Ухвала суду № 3211964, 21.01.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

21 січня 2009 року                                                                                                    м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Пліша М.А. та Старунського Д.М.,

при секретарі –             Романишин О.Р.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ків позивача -       Щербини В.Ф., директора;

                                   Дяківа Т.О., довіреність № б/н від 20.01.2009р.;

пред-ків відповідачів -  Левицької Г.І., довіреність № 858/09-10 від 19.01.2009р.;

                                   Сівак О.О., довіреність № 6375/06-12 від 27.08.2008р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ева» на постанову господарського суду Львівської області від 02.11.2007р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Ева» до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова та Пенсійного фонду /ПФ/ України про визнання незаконними рішень та притягнення до адміністративної відповідальності,-

в с т а н о в и л а:

03.07.2007р. позивач ТзОВ «Ева» звернувся до господарського суду з адміністративним позовом (а.с.5-7), в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи змін і доповнень позовних вимог (а.с.47-50), просить визнати незаконними рішення ПФ України № 9707/09-10 від 14.06.2007р. і рішення Управління ПФ України в Личаківському районі м.Львова № 155/04/20775022 від 11.04.2007р., а також притягнути за порушення вимог ст.3 Закону України «Про державну службу» до адміністративної відповідальності Першого заступника Голови правління ПФ України Новака В.М.

Постановою господарського суду Львівської обл. від 02.11.2007р.в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними рішення ПФ України № 9707/09-10 від 14.06.2007р. і рішення Управління ПФ України в Личаківському районі м.Львова № 155/04/20775022 від 11.04.2007р. відмовлено; в решті позовних вимог провадження у справі закрито (а.с.86-92).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ «Ева», який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить постанову господарського суду скасувати та закрити провадження у справі (а.с.99-103).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що позивач є платником єдиного податку, тобто суб’єктом малого підприємництва, який перейшов на спрощену систему оподаткування. Згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» платники єдиного податку сплачують збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» був прийнятий під час дії вищевказаного Указу і не може змінювати його положень, які поширюються не лише на податкові відносини. Вказані положення також відповідають вимогам ст.11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва».

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників позивача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представників відповідачів, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

            Як слідує з матеріалів справи, позивач зареєстрований у ПФ України за № 01.13-1589, перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с.9, 14, 28-31).

            Відповідно до Акта № 38 від 19.03.2007р. перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування встановлено заниження суми виплат за період травень 2004р. - січень 2007р., що включають фактичні витрати на оплату праці працівників, оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності та сум допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, сум доходу, що розподіляється між членами колективних орендних підприємств, сільськогосподарських колективів, фермерських господарств, на які нараховуються страхові внески, в розмірі 14575 грн. 57 коп., в результаті чого здійснено донарахування своєчасно необчислених страхових внесків в сумі 4670 грн. 54 коп. (а.с.13-17).

            На підставі вищевказаного Акта Управлінням ПФ в Личаківському районі м.Львова було прийнято рішення № 122/04/20775022 від 23.03.2007р. про застосування фінансових санкцій за донарахування сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків на суму 2180 грн. 11 коп. (а.с.19).

            По результатам адміністративного оскарження вищевказаного рішення Головним управлінням ПФ України у Львівській обл. останнє скасовано по причині допущеної методологічної помилки, яка полягала у невірному донарахуванні суми внесків за січень 2007р.: замість ставки 33,2% застосовано 31,8%, що потягнуло за собою невірне обчислення штрафної санкції. Наведені доводи викладені в рішенні Головного управління ПФ України у Львівській обл. № 31 від 05.04.2007р.

            На виконання вищевказаного рішення Управлінням ПФ України в Личаківському районі м.Львова було зроблено новий розрахунок донарахованих внесків та прийнято нове рішення № 155 від 11.04.2007р. про застосування фінансових санкцій на суму 2180 грн. 33 коп. (а.с.20-22).

            Вищевказане рішення оскаржувалося позивачем в порядку адміністративного оскарження, який регламентується Порядком розгляду органами ПФ України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, затв. постановою правління ПФ України № 21-2 від 19.12.2003р., і в кінцевому підсумку було прийнято рішення ПФ України № 9707/09-10 від 14.06.2007р. про відхилення скарги ТзОВ «Ева» (а.с.10-12).

            Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що покликання позивача на те, що він є платником єдиного податку, як на підставу неправомірності рішень відповідачів, є безпідставними.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» регулюються відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 1 ст.11 вказаного Закону встановлено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з п.1 ст.14 цього Закону страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч.1 ст.15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов’язані на підставі п.6 ч.2 ст.17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 зазначеного Закону зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», яким разом із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.

Указ Президента України № 727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» регулює питання оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами ст.15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення ст.6 зазначеного Указу про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Статтею 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» установлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги пенсійного органу по сплаті внесків до Пенсійного фонду України з суми оплати праці є обґрунтованими.

            Із врахуванням наведеного Управлінням ПФ України в Личаківському районі м.Львова у відповідності до вимог п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» правомірно застосовані до ТзОВ «Ева» фінансові санкції на суму 2180 грн. 33 коп., про що винесено рішення № 155/04/20775022 від 11.04.2007р.

            При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що вказаним відповідачем були дотримані вимоги Закону України № 3583-IV від 16.03.2006р. «Про вирішення питання щодо заборгованості суб’єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв’язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року – І кварталу 2005р.», яким регулюються суперечності, що виникли при прийнятті Закону України № 2285-IV від 23.12.2004р. «Про Державний бюджет на 2005 рік» та Закону України № 2505-IV від 25.03.2005р. «Про Державний бюджет на 2005 рік» у суб’єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сплати внесків до ПФ України, які були сплачені ними у складі податків згідно з чинним законодавством протягом 2004р. – І кварталу 2005р., але не були зараховані на їх особові рахунки у зв’язку із застосуванням Державним казначейством України діючого на той час Закону України № 2285-IV від 23.12.2004р. «Про Державний бюджет на 2005 рік».

Дія Закону України № 3583-IV від 16.03.2006р. не поширюється на застосування фінансових санкцій, передбачених пп.3-6 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», через що Управлінням ПФ України в Личаківському районі м.Львова донарахування і фінансові санкції застосовані у межах його повноважень та у відповідності до чинного законодавства.

            В частині оскарження рішення ПФ України № 9707/09-10 від 14.06.2007р. колегія суддів виходить з того, що відповідно до вимог Порядку розгляду органами ПФ України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, затв. постановою правління ПФ України № 21-2 від 19.12.2003р., таке рішення є остаточним, подальшому адміністративному оскарженню не підлягає і може бути оскаржене в судовому порядку.

            Вищевказане рішення винесено на підставі фактичних обставин справи та з урахуванням вимог чинного законодавства, будь-яких порушень при його винесенні судом не встановлено.

            Таким чином, заявлені позовні вимоги про скасування рішення ПФ України № 9707/09-10 від 14.06.2007р. і рішення Управління ПФ України в Личаківському районі м.Львова № 155/04/20775022 від 11.04.2007р. є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

            В частині вимог про притягнення за порушення вимог ст.3 Закону України «Про державну службу» до адміністративної відповідальності Першого заступника Голови правління ПФ України Новака В.М. суд першої інстанції вірно закрив провадження у справі в порядку п.1 ч.1 ст.157 КАС України, оскільки такі вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

            Між тим, відповідно до ч.4 ст.160 КАС України окремим документом викладаються ухвали з питання закриття провадження у справі.

            Всупереч наведеним положенням господарський суд закрив провадження у справі щодо частини позовних вимог постановою суду, що колегія суддів не вважає достатньою підставою для зміни чи скасування винесеного судового рішення згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України, оскільки таке порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

            При цьому колегія суддів зазначає, що законне, обгрунтоване та правильне по суті і справедливе рішення не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, п.1 ч.1 ст.199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ева» на постанову господарського суду Львівської обл. від 02.11.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:                                                                                                     Шавель Р.М.

Судді:                                                                                                                  Пліш М.А.

                                                                                                                Старунський Д.М.