Ухвала суду № 32126042, 22.05.2013, Кадіївський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Стахановський міський суд Луганської області)

Справа № 432/2556/13-а

Провадження №2-а/432/122/2013

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

22 травня 2013 р. суддя Стахановського міського суду Луганської області Юрченко І.М., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області, Головного управління державної казначейської служби України в Луганській області про визнання дій незаконними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової компенсації по втраті годувальника,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати незаконними дії УПСЗН Стахановської міської ради, що полягають в не донарахуванні і несплаті встановленої ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи" суми одноразової компенсації у зв'язку з втратою годувальника;

- визнати незаконним правовий акт індивідуальної дії відповідача №908 від 19.02.2013р.

- зобов'язати відповідача зробити перерахунок та здійснити виплату позивачці суми одноразової грошової компенсації по втраті годувальника у сумі, що не може бути меншої 60 мінімальних заробітних плат з урахуванням величини мінімальної заробітної плати, встановленої на день сплати заборгованості;

- зобов'язати ГУ ДКСУ в Луганській області забезпечити належну виплату позивачці грошової компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.

Подана позовна заява відповідає вимогам ст.106 КАС України.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду 12.04.2013р. Відповідач здійснив виплату позивачеві одноразової компенсації у зв'язку із втратою годувальника 17.05.2004р., що підтверджується листом відповідача №908 від 19.02.2013р.

Таким чином позивач, отримавши зазначену виплату, дізнався про порушення, на думку позивача, відповідачем його прав та повинен був звернутися до суду з позовом у встановлений законом строк.

Згідно ст.94 Конституції України усі закони підлягають офіційному оприлюдненню і набирають чинності через десять днів з дня офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування, а тому позивач мав змогу дізнатися про порушення його прав раніше, ніж отримавши листа відповідача №908 від 19.02.2013р., а саме при отриманні одноразової компенсації у зв'язку із втратою годувальника 17.05.2004р. А відповідно до ч.2 ст.68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Посилання позивача на застосування до його вимог п.3 ч.1 ст.268 Цивільного кодексу України не є правильними. Згідно цієї норми позовна давність не застосовується до вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Разом з тим, ця норма стосується до загальних цивільно-правових відносин. Проте в даній ситуації правовідносини мають публічний характер, що значно відрізняє їх від звичайних цивільно-правових відносин. Так предметом спору є право позивача на отримання державної соціальної допомоги у зв'язку із втратою годувальника. Цей вид допомоги відноситься до гарантованої державою соціальної підтримки осіб, які постраждали внаслідок радіоактивного забруднення території, що відбулося внаслідок аварії на ЧАЕС. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території. Згідно ст.1 цього Закону, державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах пріоритету життя та здоров'я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці, комплексного розв'язання завдань охорони здоров'я, соціальної політики на основі державних цільових програм з цих питань.

Разом з тим, треба розуміти, що радіоактивне забруднення, що сталося внаслідок Чорнобильської катастрофи, являє собою явище, яке відноситься до непереборної сили. Держава поклала на себе відповідальність щодо відшкодування наслідків цієї катастрофи та соціальної підтримки її громадян, задля виконання основних державних цілей та функцій. Проте в цих правовідносинах держава не може бути суб'єктом, який завдає шкоду фізичній особі. За таких обставин, при вирішенні питання щодо строку звернення до суду з заявою про захист своїх прав, положення ст.268 ЦК України до публічних правовідносин не застосовуються.

Відшкодування такої шкоди позивачу передбачено спеціальним законом, а саме, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Приймаючи до уваги те, що спеціальний закон, який регулює спірні правовідносини не місить положень, які б не обмежували право громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи на звернення до суду, суд доходить висновку про необхідність застосування передбаченого процесуальним кодексом шестимісячного терміну.

Також не є правильними посилання позивача на ст.76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», оскільки згідно ст.90 цього Закону всі вимоги Закону застосовуються щодо будь-якого ядерного інциденту, що може статися на території України, після набрання цим Законом чинності. Цей Закон введено в дію з дня опублікування, тобто 21.03.1995р., а аварія на Чорнобильській АЕС відбулася 27.04.1986р.

Суд вважає, що позивач не навів поважних причин пропуску строку, тому підстав для визнання причини пропуску строку поважною немає. При цьому суд виходить з того, що об'єктивно нічого не заважало позивачеві у справі звернутися до УПСЗН (а позивач цього не робив, бо до справи не надано доказів стосовно цього) або за правовою допомогою раніше, до того ж, незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Відповідно до ст.57 Конституції України усі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян підлягають обов'язковому оприлюдненню і оприлюднюються, що є обставиною загальновідомою і, відповідно до ч.2 ст.72 КАС України, не потребує доказування.

Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Позивач в позовній заяві заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, проте поважних причин пропуску цього строку суд не вбачає. Крім того, одноразова допомога позивачці була сплачена ще 17.05.2004р. і з цього часу пройшло вже дев'ять років.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99, 100, 107, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області, Головного управління державної казначейської служби України в Луганській області про визнання дій незаконними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової компенсації по втраті годувальника, залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Стахановський міський суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: І.М. Юрченко