Ухвала суду № 32132733, 27.06.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/640/13-ц Провадження № 22-ц/795/1457/2013 Головуючий у I інстанції -Майборода С. М. Доповідач - Шемець Н. В.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШемець Н.В.,суддів:Губар В.С., Позігуна М.І. при секретарі:Примачок Ю.О., за участю:представника заявника ОСОБА_5- ОСОБА_6, представника Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області Приходько І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2013 року у справі за заявою ОСОБА_5 про встановлення факту постійного проживання на території України,-

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2013 року, яким йому відмовлено в задоволенні заяви, та встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Апелянт вважає помилковим висновок суду, що заявником не було доведено факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, оскільки ним надані всі необхідні документи, які підтверджують саме те, що він проживав на території України на момент проголошення її незалежності. ОСОБА_5 зазначає, що суд, посилаючись на відсутність звернення заявника до управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, відмовив в задоволенні заяви, при цьому не враховуючи, що без відповідного рішення суду розгляд заяви навіть би не проводився, оскільки рішення суду є необхідною та лише однією із складових частин документів, необхідних для встановлення належності до громадянства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Великосілля Старосамбірського району Львівської області, Україна (а.с.29-30).

Відповідно довідки виконкому Новобілоуської сільської ради №971 від 12 листопада 2012 року, ОСОБА_5 дійсно був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1; 19 січня 1980 року прибув на територію сільської ради з матір'ю ОСОБА_8; 01 червня 1990 року отримав паспорт НОМЕР_1 ВВС Чернігівського райвиконкому Чернігівської області; 15 червня 1991 року вибув з території сільської ради в Радянську армію (а.с.6).

У 1988 році заявник закінчив Новобілоуську восьмирічну школу Чернігівського району, про що 14 червня 1988 року отримав свідоцтво про неповну середню освіту (а.с.8).

ОСОБА_5 з 12 січня 1989 року по 19 січня 1990 року працював в автотранспортному парку; з 20 лютого 1990 року по 06 червня 1990 року працював слюсарем Чернігівської пересувної механізованої колони №10 (а.с.9).

З 02 жовтня 1990 року по 30 січня 1991 року заявник навчався в автомобільній школі ДОСААФ за програмою водіїв транспортних засобів категорії „С"; 22 лютого 1991 року отримав посвідчення водія (а.с.10).

Відповідно довідки Чернігівського об"єднаного міського військового комісаріату №4/404 від 22 травня 2013 року ОСОБА_5 27 червня 1991 року Чернігівським РВК був призваний на військову службу; до 28 листопада 1991 року навчався (проходив службу) у в/ч 96735 м.Харків на машиніста пневмоколісного крану(підстава видачі-алфавітна книга призовників Чернігівського РВК 1973 р.н; посвідчення №12548 від 28 листопада 2008 року про присвоєння кваліфікації, видане в/ч 96735) (а.с.49).

Згідно посвідчення №22548 заявник 28 листопада 1991 року закінчив в/ч 96735 м.Харкова по професії машиніст пневмоколісного крану КС-5363 (а.с.11).

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, ОСОБА_5 посилався, що він дійсно мав паспорт громадянина колишнього СРСР, який було видано 23 травня 1990 року і втрачено ним, а Чернігівський районний сектор Управління ДМС у Чернігівській області не має інформації щодо проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року. Встановлення даного факту заявник пов'язував з необхідністю отримання ним паспорта громадянина України.

Апеляційний суд враховує таке.

Підстави та порядок набуття громадянства України, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб врегульовані Законом України „Про громадянство України".

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 вказаного Закону громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.

З Положення про Державну міграційну службу України вбачається, що ДМС України відповідно до покладених на неї завдань приймає згідно законодавства, зокрема, рішення про встановлення належності до громадянства України, оформлення набуття громадянства та їх скасування.

Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006) визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Відповідно до п.8 зазначеного Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України „Про громадянство України" особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає заяву про встановлення належності до громадянства України; копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка органу внутрішніх справ про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала у громадянстві колишнього СРСР; рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

По справі встановлено, що ОСОБА_5 не має паспорта громадянина колишнього СРСР (заявник вказує, що паспорт був втрачений, проте докази, що звертався до правоохоронних органів з цього питання, у справі відсутні).

Згідно пояснень представника заявника ОСОБА_5 після навчання у військовій частині в м.Харкові був направлений для проходження військової служби до Росії, тому, можливо, він отримав громадянство Росії.

Згідно довідки №142-25032013/741001 на а.с.26 ОСОБА_5 має громадянство Росії.

Також апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи відсутні дані, що заявник звертався до органів внутрішніх справ для отримання довідки, що він станом на 24 серпня 1991 року перебував у громадянстві колишнього СРСР.

Відповідно, матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що ОСОБА_5 станом на 24 серпня 1991 року постійно проживав на території України.

Крім того, заявник не звертався до органу, уповноваженого на вирішення питань щодо громадянства України, тому його звернення до суду є передчасним.

Посилання апелянта на те, що рішення суду про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року є лише частиною документів, які йому необхідно подати для встановлення належності до громадянства, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відсутня відмова органу міграційної служби про задоволення заяви ОСОБА_5 з тієї підстави, що ним не надано до пакету документів рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення.

Крім того, апеляційний суд враховує, що згідно ст.26 Закону України „Про громадянство України" рішення з питань громадянства можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_5, доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для його скасування, тому апеляційну скаргу належить відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: