Ухвала суду № 32140595, 18.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 р.Справа № 814/1052/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

в зв'язку з неприбуттям учасників процесу в судове засідання справа розглянута згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехнології" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Гідротехнології" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 листопада 2012 року:

- №0002742301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 397 141 грн., в тому числі 317 713 грн. за основним платежем та 79 428 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0002752301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 434 263 грн., в тому числі 347 410 грн. за основним платежем та 86 853 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0002772301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини в розмірі 510 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, оскільки спростовуються наявними бухгалтерськими та податковими документами.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що угоди, які укладалась позивачем з його контрагентами не мали реального характеру, а також на те, що документи надані до перевірки не підтверджують факт придбання послуг оренди віброзанурювача з гідростанцією та подальше використання такого механізму для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а отже, не підтверджують зв'язок таких витрат з господарською діяльністю підприємства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва №0002742301 від 28 листопада 2012 року про визначення грошового зобов'язання ТОВ "Гідротехнології" з податку на прибуток на суму 397 141 гривень та №0002752301 від 28 листопада 2012 року про визначення грошового зобов'язання ТОВ "Гідротехнології" з податку на додану вартість в сумі 434 263 гривень.

В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ТОВ "Гідротехнології" зареєстроване як юридична особа 23 жовтня 2007 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради. Основним видом діяльності підприємства є будівництво житлових і нежитлових будівель.

В період з 22 жовтня 2012 року по 09 листопада 2012 року податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Гідротехнології" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, про що було складено Акт №3468/22-200/35512443.

Під час перевірки було встановлено наступні порушення

- п.138.4, п.138.6 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 317 713 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року на 186 463 грн., за півріччя 2012 року на 317 713 грн., у тому числі за II квартал 2012 року на 131 250 грн.;

- абз."а" п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, всього у сумі 347 410 грн.;

- п.п.49.18.2 п.49.18 ст. 49, п.250.9 ст. 250 ПК України ТОВ "Гідротехнології" не подано податкові декларації екологічного податку за І квартал 2011 року, за II квартал 2011 року, за IV квартал 2011 року;

- ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року №56-93 "Про місцеві податки та збори", п.3 Положення про комунальний податок, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради за №7/3 від 21 листопада 2002 року, п.3 Положення про комунальний податок, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради №3/5 від 14 липня 2006 року "Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 21 листопада 2002 року №7/3 "Про затвердження положень про місцеві податки та збори", в результаті чого занижено комунальний податок на всього у сумі 5,10 грн.

- пп.49.18.2 п.49.18 ст. 49, п.51.1 ст. 51, абз."б" п.176.2 ст. 176 ПК України ТОВ "Гідротехнології" до ДПІ надано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманою з них податку за формою №1ДФ за ІІ квартал 2012 року, які містять недостовірні дані.

За результатами перевірки 28 листопада 2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002742301 про визначення грошового зобов'язання ТОВ "Гідротехнології" з податку на прибуток на суму 397 141 гривень та №0002752301 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 434 263 гривень, а також №0002772301 про визначення штрафу за екологічним податком у сумі 510 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що підприємством надано всі необхідні первинні документи на підтвердження господарських операцій з ППП "ОнЛайн-Ф", ТОВ "Л.Б.К." та ТОВ "Альянс-Строй", а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Висновки про укладення позивачем нікчемних угод із контрагентом здійснені без належного аналізу характеру конкретних угод, їх товарності та реальності, відтак податкові повідомлення рішення прийняті на підставі цього акту є такими, що підлягають скасуванню.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, п.138.8 ст. 138, ст. 198 ПК України.

В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва вказується, що господарські операції з ППП "ОнЛайн-Ф", ТОВ "Л.Б.К", ТОВ "Альянс-Строй" та ТОВ "Астеріт плюс" не мали реального характеру, а тому позивачем неправомірно сформовано податковий кредит та визначено суму по ПДВ, яка підлягає відшкодуванню.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Гідротехнології" виконував роботи з посилення конструкцій причальної стінки причалу набережної з операційною акваторією перевантажувального терміналу з відвантаження зернових та олійних культур річковим транспортом у м. Нова Одеса та перевантажувального терміналу в с. Чирське Переслав-Хмельницького району Київської області відповідно до договорів підряду №2510/7П від 25 жовтня 2011 року та №1503/7П, №1503/6П від 15 березня 2012 року з ТОВСП "Нібулон" (а.с.150, 155, 161).

Під час виконання робіт з облаштування причалів у позивача виникла потреба в залученні до цих будівельних робіт спеціального обладнання - віброзанурювача Muller MS-25 з гідростанцією (а.с.82-83), у зв'язку з чим ним було укладено договір №01/01 від 03 січня 2012 року з ППП "ОнЛайн-Ф" на використання зазначеного механізму (а.с.84).

В підтвердження реальності цієї господарської операції позивачем надані договори, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення (а.с.84-111).

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Відповідно п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії.

Отже, послуги з роботи віброзанурювачів входять у склад собівартості будівельних робіт, які ТОВ "Гідротехнології" виконувало на замовлення ТОВСП "Нібулон" та за які отримувало оподаткований дохід, а тому вони повинні бути враховані і як витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Також апелянтом не визнається права позивача на податковий кредит та витрати за сплаченими коштами за операції з постачання матеріалів і сировини (щебінь, бетон), гусеничний кран та запасні частини для нього, оскільки підприємства ТОВ "Л.Б.К.", ТОВ "Альянс-Строй" та ТОВ "Астеріт плюс" на час перевірки позивача не знаходяться за своїм власним місцезнаходженням та у ланцюгах постачальників мають сумнівні підприємства, які підозрюються в участі у схемах з мінімізації оподаткування.

Судова колегія не приймає цей довід апелянта, виходячи з наступного.

Господарські операції ТОВ "Альянс-Строй" та ТОВ "Астеріт плюс" з купівлі гусеничного крану та запасних частин для нього підтвердженні належними первинними документами, а саме договором купівлі-продажу від 28 вересня 2010 року, актом прийому-передачі, платіжними дорученнями, видатковими накладними, податковими накладними, а також актом введення в експлуатацію від 01 жовтня 2010 року (а.с.112-119, 257).

Стосовно господарських операцій з постачання матеріалів і сировини (щебінь, бетон) між ТОВ "Гідротехнології" та ТОВ "Л.Б.К." судова колегія зазначає наступне.

Матеріали справи містять договір поставки №11/05/12 від 11 травня 2012 року (а.с.123). На виконання зазначеного договору ТОВ "Гідротехнології" сплатило на користь ТОВ "Л.Б.К." близько 574 680 грн. (з них 95 660 грн. податку на додану вартість), про що свідчать платіжні доручення (а.с.129-132). На зазначену суму ТОВ "Л.Б.К." видав позивачу податкові накладні №56, №57, №62, №63, №65 та №68 (а.с.133-138).

Однак, ТОВ "Л.Б.К." не поставило на адресу позивача товар відповідно до договору, а після отримання коштів зникло зі своєї адреси. За цим фактом слідчим Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області зареєстровано кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України (а.с.283).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що якщо навіть безпосередні контрагенти не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, з урахуванням вищевказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та його контрагентами, спираючись на данні перевірок вказаних контрагентів.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про правомірність формування податкового кредиту та суми по податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню, є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які брали участь у справі, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: