Ухвала суду № 32138212, 25.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2013 р.Справа № 2а-4931/12/2170

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провапдження в м.Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства "Леомарин" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013р. по справі за позовом Приватного підприємства "Леомарин" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012р. Приватне підприємство "Леомарин" (далі Підприємство) звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі ДПІ) про скасування податкових повідомлень - рішень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з 7 по 8 листопада 2012р. ДПІ проведена позапланова документальна виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з постачальником ТОВ "Таврійська зернова компанія" за червень, липень 2011р. про що 12.11.2012р. складено акт за №2551/22-6/35568810 в висновках якого зазначено на недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті взаємовідносин з вказаним контрагентом, який створений як фіктивне підприємство з метою прикриття незаконної діяльності, щодо здійснення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами, що призводить до заподіяння збитків державі.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.11.12р. №0008362200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 8600грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 713,50грн., а також №0008372200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 9890грн.

Позивач зазначає, що у нього наявні всі первинні документи, які підтверджують факт реальності господарських відносин з контрагентом, а тому посилаючись на зазначені обставини просить позов задовольнити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою задовольнити всі позовні вимоги, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надані первинні документи, які б свідчили про реальність господарських відносин між Підприємством та контрагентом, також не доведено платником податку й реальності отримання послуг, наявності господарської мети на вчинення відповідних господарських операцій та наявності зв'язку між фактом придбання послуг та господарською діяльністю платника податку, а тому суд вважав висновки ДПІ, викладені в акті перевірки цілком обґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення законними, порушень при їх ухвалені допущені не були.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у період з 7 по 8 листопада 2012р. проведена позапланова документальна виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з постачальником ТОВ "Таврійська зернова компанія" за червень, липень 2011р. про що 12.11.2012р. складено акт за №2551/22-6/35568810 в висновках якого зазначено на порушення платником податку п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201ПК України, а також ч.1 ст.203,215,662,655,656ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203ЦК України), в результаті взаємовідносин з ТОВ "Таврійська зернова компанія" занижено суму податку на додану вартість за червень, липень 2011р. на загальну суму 8600грн., у т.ч. у червні 2011р. на суму 5750грн., у липні 2011р. на суму 2850грн., а також п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138ПК України, ч.1 ст.203,215,662,655,656ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а саме занижено податок на прибуток за ІІ та ІІ-ІІІ квартали 2011р. на загальну суму 9890грн., в т.ч. за ІІ квартал 2011р. в сумі 6612,50грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011р. в сумі 9890грн.

На підставі висновків акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.11.12р. №0008362200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 8600грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 713,50грн., а також №0008372200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 9890грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень є те, що ПП "Леомарин" задекларувало податковий кредит сформований по ТОВ "Таврійська зернова компанія" у загальній сумі обсягу поставки товарів/послуг з ПДВ 51600грн., у т.ч. ПДВ в сумі 8600грн. Однак, на думку ДПІ ТОВ «Таврійська зернова компанія» є фіктивним підприємством, та здійснює незаконну діяльність на меті якої є ухилення від сплати податків до Державного бюджету.

Під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ використана інформація, отримана від ГВПМ ДПС у Херсонській області, якою встановлено, що відбулася незаконна перереєстрація ТОВ "Таврійська зернова компанія" в травні 2012р. на ОСОБА_2, який в своїх письмових поясненнях зазначив, що він є інвалідом 3 групи та таке підприємство як ТОВ "Таврійська зернова компанія" йому не відоме, ніяких підприємств він не відкривав, не реєстрував, довіреність на відповідну діяльність нікому не видавав. Перереєстрація підприємства на його ім'я могла бути обумовлена тим, що він втратив паспорт.

Перевіряючи правомірність прийнятого рішення податковим органом, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, надані до перевірки ПП "Леомарин" первинні документи не мають юридичної сили, оскільки підписані особою, яка ніякого відношення до діяльності ТОВ «Таврійська зернова компанія» не має, а тому не можуть бути належними доказами на підтвердження законності здійснених фінансово - господарських операцій підприємства з даним контрагентом, вчинених у червні та липні 2011р. Більш того, позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні та оборотно-сальдові відомості.

Вирішуючи правомірність висновків ДПІ та прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з наступного.

Статтею 138ПК України визначені витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Під час з'ясування обставин по справі встановлено, що витрати понесенні платником податків неможливо визнати такими, що пов'язані із господарською діяльністю, оскільки податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Статтею 198ПК України визначено порядок формування вартості товару (послуг) та дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Статтею 201ПК України визначений порядок видачі та оформлення податкової накладної.

Наведені обставини свідчать про те, що для підтвердження даних податкового обліку беруться до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, досліджуючи реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Таврійська зернова компанія", тому суд дійшов висновку про неможливість встановлення факту реального здійснення господарської операції по купівлі-продажу металевих виробів ПП «Леомарин» у ТОВ "Таврійська зернова компанія" у червні та липні 2011р., що відповідно впливає на показники в податковій звітності позивача.

За правилами ст.204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В судовому порядку господарські операції з контрагентом недійсними не визнані.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що відсутні належні докази на підтвердження того, що між платником податків та постачальниками відбулися реальні господарські операцій з постачання товару, відсутні належним чином оформленими первинними документи на підтвердження таких поставок, а тому податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті в рамках діючого законодавства, порушень при їх оформленні з боку ДПІ допущено не було.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Леомарин"- залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013р.- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

К.В. Кравченко