Ухвала суду № 3211977, 22.01.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2009 року м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Носа С.П.,

суддів: Попка Я.С., Яворського І.О.,

при секретарі судового засідання Козирі В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргоюТовариства з обмежною відповідальністю «Сіттім»

на постанову Господарського суду Волинської області 16 липня 2008 року у справі № 2/59-2А

за адміністративним позовомТовариства з обмежною відповідальністю «Сіттім»

доКамінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції

проскасування податкового повідомлення-рішення №0000472301/3 від 14.03.2008 р., -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач товариство з обмеженою відповідальнісю «Сіттім» звернувся до господарського суду Волинської області з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.08р. за № 0000472301/, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 22523 грн.

Постановою господарського суду Волинської області від 16 липня 2008 року в позові про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2008р. № 0000472301/3 Камінь-Каширської МДПІ, яким ТзОВ «СІТТІМ» зменшено суму бюджетного відшкодування в сумі 25253 грн.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив позивач товариство з обмеженою відповідальнісю «Сіттім», який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити .

В обгрунтування апеляційних вимог позивач, покликаючись нап.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказує на те, що відповідач не надав жодної інформації про ціни, які склалися на ринку ідентичних (однорідних) товарів, а тому суд мав застосувати ту ціну, за якою товари були передані позивачем новим власникам. А це договірна (фактурна) вартість, що визначена за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на заперечення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, в жовтні 2007 року працівниками Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції проведено невиїзну позапланову перевірку товариства з обмежною відповідальністю «Сіттім» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень, липень 2007 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 17.10.2007р. за № 112/23-33354928.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариство з обмеженою відповідальнісю «Сіттім» не мав права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2007 року в сумі 22523.

На підставі наведеного Акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 19.10.2007р. за № 0000472301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 22523грн. За наслідками адміністративного оскарження були оформлені податкові повідомлення-рішення з кінцевою цифрою «3», не змінюючи при цьому визначеної суми 22523 грн.

Відповідно до пп.1.20.5. п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Згідно вимог п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. (п.4.3. ст.4 вищевказаного Закону).

Виходячи із системного аналізу вищевикладених норм, колегія суддів приходить до висновку про те, що з метою оподаткування ПДВ операцій з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані, в цілях визначення бази оподаткування вказаним податком за звичайну ціну необхідно брати митну вартість товарів, що імпортувалися. Митна вартість визначена митними органами на підставі даних про ідентичні товари та цінову базу ДМС України, через що саме її слід вважати звичайною ціною.

Оскільки позивач товариство з обмежною відповідальністю «Сіттім» здійснювало реалізацію імпортованих товарів по ціні, нижчій митної вартості, і базу оподаткування ПДВ визначав на підставі ціни реалізації товарів, тому останній порушив вимоги п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищив суму бюджетного відшкодування на 22523 грн.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який повно і правильно встановив обставини справи, обґрунтовано і підставно відмовив в задоволенні позову та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 205, 206, 209 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмежною відповідальністю «Сіттім» залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Волинської області 16.07.2008 р. у справі № 2/59-2А за адміністративним позовом Товариства з обмежною відповідальністю «Сіттім» до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000472301/3 від 14.03.2008 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя-доповідач С.П. Нос

Судді Я.С. Попко

І.О. Яворський