Постанова № 32142781, 13.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. Справа№ 911/535/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Гончарова С.А.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: представник - Назаров І.О. - за довіреністю,

від третіх осіб: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САВХОЗ"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.02.2013 р. про відмову у прийнятті позовної заяви

у справі № 911/535/13-г (суддя Скутельник П.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САВХОЗ", с. Ксаверівка Васильківського р-ну Київської обл.

до Публічного акціонерного товариства "Саливонківський цукровий завод", смт. Гребінки Васильківського р-ну Київської обл.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Управління Держкомзему у Васильківському районі Київської області,

2. ОСОБА_3,

3. ОСОБА_4,

4. ОСОБА_5,

5. ОСОБА_6,

6. ОСОБА_7,

7. ОСОБА_8,

8. ОСОБА_9,

9. ОСОБА_10,

10. ОСОБА_11,

про визнання договорів оренди землі недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "САВХОЗ" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Саливонківський цукровий завод", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління Держкомзему у Васильківському районі Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання договорів оренди землі недійсними .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.02.2013 р. у справі № 911/535/13-г відмовлено у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "САВХОЗ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити до Господарського суду Київської області для розгляду по суті.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідач та треті особи правом на подання відзивів на апеляційну скаргу не скористались.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Позивач та треті особи явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників позивача та третіх осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення апеляційної скарги по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відмовляючи у прийнятті позовної заяви, місцевий господарський суд виходив з того, що предметом даного позову є визнання недійсними цивільно-правових договорів оренди земельних ділянок, однією із сторін у яких визначені саме фізичні особи - громадяни, а не суб'єкти підприємницької діяльності, внаслідок чого даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до п. п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року за №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України; з цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог.

Підпунктом 1.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року за №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що згідно з частиною другою статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб; відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Згідно п. п. 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року за №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно статті 30 Цивільного процесуального кодексу України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач; позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

У своїй позовній заяві ТОВ «САВХОЗ» просить визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені між Публічним акціонерним товариством "Саливонківський цукровий завод" та фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Судом першої інстанції правильно зазначено, що укладення вказаних договорів оренди земельних ділянок між публічним акціонерним Товариством "Саливонківський цукровий завод" та вказаними фізичними особами є цивільно-правовими відносинами між ними, внаслідок чого дані договори оренди земельних ділянок є цивільно-правовими, а не господарсько-правовими.

Таким чином, предметом даного позову є визнання недійсними цивільно-правових договорів оренди земельних ділянок, однією із сторін у яких визначені саме фізичні особи, а не суб'єкти підприємницької діяльності, внаслідок чого даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у прийнятті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "САВХОЗ" від 05.02.2013 року б/№ (вх. №493 від 15.02.2013 року), оскільки предметом даного позову є визнання недійсними цивільно-правових договорів оренди земельних ділянок, однією із сторін у яких є фізичні особи, а не суб'єкти підприємницької діяльності, внаслідок чого така позовна заява не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів зауважує, що зазначення в позовній заяві фізичних осіб - сторін оспорюваних договорів, в якості третіх осіб, а не відповідачів, не змінює суті правовідносин, що виникли між сторонами та не може бути підставою для штучної зміни підвідомчості спору.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у прийнятті позовної заяви та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САВХОЗ" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 18.02.2013 р. у справі № 911/535/13-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/535/13-г повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Авдеєв П.В.

Гончаров С.А.