Рішення № 32137218, 20.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8631/13 20.06.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»

До Фізичної особи - підприємця Линника Олександра Андрійовича

Про стягнення 223 713,50 дол. США та 80 097,72 грн. (еквівалент разом

1 868 239,72 грн.)

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Герасименко А.Ю. - по дов. № 78 від 14.05.2013

Від відповідача не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до Фізичної особи - підприємця Линника Олександра Андрійовича про стягнення 33 160,22 дол. США (265 049,64 грн.) боргу за кредитом, 459,54 дол. США (3 673,10 грн.) процентів, 44 776,98 дол. США (357 902,40 грн.) простроченого боргу за кредитом, 31 845,24 дол. (254 539,00 грн.) простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 25 501,32 грн. прострочення заборгованості за нарахованою комісією, 61 354,01 дол. США (490 402,57 грн.) пені за несвоєчасне повернення кредиту, 52 117,51 дол. США (416 575,28 грн.) пені за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом, 54 596,40 грн. пені за несвоєчасне повернення комісії з обслуговування кредиту за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору кредиту № 360/АК-2-2008 від 12.03.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2013 порушено провадження у справі № 910/8631/13 та призначено справу до розгляду на 28.05.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 справу № 910/8631/13 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку з перебуванням судді Сівакової В.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8631/13 від 28.05.2013 (суддя Трофименко Т.Ю.) розгляд справи було призначено на 20.06.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 справу № 910/8631/13 передано на розгляд судді Сіваковій В.В., у зв'язку з виходом судді з відпустки.

Позивач в судовому засіданні 20.06.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 20.06.2013 не з'явився.

Відповідач у поданих 17.06.2013 до суду запереченнях просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем до позовної заяви додано розрахунок заборгованості за період з 11.02.2010 по 10.02.2013, за яким штрафні санкції (пеня) всупереч ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нараховані за період у три роки. Вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та не доведені належними засобами доказування.

17.06.2013 від відповідача на адресу суду надійшло поштою клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю з'явитись в судове засідання за сімейними обставинами.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи суд відмовляє в його задоволенні, оскільки

Неможливість з'явитись в судове засідання за сімейними обставинами не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України.

Суд відзначає, що отримавши 18.05.2013 ухвалу суду про порушення провадження у справі від 13.05.2013 відповідач мав достатньо часу щоб скористатись вищевказаними нормами.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Позовна заява у даній справі надійшла до Господарського суду міста Києва 30.04.2013.

Отже, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення даного спору закінчився. Клопотання про продовження строку вирішення спору від сторін не надходило.

В судовому засіданні 20.06.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

12.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» (банк) та Фізичною особою - підприємцем Линник Олександром Андрійовичем (позивальник, відповідач) було укладено договір кредиту № 360/АК-2008 (далі - кредитний договір).

Згідно з п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк надає позичальнику кредит у сумі 80 380 доларів США (далі - кредит) на умовах забезпеченості кредиту, його цільового використання, строковості, повернення та платності.

Згідно з п. 3.3. кредитного договору банк відкриває позичальнику позичковий рахунок. Видача позичальнику кредиту з позичкового рахунку здійснюється шляхом готівкових коштів через касу банку протягом одного дня після підписання сторонами цього договору.

Отримання кредиту в розмірі 80 380 доларів США підтверджується меморіальним валютним ордером № авт./325 від 12.03.2008.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.2. кредитного договору встановлено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 12% річних (далі - проценти).

Згідно п. 1.3. кредитного договору позичальник повертає банку кредит у строки/терміни, що визначені графіком (додаток № 1 до цього договору), але не пізніше 11.03.2015.

Згідно з п. 3.2. кредитного договору позичальник використовує кредит на цілі, зазначені у п. 1.5. цього договору.

В п. 1.5. кредитного договору визначено, що кредит надається для купівлі автомобіля позичальника.

Згідно з п. 2.1. кредитного договору позичальник відповідає перед банком за виконання цього договору всім своїм майном, коштами, на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до п. 2.2. кредитного договору забезпеченням зобов'язань позичальника за цим договором є застава автомобіля (ТАТА LPT 613, реєстровий номер АА 9512 НА, ТАТА LPT 613, реєстровий номер АА 9513 НА) та порука ТОВ «Авто бізнес Україна».

З матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 12.03.2008 між позивачем, як заставодержателем та відповідачем, як заставодавцем було укладено договір застави.

Предметом застави за даним договором є автомобіль марки ТАТА LPT 613, 2008 року випуску, реєстровий номер АА 9512 НА, колір синій, № кузова Y6D38132785L7195 та автомобіль марки ТАТА LPT 613, 2008 року випуску, реєстровий номер АА 9513 НА, колір синій, № кузова Y6D38132785L72556.

Додатком № 1 до кредитного договору сторони узгодили графік погашень по кредиту.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.5. кредитного договору передбачено, що розрахунковим періодом для сплати процентів є період з першого по останнє число місяця, що передує місяцю сплати процентів. Позичальник щомісяця, до 11 числа кожного місяця, сплачує проценти за користування кредитом за весь період користування. Проценти нараховуються за весь період користування кредитом. Остаточний розрахунок за процентами провадиться одночасно з поверненням кредиту у строки, що зазначені у цьому договорі. Проценти нараховуються виходячи з умовної кількості днів у році 360 днів.

Відповідно до п. 4.5.1. кредитного договору позичальник зобов'язався протягом строку дії договору щомісяця до 11 числа сплачувати на рахунок банку комісію за кредитне обслуговування в розмірі 0,2% від залишку заборгованості за кредитом, що обліковується на позичковому рахунку в останній день місяця, що передує місяцю, у якому сплачується комісія.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитними коштами та сплати комісії за обслуговування банку в передбачені кредитним договором строки не виконав, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить: 33 160,22 дол. США (еквівалент 265 049,64 грн.) борг за кредитом, 44 776,98 дол. США (еквівалент 357 902,40 грн.) прострочений борг за кредитом, 459,54 дол. США (еквівалент 3 673,10 грн.) борг за процентами, 31 845,24 дол. США (еквівалент 254 539,00 грн.) борг за простроченими процентами та 25 501,32 грн. борг за простроченою нарахованою комісією.

Згідно з п. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості що складається з 33 160,22 дол. США (еквівалент 265 049,64 грн.) боргу за кредитом, 44 776,98 дол. США (еквівалент 357 902,40 грн.) простроченого боргу за кредитом, 459,54 дол. США (еквівалент 3 673,10 грн.) боргу за процентами, 31 845,24 дол. США (еквівалент 254 539,00 грн.) боргу за простроченими процентами та 25 501,32 грн. боргу за простроченою нарахованою комісією обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В п. 5.1. кредитного договору визначено, що простроченням повернення кредиту або його частини (при встановлені банком графіку повернення кредиту) та/або сплати процентів є порушення позичальником строків/термінів, що передбачені цим договором або встановлені банком відповідно до цього договору, або передбачені угодами/додатками до цього договору для повернення кредиту та/або сплати процентів.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов кредитного договору, у визначені строки оплату по погашенню кредиту, сплаті відсотків комісії не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.3. кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне повернення кредиту/частини кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,2% від суми боргу за кожний день прострочення.

Пунктом 5.3. кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату комісії за кредитне обслуговування (п. 4.5. цього договору) позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,2% від суми боргу за кожний день прострочення.

При укладанні кредитного договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати кредиту, сплати процентів та комісії.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами кредитним договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з цим, статтею 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В п. 7.4. кредитного договору зазначено, що підписанням цього договору між банком та позичальником укладено договір про встановлення за цим договором або у зв'язку з його виконанням позовної давності тривалістю три роки, у тому числі і до вимог про стягнення неустойки.

Отже, до вимог про стягнення пені сторони збільшили тривалість позовної давності до трьох років.

Враховуючи, що в силу умов кредитного договору (додатку № 1 до договору), відповідач зобов'язаний був вносити платежі по сплаті кредиту, процентів та комісії кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць відповідних платежів.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті кредиту, процентів та комісії не виконав, він повинен сплатити позивачу, відповідно до п. 5.2. та п. 5.3. кредитного договору, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 61 354,01 дол. США (490 402,57 грн.) пені за несвоєчасне повернення кредиту, 52 117,51 дол. США (416 575,28 грн.) пені за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом, 54 596,40 грн. пені за несвоєчасне повернення комісії з обслуговування кредиту.

Вимоги позивача в частині стягнення пені обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Посилання відповідача на те, що пеня позивачем нарахована за період у три роки не приймається судом до уваги, оскільки як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, пеня нарахована в межах шестимісячного строку нарахування.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Линника Олександра Андрійовича (м. Київ, вул. Ірпінська, 72. кв. 41, ідент. номер 3017921419) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, код ЄДРПОУ 09322299) 265 049 (двісті шістдесят п'ять тисяч сорок дев'ять) грн. 64 коп. боргу за кредитом, 3 673 (три тисячі шістсот сімдесят три) грн. 10 коп. процентів, 357 902 (триста п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот дві) грн. 40 коп. простроченого боргу за кредитом, 254 539 (двісті п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 00 коп. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 25 501 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот одну) грн. 32 коп. прострочення заборгованості за нарахованою комісією, 490 402 (чотириста дев'яносто тисяч чотириста дві) грн. 57 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 416 575 (чотириста шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 28 коп. пені за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом, 54 596 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 40 коп. пені за несвоєчасне повернення комісії з обслуговування кредиту, 37 364 (тридцять сім тисяч триста шістдесят чотири) грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 27.06.2013.

СуддяВ.В.Сівакова