Ухвала суду № 3211899, 22.01.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя 1 інстанції - Чиркін С.М.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

22 січня 2009 року справа № 2-а-9442/08/1270

зал судового засідання №2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Бадахової Т.П.

Василенко Л.А.

при секретарі судового засідання

Чуріковій Я.О.за участю представників: від позивача:Рибальченко О.В. - за дов. № 38 від 12.01.2009 р. від першого відповідача:

від другого відповідача:

прокурор:Домніна М.В. - за дов. від 08.01.2009 р.

Матузова М.А. - за дов. від 21.01.2009 р.

не зявився

Вартанова О.І. - за посв. № 2970розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:

особа, яка приєдналася до апеляційної скарги першого відповідача:

- другий апелянт:

1) Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

Головне управління Державного казначейства України в Луганській області

2) Прокурор Луганської областіна постанову Луганського

окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 рокупо адміністративній справі№ 2-а-9442/08 (суддя Чиркін С.М.)

за позовомСпільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав»

до1) Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

2) Головне управління Державного казначейства України в Луганській області

про

визнання протиправним податкового повідомлення-рішення та стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року (арк. справи 133-141 том 4) з мотивів їх правомірності задоволені позовні вимоги Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області, внаслідок чого:

- визнано протиправним та не чинним податкове повідомлення-рішення №0000122344/0 від 6 травня 2008 року, прийняте першим відповідачем Державною податковою інспекцією у місті Свердловську Луганської власті про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 91312 грн.;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 631410 грн. по декларації за січень 2008 року.

Одночасно стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 2616,52 грн.

В апеляційній скарзі прокурор Луганської області просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову. (арк. справи 148-152 том 4).

В апеляційній скарзі державна податкова інспекції в м. Свердловську Луганської області (перший відповідач по справі) просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову (арк. справи 154-155 том 4). До апеляційної скарги податкового органу приєдналось Головне управління Державного казначейства в Луганській області.

Проблемою даного спору, на думку апелянтів, є твердження про правомірність відшкодування ПДВ підприємству без пересвідчення в дійсній надмірній сплаті такого податку до Державного бюджету України.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу та під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі відхилив, і просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи. Можливість розгляду даної справи без явки другого відповідача існує з огляду на задоволення його клопотання, та приписи частини 4 статті 196 КАС України.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Спільне підприємство з іспанським інвестором «Інтерсплав» є юридичною особою, включена до ЄДРПОУ за номером 05827201, є платником податку на додану вартість з 10 липня 2000 року згідно свідоцтва від 16 липня 1997 року № 16573184.

Як платник податків позивач надав до податкового органу 18 лютого 2008 року декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 року, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, в яких зазначена сума бюджетного відшкодування 840484 грн. (арк. справи 16-23 том 1).

Підпунктом 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями) (надалі - Закон № 168/97) сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Підпунктом 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97 протягом 30 днів, наступних за днем отриманням податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Податковим органом проведена документальна невиїзна перевірка достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2008 р., за результатами якої складено акт № 299-15-10-05827201 від 18 березня 2008 р. (арк. справи 26-34 том 1). У ході зазначеної перевірки було підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 840484 грн. по декларації з ПДВ за січень 2008 року. Зазначена сума позивачу не відшкодована.

Крім того, податковим органом проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 1 січня 2008 р. по 31 січня 2008 р., за результатами якої складений акт № 371/23-30/05827201 від 16 квітня 2008 р.(арк. справи 37-76, 149-281 том 1, арк. справи 2- 63 том 2).

При розгляді заперечень на зазначений акт перевірки перший відповідач вказав, що підприємством правомірно включено до розрахунку бюджетного відшкодування частину від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) відповідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР, підтвердивши правомірність нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодування за січень 2008 року у сумі 840484 грн. (арк. справи 122-123 том 1).

За наслідками акту перевірки першим відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 6 травня 2008 року № 0000122344/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 91312,00 грн. (арк. справи 125 том 1).

Перевіркою підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування ПДВ засічень 2008 року в сумі 103282 грн. За результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень2008 р оку на суму 645 023 грн., в зв′язку з не підтвердженням правових взаємовідносин з постачальниками.

З системного аналізу норм закону України № 168\97, вбачається, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні нагідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких шарів (послуг).

З урахуванням зазначеної норми закону Наказом Державної податкової адміністрації України № 159 від 17 березня 2008 року, було внесено зміни до порядку податкової звітності з податку на додану вартість, згідно з пунктом 5.12.2 якого (бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, визначається із сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобов'язання наступних звітних періодів (рядок 24).

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обов'язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом строк відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість. Обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Однак проведення податковим органом такої перевірки не може подовжити визначений Законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Слід зазначити, що після подання адміністративного позову до суду першої інстанції на поточний рахунок позивача Управлінням державного казначейства у м. Свердловську Головного управління Державного казначейства України у Луганській області частково відшкодовано ПДВ по декларації за січень 2008 року, що було визнано сторонами. Залишок суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленої до стягнення з Державного бюджету України станом на 24 вересня 2008 року що рахується у складі бюджетної заборгованості складає 631410 грн.

Колегія суддів не приймає посилання першого відповідача на приписи наказу Державної податкової адміністрації України №350 від 18 серпня 2005 року, в частині необхідності проведення перевірки всіх постачальників за ланцюгами, оскільки зазначений наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України в супереч вимогам Постанови Кабінету Міністрів № 731 от 28 грудня 1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади», не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, та не може бути застосований при здійснені адміністративного судочинства відповідно до частини 3 статті 9 КАС України.

Надмірна сплата податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача, на думку апелянтів, обумовлює право платника податку на бюджетне відшкодування відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналізуючи норми зазначеного пункту колегія суддів зазначає вільне трактування відповідачем його норм, оскільки вони визначають бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом. Зазначений податок є непрямим податком.

Випадки, визначені цим законом, передбачені статтею 7 Закону України „Про податок на додану вартість ”, аналіз норм якої наведений вище. Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України відповідно до підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону. Але ж нормами цього ж підпункту визначено, що забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України. Таким чином, спроба у черговий раз є наявною спроба відповідача у межах спірних відносин перетворити непрямий податок, за правилами якого здійснюється бюджетне відшкодування, на „прямий ” податок і повязати право на бюджетне відшкодування позивача з надходженнями податку до бюджету від субєктів підприємницької діяльності, що задіяні в господарських відносинах від виробників до позивача як покупця товарів. Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, що зазначена позиція є хибною оскільки не узгоджується з приписами зазначеного Закону.

Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, щодо неправомірності зменшення податковим органом бюджетного законодавства, та правомірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 89 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, апеляційною чи касаційною скаргою повинна сплатити судовий збір. Судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб′єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою особою був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В зв′язку з тим, що в ході розгляду справи від позивача не надходило клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору, внаслідок обєднання справ стягненню в межах даної справи підлягає 1703 грн. 40 коп., а решта суми може бути відшкодована при наявності заяви позивача.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області та прокурора Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року у справі № 2-а-9442/08/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року у справі № 2-а-9442/08/1270 залишити без змін.

Абзац четвертий резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року у справі № 2-а-9442/08 викласти у наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» судовий збір у розмірі 1703 грн. 40 коп.»

Ухвала складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 22 січня 2009року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: Т.П. Бадахова

Л.А. Василенко

З оригіналом згідно:

Суддя Р.Ф. Ханова