Ухвала суду № 32117322, 20.06.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

УХВАЛА

іменем України

"20" червня 2013 р. Справа № 817/990/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Хаюка С.М.,

при секретарі Кошиль О.Ю. ,

за участю

представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" квітня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеагроспецмонтаж" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕАГРОСПЕЦМОНТАЖ" (далі - ТОВ "РІВНЕАГРОСПЕЦМОНТАЖ") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005102342 від 07.11.2012 р. та №0005112342 від 07.11.2012 р.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 р. позов задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби форми "Р" № 0005102342 від 07.11. 2012 р. та форми "Р" № 0005112342 від 07.11. 2012 р.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначену постанову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м.Рівному була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "РІВНЕАГРОСПЕЦМОНТАЖ", код ЄДРПОУ 00910699 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "ТМС ЛІМІТЕД" код за ЄДРПОУ 35851137 за період грудень 2011 р., за результатами якої був складений акт № 546/22-200/00910699 від 25.10. 2012 р.

За результатами її проведення встановлено порушення ТОВ "РІВНЕАГРОСПЕЦМОНТАЖ":

- п. 44.1 ст. 44 розділу І, п. 138.8 ст. 138, пп.. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України, у зв'язку із чим до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, віднесено витрати по безтоварним операціям із ТОВ "ТМС ЛІМІТЕД" на загальну суму 687861,00 грн., у тому числі за ІV квартал 2011 року на суму 687861,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 158208,00 грн., у тому числі за ІV квартал 2011 року на суму 158208,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44 розділу І, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, у зв'язку із чим завищено податковий кредит з податку на додану вартість по безтоварним операціям із ТОВ "ТМС ЛІМІТЕД" на загальну суму 35363,00 грн., в тому числі за грудень 2011 року - 35363,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 35363,00 грн., в тому числі за грудень 2011 року - 35363,00 грн. (а.с.8-13).

На підставі акту перевірки № 546/22-200/00910699 від 25.10.2012 р. відповідачем були прийняті: податкове повідомлення-рішення № 0005102342 від 07.11.2012 р., відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 158208,00 грн., у т.ч.: 158208,00 грн. - за основним платежем та 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); податкове повідомлення-рішення № 0005112342 від 07.11.2012 р., відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 53044,50 грн., у т.ч.: 35363,00 грн. - за основним платежем та 17681,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.14-15).

Позивач у відповідності до ст.56 Податкового кодексу України, звертався зі скаргами на названі податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження. Рішеннями про результати розгляду скарг дані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення (а.с.16-18, 19-21).

Перевіряючи правомірність винесеного судового рішення в апеляційному порядку колегія суддів виходить з наступного.

Частинами 2 та 3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому вказаним пунктом наданий виключний перелік підстав, коли та чи інша операція не вважається постачанням товарів: не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг. У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

Підпунктом 138.1.1. пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4. статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Співставляючи наведені норми законодавства з висновками суду першої інстанції наведеними у постанові, колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції ретельно проаналізовані правовідносини позивача з контрагентом ТОВ "ТМС Лімітед". На підставі проведеного аналізу суд прийшов до обґрунтованих та законних висновків про те, що відповідачем не доведено факту здійснення господарських операцій, що не спрямовані на реальне настання наслідків, а досліджені судом докази свідчать про зворотне.

При розгляді справи, судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань між суб'єктами господарювання.

Останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем з дотриманням вимог ст.ст.39, 138, 139, 140, 142, 143, 193, 198, 201 Податкового Кодексу України сформовано витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, а також віднесено відповідні суми до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Стосовно доводів податкового органу про обов'язковість надання товарно-транспортних накладних колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового та бухгалтерського обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У справі "Інтерсплав" проти України (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини однозначно визначив, що платника податків може бути притягнуто до відповідальності за зловживання у сфері оподаткування тільки в тому випадку, якщо доведена його безпосередня участь у цих зловживаннях.

Доводи апеляційної скарги відповідача фактично не містять будь-яких посилань на порушення судом норм матеріального та процесуального права і фактично зводяться до повторення тих висновків, що містить акт перевірки.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Правильне по суті судове рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Оскільки постанову від 10.04.2013 р. Рівненським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у справі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" квітня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Б.С. Моніч

судді: (підпис) (підпис) І.Ф.Бондарчук С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя _______ Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "25" червня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеагроспецмонтаж" вул.Будівельників, 7,м.Рівне,33016

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023