, сума платежів являлася отриманою фінансовою допомогою.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що оскільки на момент проведення перевірки позивач не надав жодних первинних документів на підтвердження правовідносин з підзвітними особами та зобов'язань перед ними, то вказані господарські операції були непідтвердженими. Так, особа, яка здійснила оплату митних платежів, мала право пред'явити позивачу документи про сплату відповідно до правил здійснення бухгалтерського обліку та вимагати компенсації вказаних платежів, однак у зв'язку з тим, що даних дій не відбулося, у позивача не виникло жодних зобов'язань перед цією особою, а тому отримані підприємством митні послуги були для нього безоплатно отриманими.

Відповідно до п.п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України №334/94-ВР сума коштів передана платнику у користування на визначений строк відповідно до договорів які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій, як плати за користування такими коштами, є поворотною фінансовою допомогою.

Підпунктом 4.1.6 Закону України №334/94-ВР передбачено включення до суми валового доходу доходів з інших джерел, у тому числі але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про відмову підприємству в скасуванні податкових повідомлень-рішень №001329301/0 , №0013292301/1, №0013292301/2.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2009 року №0013282301/0, яким визначено ПП «Аверс Трейдінг» податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2403, 00 грн., суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Пунктом 4.1. Закону України №168/97-ВР передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що процедура визначення податковим органом звичайної ціни по господарських операціях у межах спірних правовідносин не відповідає вимогам пункту 1.20 ст. 1 Закону України №334/94-ВР, оскільки останнім ототожнено звичайну ціну із митною вартістю такого товару, тоді як за змістом підпунктів 1.20.2 та 1.20.6 вказаного пункту звичайна ціна визначається, виходячи з рівня цін на відповідному ринку.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що при визначенні звичайних цін на реалізовані товари, що стало підставою для нарахування податкових зобов'язань, податковий орган застосовує митну вартість товарів, однак п. 1.20 ст. 1 Закону України №334/94-ВР наведено ряд факторів, які можуть бути підставою для визначення звичайної ціни та жоден із них не передбачає формувати звичайну ціну на рівні митної вартості, отже контролюючим органом для визначення звичайної ціни використано елементи, не передбачені законом.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог ПП "Аверс-Трейдінг".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Аверс-Трейдінг" залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров