Постанова № 3211783, 17.02.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2009 року № 22а-6777/08 /9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого у справі судді Любашевського В.П.

суддів Богаченко С.І.

Довгополова О.М.

при секретарі судового засідання Петлеваній Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргою Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Тернопільської області від 05 грудня 2007 року у справі № 14/89-2562

за позовом Державного підприємства «Мишковицький спиртовий завод»

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

провизнання нечинними податкових повідомлень рішень від 17.05.2007р., №0000042305/0/35383, №0000052305/0/35382, -

В С Т А Н О В И Л А:o:p>/o:p>

Позивач - Державне підприємство «Мишковицький спиртовий завод» звернувся у господарський суд Тернопільської області із адміністративним позовом до відповідача - Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції. У позовній заяві просив суд прийняти рішення, яким визнати нечинним податкове повідомлення рішення від 17.05.2007 року № 0000362304/0/35380, №0000171703/0/35381, №0000042305/0/35383, №0000052305/0/35382.

29.11.2007 року позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, згідно із якою останній просить визнати нечинними податкові повідомлення рішення від 17.05.2007 року №0000042305/0/35383, №0000052305/0/35382.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 05 грудня 2007 року у справі № 14/89-2562 позовні вимоги задоволено та визнано нечинними оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що висновки контролюючого органу про порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», ґрунтуються на положеннях ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якою передбачено, що операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для ________________

Головуючий у 1-й інст. суддя Руденко О.В. Справа № 22а-6777/08 ряд. ст. зв. № 2.11.15

Господарський суд Тернопільської області 22-а-6777-08.doc

справа № А-12/62/ 5022

Доповідач у 2-й інст. суддя Любашевський В.П. реєстр 17.02.2009 р.

населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, а статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Тому, Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Суд першої інстанції обґрунтовуючи свій висновок послався також на те, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість». У разі, якщо іншим Законом незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування податком на додану вартість відмінні від передбачених Законом України «Про податок на додану вартість», пріоритет, на думку суду першої інстанції, слід надати нормам Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо нарахованого податкового зобовязання непрямими методами із сплати податку на прибуток шляхом визначенні звичайної ціни, податковий орган, як вказано судом першої інстанції, не дотримався вимог чинного законодавства, що регламентує спірні правовідносини.

Не погодившись із постановою суду від 05 грудня 2007 року у справі № 14/89-2562 , відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить, постанову господарського суду Тернопільської області від 05 грудня 2007 року у справі № 14/89-2562

скасувати, та відмовити у задоволенні вимог позову про визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 17.05.2007р., №0000042305/0/35383, №0000052305/0/35382. Обґрунтовуючи доводи скарги, апелянт посилається на те, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на додану вартість слід застосовувати норми Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2006 рік» в частині застосуванні нульової ставки при продажі на митній території України імпортованого природного газу.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0000052305/0/35382, то апелянт обґрунтовуючи його законність посилається на те, що на виконання обовязку доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін, податковим органом було направлено та вручено лист від 04.04.2007 року № 25224/7/23-220 позивачу про надання інформації щодо формування цін на продукцію, що реалізовувалась вітчизняним покупцям та нерезидентам, за період що перевірявся. Позивач своїм листом відмовив у наданні інформації, з посиланням на те, що такі відомості є комерційною таємницею. Тому, зазначає апелянт, ним використано всі надані законом засоби та можливості щодо визначення звичайної ціни.

За вказаних обставин справи апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню, з наступних підстав:

При розгляді справи у суді апеляційної інстанції встановлено, що Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією проведено перевірку Державного підприємства «Мишковицький спиртзавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.12.2006 року. Результати вказаної перевірки оформлені актом від 07.05.2007 року за № 4273/23-222/003755154. За наслідками перевірки контролюючий орган дійшов висновків про порушення підприємством вимог Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97, а саме завищення суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень липень та за жовтень 2006 року на загальну суму 121368 грн. та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. що призвело до заниження суми податку на прибуток за 9 місяців 2006 року в сумі 17907 грн. та за 2006 рік в сумі 54322 грн.

Встановлені порушення стали підставою для прийняття податкових повідомлень рішень що оспорюються у судовому порядку, зокрема згідно з податковим повідомленням рішенням № 0000042305/0/35383 визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 121368 грн. та 60684 грн. штрафних санкцій; згідно із податковим повідомленням рішенням № 0000052305/0/35382 визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в розмірі 66977,10 грн.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення № 0000042305/0/35383 стало те, що контрагентами позивача, ВАТ «Тернопільміськгаз» та ТзОВ «Укренерго» реалізовано ДП «Мишковицький спиртовий завод» - промисловому споживачу, який є платником податку на додану вартість природний газ на загальну суму 728 256,47 грн., з яких 121367,62 грн. - сума ПДВ, про що свідчать податкові накладні від 31.05.2006 р. та 31.10.2006 р. (ВАТ «Тернопільміськаз») та 30.04.06 р., 31.05.2006 р. і 30.06.2006 року (ТзОВ «Укренерго»). При реалізації природного газу позивачу ТзОВ «Укренерго» та ВАТ «Тернопільміськаз», на переконання державної податкової інспекції безпідставно збільшив його вартість на суму ПДВ за ставкою 20%, що, в свою чергу, дало змогу ДП «Мишковицький спиртовий завод» включити до податкового кредиту наведені вище суми податку на додану вартість в порушення пп. 7.2.1, п.7.2, ст.7 Закону №168/97-ВР.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги адміністративного позову та скасовуючи податкове повідомлення рішення № 0000042305/0/35383 дійшов висновку, про правомірність формування податкового кредиту та заявлення до бюджетного відшкодування суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 121 368 грн. так як встановлена Законом України «Про державний бюджет в Україні на 2006 рік» нульова ставка податку на додану вартість застосуванню не підлягає, оскільки ставки та механізм сплати податку на додану вартість визначаються виключно Законом України «Про податок на додану вартість». Тому, при купівлі позивачем у ТзОВ «Укренерго» та ВАТ «Тернопільміськгаз» природного газу імпортного походження на загальну суму 728 256,47 грн. (з яких ПДВ 121368 грн.) позивачем правомірно віднесено вказано суму до податкового кредиту та у встановленому порядку заявлено до відшкодування.

Проте, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, та вважає їх такими, що суперечать нормам матеріального права, враховуючи, що в силу ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Пунктом 19, ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Із змісту ст. 1 Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2006 рік» вбачається, що Закон передбачає розмір кожної дохідної статті бюджету, зокрема шляхом встановлення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобовязань та пільг для відповідного кола субєктів. Складовою ж таких доходів є в тому числі податкові надходження із сплати податку на додану вартість. Тому, колегія суддів вважає, що встановлення ставок податку на додану вартість, як джерела формування доходів державного бюджету, може бути віднесено до сфери правового регулювання Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», тому цим Законом може призупинятися дія окремих положень податкових Законів та змінюватись ставки податків та інших обовязкових платежів.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що є безпідставним надання судом першої інстанції переваги при розгляді та вирішенні даної справи нормам Законів України «Про систему оподаткування» та «Про податок на додану вартість» оскільки вказані нормативно правові акти щодо регулювання спірних правовідносин є загальними, а тому при застосуванні перевагу слід надати Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2006 рік». Отже, при реалізації природного газу позивачу ТзОВ «Укренерго» та ВАТ Тернопільміськгаз» безпідставно збільшили його вартість на суму ПДВ за ставкою 20 %, що призвело до включення Державним підприємством «Мишковицький спиртзавод» сум податку до податкового кредиту в порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Позивачем всупереч даної норми не включено до складу валових доходів суми доходу отриманого від продажу іноземної валюти, чим занижено валові доходи за 9 місяців 2006 року в сумі 18611.

Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Однак, за підсумками 2006 року вищезазначене порушення було виправлено позивачем самостійно, шляхом подачі уточнюючої декларації, однак не нарахована штрафна санкція.

Оскільки відповідно до п. 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Тому, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про неправомірність податкового повідомлення рішення № 0000052305/0/35382, яким визначено суму податкового зобовязання із сплати податку на прибуток у цій частині.

Проте, не спростовують висновків суду першої інстанції доводи апелянта в частині нарахування суми податкового зобовязання із податку на прибуток підприємств непрямими методами шляхом застосування звичайних цін. Підставою для такого висновку судової колегії є те, що в силу ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач у поданій ним апеляційній скарзі, не заперечуючи наяваності покладеного на контролюючий орган обовязку доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін, зазначає що вказаний обовязок виконано ним не в повному обсязі, оскільки позивач не наддав повної інформації відповідно до листа від 04.04.2007 року № 25224/7/23-220. Тому, наведене, на думку суду апеляційної інстанції, дає підстави вважати безпідставним та необґрунтованим висновок контролюючого органу про заниження позивачем бази оподаткування податковим на прибуток та донарахування цього податку оспорюваним податковим повідомленням рішенням № 0000052305/0/35382. Враховуючи вказане, оскаржуване податкове повідомлення рішення від 17.05.2007 р. № 0000052305/0/35382 у цій частині підлягає визнанню нечинним.

Враховуючи вказане, суд першої інстанції приймаючи оскаржувану у справі постанову від 05 грудня 2007 року у справі № 14/89-2562 порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, яке у свою чергу, в силу п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваного рішення господарського суду Тернопільської області, та прийняття нової постанови у справі про часткове задоволення позовних вимог.

В силу ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Розподіливши пропорційно вказані судові витрати, судова колегія приходить до висновку, що з Державного бюджету України слід стягнути на користь Державного підприємства «Мишковицький спиртовий завод» 22.86 грн. понесених судових витрат.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 05 грудня 2007 року у справі № 14/89-2562 задовольнити частково, а постанову суду скасувати;

2. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Державного підприємства «Мишковицький спиртовий завод» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 17.05.2007р., №0000042305/0/35383, №0000052305/0/35382 задовольнити частково:

2.1 податкове повідомлення рішення від 17.05.2007 р. № 0000052305/0/35382 яким Державному підприємству «Мишковицький спиртовий завод» визначено суму податкового зобовязання із податку на прибуток визнати нечинним, в частині нарахування суми податкового зобовязання із сплати податку на прибуток підприємств шляхом визначення звичайної ціни за непрямими методами;

2.2 у задоволенні вимоги адміністративного позову про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 17.05.2007 р. №0000042305/0/35383, яким Державному підприємству «Мишковицький спиртовий завод» визначено суму податкового зобовязання із сплати податку на додану вартість - відмовити;

3. Судові витрати в сумі 22.86 грн.присудити з Державного бюджету України в користь Державного підприємства «Мишковицький спиртовий завод» (Тернопільська область, Тернопільський район, с. Мишковичі, вул. Січових Стрільців, 1, р/р 260073590 в ТОД Райффайзен Банк «Аваль», м. Тернопіль, МФО 338501, код 00375154).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Судді В. П. Любашевський

С. І. Богаченко

О. М. Довгополов

Повний текст постанови

виготовлено та підписано

19.02.2009 р.