Ухвала суду № 32132727, 27.06.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/1605/13-ц Провадження № 22-ц/795/1479/2013 Головуючий у I інстанції -Скалозуб О. М. Доповідач - Шемець Н. В.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШемець Н.В.,суддів:Іваненко Л.В., Позігуна М.І., при секретарі:Примачок Ю.О.,за участю:представника позивача ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 травня 2013 року у справі за позовом територіальної громади в особі Ніжинської міської ради до ОСОБА_7 про виселення,-

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 травня 2013 року, яким його виселено з житлової кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Незаконність рішення суду апелянт обгрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права. ОСОБА_7 зазначає, що суд не з'ясував відповідно до Положення про гуртожиток, чи укомплектоване жиле приміщення меблями, спеціальним устаткуванням, інвентарем, культурно-побутовими предметами, необхідними для проживання, тощо, адже всі поліпшення та приведення помешкань до стану проживання робили самостійними силами всі мешканці, в тому числі і він. При цьому вважає, що суд не врахував норми матеріального права щодо законності видачі ордеру на житлове приміщення, адже останній видається на вільні приміщення, проте спірне житлове приміщення зайняте ним і тому не може вважатись вільним. Апелянт заперечує, що зайняв кімнату самовільно, оскільки отримував дозвіл на вселення в кімнату №2 від колишнього керівника ПАТ „Ніжинський цегляний завод", відповідно здійснив певні переобладнання та ремонт приміщення, необхідний для проживання. Також апелянт вважає, що він не може бути виселений з займаного приміщення без надання іншого приміщення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач незаконно, самоправно, без будь-яких документів, які дають право на вселення у жиле приміщення, тобто, без договору найму та ордеру, який відповідно до діючого законодавства є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення, вселився до житлової кімнати АДРЕСА_1.

Такий висновок суду грунтується на вимогах закону та відповідає матеріалам справи.

По справі встановлено, що гуртожиток по АДРЕСА_1 належав ВАТ „Ніжинське заводоуправління будівельних матеріалів" (згодом перейменоване на ПрАТ „Ніжинський цегельний завод"), що підтверджується копією технічного паспорту, виготовленого 12 вересня 2006 року (а.с.7-11).

Рішенням №9-34/2012 від 04 грудня 2012 року Ніжинської міської ради прийнято у власність територіальної громади м.Ніжина гуртожиток за адресою: м.Ніжин, вул. Гвардійська, 7, що не увійшов до статутного фонду ПАТ „Ніжинський цегельний завод", та закріплено на правах оперативного управління за управлінням житлово-комунального господарства та будівництва з послідуючою передачею на баланс комунальному підприємству „Служба Єдиного Замовника" при умові виконання ремонтних робіт по приведенню гуртожитку в належний технічний стан за кошти мешканців (на підставі їх заяв) з подальшою приватизацією займаних ними кімнат (а.с.6).

Згідно витягу з рішення виконкому Ніжинської міської ради №644 від 20 грудня 2007 року поставлено на квартирний облік до позачергового списку ОСОБА_6, молодого спеціаліста, проживаючу в приватному будинку батьків по АДРЕСА_2 із сім'єю 8 осіб, для постановки на квартирний облік 2 особи (а.с.12).

Згідно витягу з рішення виконкому Ніжинської міської ради №56 від 14 лютого 2013 року вирішено кімнату АДРЕСА_1, площею 21,4 кв.м надати ОСОБА_6, котра, як молодий спеціаліст, перебуває у списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у позачерговому порядку та постраждала від пожежі у грудні 2012 року (а.с.13).

15 лютого 2013 року виконавчим комітетом Ніжинської міської ради ОСОБА_6 з сином видано ордер на вищевказану житлову площу (а.с.14).

Проте ОСОБА_6 у вказане житлове приміщення вселитися не змогла, оскільки дану кімнату зайняв відповідач ОСОБА_7.

ОСОБА_7 з 2001 року проживає та прописаний по АДРЕСА_1; з 2013 року на зазначеній жилій площі проживає його дружина та син (а.с.15 зв., 17).

Згідно списку громадян, які зареєстровані та проживають у гуртожитку по АДРЕСА_1 станом на 01 січня 2012 року, ОСОБА_7 проживає в кімнаті №1, кімната №2 не заселена (а.с.38 зворот).

28 січня 2013 року відповідач звертався до міського голови з заявою про надання йому кімнати АДРЕСА_1, яка межує з займаною ним кімнатою №1. Зазначене питання було розглянуто на засіданні громадської комісії з житлових питань та черговому засіданні виконавчого комітету, за результатами розгляду прийнято рішення надати вказану кімнату іншій сім'ї (а.с.22, 23)

Згідно листа ПрАТ „Ніжинський цегельний завод" адміністрація підприємства в період завершення передачі гуртожитку у власність територіальної громади м.Ніжина передала ключі від вільних кімнат №№2,4 по акту працівникам управління житлово-комунального господарства; ОСОБА_7 самовільно зламав замок в дверях вільної кімнати №2, вийняв двері, наглухо заклав дверний прохід, а також захватив частину коридору загального користування і заселився в кімнату №2; дозволу на вселення до кімнати №2 йому адміністрація не надавала (а.с.39).

З протоколу загальних зборів мешканців гуртожитку від 16 січня 2013 року вбачається, що мешканець кімнати №1 ОСОБА_7 самовільно переобладнав вихід через прибудову до кімнати №2 (а.с.18 зворот).

Також у висновку 517 від 25 лютого 2013 року ДІМ СДІМ Ніжинського МВ УМВС, складеного за результатами звернення ОСОБА_6, зазначено, що в ході бесіди ОСОБА_7 не заперечував, що самовільно зайняв дане жиле приміщення без відповідних на те документів(а.с.24).

Відповідно до п.14 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року №208, вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера.

Пунктом 44 вказаного положення встановлено, що громадян, які самоправно зайняли жилу площу в гуртожитку, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Також положення про виселення без надання іншого жилого приміщення осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, містяться в ч.3 ст.116 ЖК України.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_7 на законних підставах вселився в кімнату №2 гуртожитку по АДРЕСА_1.

Зібрані ж по справі докази підтверджують факт самовільного зайняття відповідачем спірної кімнати, що є підставою для виселення його із зазначеної кімнати без надання іншого житлового приміщення.

При цьому доводи апелянта, що його вселення відбувалось з дозволу колишнього керівника ПАТ „Ніжинський цегляний завод", жодними доказами не підтверджено і спростовуються вищевикладеним.

Крім того, доводи апелянта, що суд не врахував норми матеріального права щодо законності видачі ордеру на житлове приміщення не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно чинного законодавства суд першої інстанції розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, а такі вимоги заявлені не були.

Необґрунтованими є посилання апелянта на ч.2 ст.54 ЖК УРСР, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з заявлених позовних вимог.

В зв'язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, рішення суду є законним, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: