Постанова № 32129677, 25.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р. Справа№ 910/3860/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Чорної Л.В.

Корсакової Г.В.

при секретарі Танцюрі Ю.Б.

від позивача: Лебедєв Ю.В. - представник за дов. №Д-33/13 від 13.03.2013р.;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація 105 Голосіївського району»

на рішення господарського суду міста Києва

від 24.04.2013р. (дата підписання - 29.04.2013р.)

у справі №910/3860/13 (суддя - Паламар П.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київгаз»

до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація 105 Голосіївського району»

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 148 758,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013р. Публічне акціонерне товариство «Київгаз» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація 105 Голосіївського району» про стягнення заборгованості за спожитий відповідачем протягом лютого 2010р. - грудня 2012р. природний газ у розмірі 148 758,15 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.04.2013р.), з яких: 130 255,49 грн. основного боргу, 9 389,42 грн. інфляційних втрат та 9 113,24 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між сторонами Договором на постачання природного газу від 01.01.2008р. №1050401 в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитого протягом спірного періоду природного газу.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність у нього обов'язку розрахуватися із позивачем за природний газ, спожитий мешканцями житлового будинку у спірному періоді. За оцінкою відповідача, укладений між сторонами Договір покладав на Комунальне підприємство виключно обов'язок по надходженню від мешканців житлових будинків грошових коштів, сплачених ними за природний газ, а не по сплаті вартості спожитого мешканцями природного газу. За оцінкою відповідача, його грошові зобов'язання за укладеним із позивачем Договором обмежуються сумою коштів, які надійшли від уповноважених установ та організацій по відшкодуванню втрат за надання пільг та субсидій з оплати природного газу.

До того ж, відповідач не погодився із правомірністю нарахування позивачем штрафних санкцій за прострочення оплати вартості природного газу, вказавши, що Комунальне підприємство не користувалося коштами позивача.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.04.2013р. у справі №910/3860/13 (суддя - Паламар П.І.) позов ПАТ «Київгаз» задоволено, визначено до стягнення із КП «Житлово-експлуатаційна організація 105 Голосіївського району» на користь ПАТ «Київгаз» 130 255,49 грн. боргу, 9 389,42 грн. збитків від інфляції за час прострочення, 9 113,24 грн. 3% річних з простроченої суми. Витрати по сплаті судового збору покладені на відповідача.

За оцінкою місцевого господарського суду, на підставі чинного Договору на постачання природного газу від 01.01.2008р. №1050401 між сторонами виникли цивільно-правові відносини поставки, з яких у відповідача виникли грошові зобов'язання по оплаті поставленого природного газу. На думку суду першої інстанції, правовим наслідком невиконання відповідачем грошових зобов'язань є примусове стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних та трьох процентів річних.

Не погоджуючись із мотивами судового рішення та висновками місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 24.04.2013р. у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позовних вимог.

У доводах апеляційного оскарження, відповідач вказував на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність у Комунального підприємства обов'язку розрахуватися за спожитий мешканцями житлових будинків протягом спірного періоду природний газ, адже Комунальне підприємство не є прибутковою організацією. За поясненнями скаржника, господарський суд неправомірно не врахував, що Комунальне підприємство не є споживачем і не приймає природний газ для власних потреб, а лише зобов'язувалося забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок КП ГІОЦ КМДА, тому не зобов'язаний оплачувати його вартість та відповідати за невиконання грошових зобов'язань перед позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2013р. №910/3860/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Іоннікова І.А., Корсакова Г.В.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 25.06.2013р.

21.06.2013р. через канцелярію суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав її необґрунтованості.

Того ж дня, 21.06.2013р., через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю явки представника ПАТ «Київгаз» у призначене судове засідання, який перебуває на лікарняному.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2013р. у зв'язку із перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі, суддю Іоннікову І.А. замінено суддею Чорною Л.В.

У призначене судове представники сторін не з'явилися, хоча про час і місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, судова колегія вирішила його відхилити, адже правова позиція та доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, а тому, беручи до уваги конкретні обставини справи, судова колегія визнала можливим розгляд апеляційної скарги по суті за правилами ст.101 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В силу ч.ч. 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Київгаз», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київгаз», (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством Голосіївської районної в м. Києві ради «ЖЕО-105», правонаступником якого є Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація 105 Голосіївського району» (далі - відповідач, одержувач) був укладений Договір на постачання природного газу №1050401 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язувався здійснювати постачання природного газу, технічне обслуговування і ремонт газопроводів, газового обладнання житла, яке знаходиться на балансі або в оперативному розпорядженні одержувача, згідно додатку №1 до Договору, а останній - прийняти та оплатити вартість одержаного газу та наданих йому послуг.

Строк дії Договору відповідно до умов п.8.1. встановлений з 1 січня 2008р. до 1 січня 2013р. та вважається пролонгованим на таки же строк, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

На виконання умов вказаного Договору позивач протягом лютого 2010р. - лютого 2013р. поставив відповідачу 2 847 447 куб. м. природного газу загальною вартістю 2 065 105,67 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином завіреними копіями актів передачі-приймання природного газу (а.с.21-39).

Відповідно до умов п.2.9. Договору якщо одержувач користується послугами ГІОЦ КМДА з розщеплення платежів, щомісячно до 10 числа наступного за звітним місяця, то він зобов'язується забезпечувати надходження до транзитного рахунку ГІОЦ грошових коштів мешканців квартир-безпосередніх споживачів газу за діючими тарифами по єдиних розрахункових книжках платників комунальних послуг.

Згідно п.2.10 Договору суми коштів, які надійшли від уповноважений установ та організацій по відшкодуванню втрат за надання пільг та субсидій з оплати природного газу одержувач зобов'язувався перераховувати постачальнику протягом трьох банківських днів з дня отримання.

У разі нездійснення окремими мешканцями квартир до 10 числа кожного наступного за звітним місяця нарахованих їх платежів, або у разі не надходження коштів по відшкодуванню пільг та субсидій по оплаті за газ, одержувач повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення оплати за спожитий газ мешканцями квартир та уповноваженимии установами та організаціями по відшкодуванню пільг та субсидій, а саме шляхом стягнення заборгованості через суд.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на відсутність у нього обов'язку розрахуватися із позивачем за поставлений природній газ, оскільки вважав, що грошові зобов'язання Комунального підприємства за Договором обмежуються сумою коштів, які надійшли від уповноважених установ та організацій по відшкодуванню втрат за надання пільг та субсидій з оплати природного газу, який Комунальне підприємство для власних потреб не використовувало, а тому не може нести відповідальності за несвоєчасну оплату вартості природного газу його безпосередніми споживачами - мешканцями житлових будинків, адже виконує лише посередницькі функції між ними та постачальником.

Утім, судова колегія не може погодитися із наведеними доводами скаржника як з такими, що заперечуються змістом зобов'язань, підставою виникнення яких є договір.

В силу ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

На підставі укладеного між сторонами Договору у позивача та відповідача виникли цивільні правовідносини, предметом яких була поставка природного газу постачальником відповідачу за плату.

Відтак, зобов'язаною стороною за укладеним Договором є саме Комунальне підприємство, на яке згідно з умовами Договору покладено обов'язок своєчасної сплати вартості спожитого природного газу, а не на мешканців житлових будинків, які знаходяться на балансі або в оперативному управлінні Комунального підприємства.

В силу ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач у повному обсязі за спожитий протягом спірного періоду природний газ із позивачем не розрахувався, у зв'язку з чим доводи скаржника про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення основного боргу слід відхилити за неспроможністю.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок вартості поставленої теплової енергії з урахуванням чинних протягом заявленого періоду тарифів, дослідивши фактичні обставини справи, судова колегія погоджується із вірним висновком місцевого господарського суду про стягнення із відповідача 503 790,58 грн. боргу за теплову енергію, поставлену протягом жовтня 2010р. - грудня 2012р.

Скаржник заперечував проти задоволення заявлених до нього вимог в частині стягнення інфляційних та 3% річних, посилаючись на те, що Комунальне підприємство кошти від мешканців будинків на своєму рахунку не накопичує і ними не користується.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення із відповідача, як з боржника, який порушив свої грошові зобов'язання, інфляційних у розмірі 9 389,42 грн. та 3% річних у розмірі 9 113,24 грн. є правомірними та такими, що не суперечать закону і умовам укладеного між сторонами Договору.

При цьому, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника чи державою, і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором, не звільняють боржника від передбаченої частиною другою ст.625 ЦК України відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Оскільки відповідач у встановлені Договором строки за спожитий протягом спірного періоду природній газ у повному обсязі не розрахувався, чим порушив взяті на себе за Договором зобов'язання, судова колегія погоджується із вірним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення із Комунального підприємства інфляційних втрат у розмірі 9 389,42 грн. та 3% річних у розмірі 9 113,24 грн.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація 105 Голосіївського району» на рішення господарського суду м. Києва від 24.04.2013р. у справі №910/3860/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 24.04.2013р. у справі №910/3860/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/3860/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Чорна Л.В.

Корсакова Г.В.