Ухвала суду № 32118520, 19.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 253/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Святецького В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року у справі за позовом державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

державне підприємство «Ковалівський спиртовий завод» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 135/0000462301/0 від 12.12.2006 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області № 135/0000462301/0 від 12 грудня 2006 р.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Бучацька міжрайонна державна податкова інспекція Тернопільської області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ст. 117 Конституції України та ч.1 ст. 53 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Згідно із п.п. 5 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» (у редакції, чинній станом на дату спірних правовідносин) потреба в природному газі промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності задовольняється з ресурсів газу НАК «Нафтогаз України», отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу.

Наказом НАК «Нафтогаз України» від 31.03.2005р. № 168 (із змінами і доповненнями) затверджено та введено в дію з 01.04.2005р. Прейскурант цін на природний газ ресурсів НАК «Нафтогаз України». Згідно вказаного прейскуранту для промислових споживачів, які є платниками податку на додану вартість, ціна 1000 куб.м природного газу становить 344,00 грн., в тому числі 0,00 грн. ПДВ.

Згідно із ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від обкладання податком на додану вартість звільняються операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України; за нульовою ставкою податку на додану вартість оподатковуються операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку.

Тому апелянт вважає, що у своїй господарській діяльності ДП «Ковалівський спиртовий завод» як промислове підприємство відповідно до вище перерахованих нормативно-правових актів повинно використовувати природний газ імпортного походження, який від обкладання ПДВ звільняється або оподатковується за нульовою ставкою ПДВ. Таким чином в порушення ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» ДП «Ковалівський спиртовий завод» до податкового кредиту та бюджетного відшкодування неправомірно включено 16499,98 грн. ПДВ згідно податкової накладної на поставку природного газу ТзОВ «Луксор» від 31,08.2006 р. № 192, а лист ТзОВ «Луксор» від 27.02,2007 р. № 124/02 описує правовідносини (господарські операції), здійснення яких не відповідає вимогам вказаної постанови уряду. Тобто, оформлення ТзОВ «Луксор» листа від 27.02.2007р. № 124/02 відбулося з порушенням вимог законодавства, а тому вказаний лист не може бути використаний у якості доказу по справі

Оскільки усі ризики, пов'язані із підприємницькою діяльністю, у тому числі ризики, пов'язані із вибором контрагентів, в силу положень ч.1 ст. 42 Господарського кодексу України, лежать на суб'єкті господарювання, то сам факт сплати ним ПДВ у ціні продажу товару своєму контрагенту не є підставою для отримання цим суб'єктом податкових вигод за рахунок коштів державного бюджету.

Виходячи з вище наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Бучацькою міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено перевірку державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» про що складено Акт № 248-23/00375059 від 06.12.2006 року і на підставі якого та з урахуванням підпунктів «б», «в» пункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийнято податкове повідомлення-рішення № 135/0000462301/0 від 12.12.2006 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 16499,98 грн. з тих підстав, що підприємством допущено порушення п. 11.6 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 8 Закону України «Про Державний бюджету країни на 2006 рік» від 20.12.2005р., а саме: підприємством зайво включено до бюджетного відшкодування в вересні 2006р. 16499,98 грн. податку на додану вартість, сплаченого постачальнику ТзОВ «Луксор» за отриманий природний газ згідно договору поставки природного газу № 68-07-С, оскільки згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001р. «Про забезпечення споживачів природним газом» для потреб промисловості повинен використовуватись імпортований природний газ, який поставляється по зовнішньоекономічним контрактам за нульовою ставкою ПДВ, а крім того постачальником природного газу, ТзОВ «Луксор» не сплачено до держбюджету суму ПДВ, що є порушенням п. 1.8 ст. 1, п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також те, що у разі отримання природного газу від виробника України, як стверджує ДП «Ковалівський спиртовий завод», останнє втратило право на відшкодування податку на додану вартість, оскільки така поставка не передбачена вище зазначено Постановою уряду..

Розглядаючи спір судом першої інстанції правильно враховано, що відповідно до пп. 7. 7.1. п. 7.7. ст: 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду; Згідно пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових (витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 п.7.7., має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення відшкодування його від'ємного значення є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена підп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними; Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7. цього ж Закону податкова, накладна є звітним податковим, і розрахунковим, документом і повинна відповідати вимогам пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 даного Закону та «Порядку заповнення податкової накладної» затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.0б.1997 р. за № 233/2037. Підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), інших підстав дана норма Закону не передбачає. Підставою для отримання відшкодування ПДВ, відповідно до підп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 згаданого Закону, підп. 2.2. п. 2 Порядку відшкодування ПДВ є податкова декларація, оформлена у відповідності до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженої наказом ДПА України від ЗО. 05.1997р. № 166.

Судом в даній спірній ситуації встановлено, що позивачем за результатами господарської операцій з ТзОВ «Луксор» пов'язаної з виконанням договору поставки природного газу укладеного сторонами 21.07.2006 р., віднесено до податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній №192 від 30.08.2006р. виписаній платником податку, згідно якої вартість газу складає 98999,98 грн. в тому числі ПДВ - 16499,98 грн. Сторонами умови договору виконані, позивачем вартість газу оплачена, про що свідчать дані руху коштів по рахунку відкритому в ФКД ВАТ «ІН ПРОМБАНК». Згідно акту перевірки, у підприємства на момент проведення перевірки була підтверджена податковою накладною, оформленою відповідно до чинного законодавства, сума податку включена до податкового кредиту, у зв'язку з придбанням продукції пов'язаної з його господарською діяльністю. Тому суд першої інстанції вірно вважав, що підприємством правомірно сформовано податковий кредит та визначено від'ємне значення ПДВ заявлене в даній сумі до відшкодування. Крім того при перевірці податковою інспекцією не встановлено, а в судовому засіданні у суді першої інстанції не представлено доказів походження поставленого позивачу природного газу, а тому висновок про порушення ним норм Закону України «Про податок на додану вартість» зроблений на припущеннях, що є недопустимим при проведені перевірки.

Згідно довідки ТзОВ «Луксор» від 27.02.2007 р, №124/02, дані якої не спростовані податковою інспекцією, власником газу поставленого позивачу в серпні 2006 р. є СП «Полтавська газонафтова компанія», яка поставляє газ з врахуванням ПДВ, а тому формування податкового кредиту з врахуванням сплаченого у вартості газу ПДВ позивачем проведено у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року по справі № 2а-3356/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Святецький

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 21.06.2013 року