Ухвала суду № 32138203, 18.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 р.Справа № 2а-4992/12/2170

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

в зв'язку з неприбуттям учасників процесу в судове засідання справа розглянута згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Авто-Плаза" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Херсоні) про скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0005542200 від 24 липня 2012 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 4 287 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 1 071, 75 грн.;

- №0005532200 від 24 липня 2012 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 181 324, 50 грн., в тому числі 148 902 грн. за основним платежем, та 32 422, 50 грн. за штрафними санкціями;

- №0007232200 від 08 жовтня 2012 року щодо збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток на суму 336 890, 50 грн., в тому числі 303 339 грн. за основним платежем, та 33 480, 50 грн. за штрафними санкціями;

- №0007242200 від 08 жовтня 2012 року щодо збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 4 360 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що висновки відповідача про нікчемність укладених договорів з контрагентами являються необґрунтованими та не відповідають дійсності, оскільки підтверджуються всіма необхідними первинними бухгалтерськими документами. Позивачем виконано всі вимоги податкового законодавства для формування валових витрат та податкового кредиту по операціях з ТОВ "ТРК "Альянс", ТОВ "Торговий дім "Імпакт", ДП "Ель" ТОВ "Дружба", ТОВ "ГАРД ПРО", ТОВ "Сервіспрент", ТОВ "Авто-Профіт" (ТОВ "Торговий дім "Ніко"), ТОВ "Фірма Альтек", ТОВ "ОРТ-ЮГ", ТОВ "Агро-Хім-Трейд", ПП "Імперія-97", ТОВ "Інтершина", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП "Романа мобіл".

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що за цими операціями документувались безтоварні поставки товарів, надання послуг, а бухгалтерські та податкові документи не відображали реально здійснені господарські операції, у зв'язку з цим наявні документи не визнаються як документи, що засвідчують фактичне здійснення господарських операцій та не можуть бути прийнятими для підтвердження валових витрат та податкового кредиту позивача.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 24 липня 2012 року №0005532200, №0005542200, тв. від 08 жовтня 2012 року №0007232200, №0007242200.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Херсоні, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 24 квітня 2012 року по 29 травня 2012 року податковою інспекцією проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Авто-Плаза" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05 червня 2012 року № 1060/22-1/32618769.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1. пп.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.10 п.5.4 ст. 5, пп.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого завищено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 297 647 грн., у тому числі: 1 квартал 2009 року - 8 482 грн., півріччя 2009 року - 26 494 грн., 3 квартал 2009 року - 46 118 грн., 1 квартал 2010 року - 56 244 грн., півріччя 2010 року - 10 660 грн., 3 квартал 2010 року - 50 506 грн., 2010 рік - 58 971 грн., 1 квартал 2011 року - 76 996 грн., 2 квартал 2011 року - 32 024 грн., 3 квартал 2011 року - 35 348 грн., 2 - 4 квартал 2011 року - 132 383 грн.;

2. пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України, пп.12.1, 12.3, 12.4, 12.5 п.12 Порядку заповнення податкової накладної, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 167 050 грн., у тому числі: січень 2009 року - 638 грн., лютий 2009 року - 5 802 грн., березень 2009 року - 346 грн., квітень 2009 року - 5 148 грн., травень 2009 року - 6 214 грн., червень 2009 року - 3 048 грн., липень 2009 року - 1 757 грн., серпень 2009 року - 5 880 грн., вересень 2009 року - 8 062 грн., жовтень 2009 року - 1 702 грн., листопад 2009 року - 506 грн., лютий 2010 року - 11 941 грн., березень 2010 року - 2 433 грн., квітень 2010 року - 25 102 грн., травень 2010 року - 5 729 грн., червень 2010 року - 1 045 грн., вересень 2010 року - 2 485 грн., жовтень 2010 року - 5 459 грн., листопад 2010 року - 4 434 грн., грудень 2010 року - 4 526 грн., січень 2011 року - 1 419 грн., лютий 2011 року - 1 618 грн., березень 2011 року - 4 012 грн., квітень 2011 року - 6 436 грн., травень 2011 року - 2 977 грн., червень 2011 року - 2 754 грн., липень 2011 року - 4 691 грн., серпень 2011 року - 7 337 грн., вересень 2011 року - 7 468 грн., жовтень 2011 року - 10 523 грн., листопад 2011 року - 9 815 грн., грудень 2011 року - 5 743 грн., та завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 287 грн., в тому числі за серпень 2010 року на суму 4 287 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Херсоні винесено податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2012 року №0005542200, №0005532200 та від 08 жовтня 2012 року №0007232200 №0007242200.

Висновки відповідача про завищення валових витрат, податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування, заниження валових доходів ґрунтуються на:

1) визнані нікчемними правочинів, укладених позивачем з ТОВ "ТРК "Альянс", ТОВ "Торговий дім "Імпакт", ДП "Ель" ТОВ "Дружба", ТОВ "ГАРД ПРО", ТОВ "Сервіспрент", ТОВ "Авто-Профіт" (ТОВ "Торговий дім "Ніко"), ТОВ "Фірма Альтек", ТОВ "ОРТ-ЮГ", ТОВ "Агро-Хім-Трейд", ПП "Імперія-97", ТОВ "Інтершина", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП "Романа мобіл".

2) не включення до складу валових доходів суму кредиторської заборгованості ТОВ "УкрТехАвто", термін позовної давності якої минув, що призвело до заниження валових доходів на 8 317 грн.;

3) безпідставним віднесенням до валових витрат витрати по оренді транспортних засобів на загальну суму 371 400 грн.

Під час перевірки відповідач встановив, що позивач протягом 2009-2011 років частину податкового кредиту та валових витрат з податку на прибуток сформував по господарським відносинам з ТОВ "ТРК "Альянс", ТОВ "Торговий дім "Імпакт", ДП "Ель" ТОВ "Дружба", ТОВ "ГАРД ПРО", ТОВ "Сервіспрент", ТОВ "Авто-Профіт" (ТОВ "Торговий дім "Ніко"), ТОВ "Фірма Альтек", ТОВ "ОРТ-ЮГ", ТОВ "Агро-Хім-Трейд", ПП "Імперія-97", ТОВ "Інтершина", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП "Романа мобіл".

Відповідач не перевірив достовірність документування поставок товарів, послуг позивачу безпосередньо у вказаних постачальників через те, що підприємства не знаходяться за юридичною адресою, не мають необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме: відсутні основні фонди, транспортні засоби, складські приміщення, виробничі активи, кваліфікований персонал; фізичні особи-підприємці знаходяться в стані припинення; окремі підприємства декларують податковий кредит від контрагентів, які визнані судом банкрутами, не декларують своїх зобов'язань. З цих підстав ДПІ у м. Херсоні визнало правочини між позивачем та зазначеними контрагентами нікчемними.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані документи, які підтверджують правильність декларування позивачем податкових зобов'язань та правомірність формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні вказується, що господарські операції, здійснені між позивачем та його контрагентами не підтверджені належними первинними документами, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Податкова накладна відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, товарність господарських операцій позивача зі своїми контрагентами, а саме з ТОВ "ТРК "Альянс", ТОВ "Торговий дім "Імпакт", ДП "Ель" ТОВ "Дружба", ТОВ "ГАРД ПРО", ТОВ "Сервіспрент", ТОВ "Авто-Профіт" (ТОВ "Торговий дім "Ніко"), ТОВ "Фірма Альтек", ТОВ "ОРТ-ЮГ", ТОВ "Агро-Хім-Трейд", ПП "Імперія-97", ТОВ "Інтершина", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП "Романа мобіл" підтверджена відповідними договорами, видатковими та податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт та надання послуг, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, звітами про використання коштів, актами списання.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

В свою чергу відповідачем не спростовано, що на момент складення податкових накладних, за якими позивачем сформовано податковий кредит на суму та за період вказаний в оскаржуваному повідомленні - рішенні, контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та відповідно мали право на складання податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що якщо навіть безпосередні контрагенти не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта, щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

Стосовно доводів апелянта про безпідставне віднесення до валових витрат витрати у сумі 371 400 грн. по найму в оренду автотранспорту фізичних осіб судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Авто-Плаза" укладалися договори найму транспортних засобів № 015125 та № 015127 від 13 грудня 2010 року з ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Первинні документи такі, як подорожні листи, платіжні документи та акти свідчать про використання ТОВ "Авто-Плаза" орендованого транспорту в своїй безпосередній господарській діяльності.

Судова колегія приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції щодо правомірного віднесення витрат по найму в оренду автомобілів до валових витрат позивача, є правильними та не суперечать нормам податкового законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Отже, з урахуванням вищевказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та його контрагентами, спираючись на данні перевірок вказаних контрагентів.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про правомірність формування податкового кредиту та суми по податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню, є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які брали участь у справі, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: