Ухвала суду № 3211726, 17.09.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а-475/08                                                                                                          Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 40                                                                                                  інстанції –  В.О. Татарчук

                                                                                                                                                                справа № 27/158-07

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            17 вересня 2008 року                                                                         м.Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді     –   Проценко О.А. (доповідач)

суддів                            –   Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,

при секретарі               –   Горностаєвій О.М.,

за участі представників:

позивача       –   Зайцев М.В. (довіреність від 02.01.2008 року),

позивача       –   Кривошеїна І.О. (довіреність № 250/03 від 02.06.2008 року)

відповідача   –   Гармаш Л.М. (довіреність № 19141/10/08-10/1-09 від 09.06.2008 року),

відповідача   –   Рева Д.М. (довіреність № 12582/10/08-10/2-08 від 15.04.2008 року),

відповідача   –   Коваль В.В. (довіреність № 1989/10/08-10/2-08 від 22.01.2008 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську

на постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2007р. в адміністративній справі № 27/158-07

за  позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського», м. Дніпропетровськ

до відповідачів:1- Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

2 – Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області

            про  стягнення бюджетної заборгованості,

                                                         ВСТАНОВИЛА:

В березні 2007 року до господарського суду Дніпропетровської області звернувся позивач – Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського»з адміністративним позовом про стягнення з державного бюджету бюджетної заборгованості по декларації з податку на додану вартість за вересень 2003 року в розмірі 14424389 грн. та суми процентів в сумі 1838820 грн. В ході судового розгляду позивач збільшив позовні вимоги, вказавши на необхідність стягнення з державного бюджету суми бюджетної заборгованості та  процентів в розмірі 2011497грн.

 В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачами чинного законодавства щодо своєчасного відшкодування податку на додану вартість. Зокрема, зазначав про те, що 20.10.2003 року ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського» була надана до СДПІ податкова декларація по ПДВ за вересень 2003 року, а 07.11.2003 року подано декларацію з вказівкою суми бюджетної заборгованості в розмірі 20857390 грн., яку слід було перерахувати на рахунок позивача. Однак, бюджетна заборгованість  в 2004 році була відшкодована частково, у розмірі 6433001 грн.

За результатами розгляду позову господарський суд Дніпропетровської області постановою від 03.07.2007 року вимоги позивача задовольнив частково, стягнувши на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського» бюджетну заборгованість по декларації з податку на додану вартість за вересень 2003 року  у розмірі 14424389грн. та проценти у сумі 1743763грн.; в частині стягнення процентів в сумі 267734грн. було відмовлено.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржує дану постанову в апеляційному порядку,  просить скасувати судове рішення та винести нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач-1 зазначає, що  постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що актом тематичної перевірки № 215-02/3-40-05393056 встановлено, що у вересні 2003 року на виконання угоди з АТЗТ «Дніпро-96» № КV/265-03 від 12.03.2003 року позивачем здійснено попередню оплату за агломерат і кокс на загальну суму 116060000,00 грн., в тому числі ПДВ  - 19343333,33 грн.  На вказану попередню оплату позивачем отримані податкові накладні, суми по яким віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ, у зв’язку з чим у вказаному періоді виникло від’ємне значення з ПДВ, що стало підставою для заявлення позивачем до відшкодування з бюджету за вересень 2003 року ПДВ у розмірі 20857390,00 грн. У 2004 році бюджетна заборгованість підприємству була відшкодована частково, у розмірі 6433001,00 грн.

Відповідач-1 вказує, що відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, пп. 7.3.1 п.7.3, абз.1 пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зобов’язання по сплаті ПДВ до бюджету виникає у АТЗТ «Дніпро-96». Апелянт зазначає, що судом не досліджувався факт сплати до бюджету відповідних сум податку на додану вартість постачальником позивача та відповідно не надано доказів, що підтверджують надмірну сплату податку на додану вартість до Державного бюджету України. Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду про те, що позивачем не був пропущений строк звернення до суду, з посиланням на наступне:

За приписами ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволення адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Апелянт вказує, що ч.2 ст.100 КАС України визначає лише одну підставу для розгляду і вирішення справи в порядку, встановленому цим Кодексом – якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною.              

В порядку заперечення проти задоволення апеляційної скарги  позивач зазначає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, оскільки прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровськуне підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як зазначено в акті перевірки № 215-02/3-40-05393056, у вересні 2003 року на виконання угоди з АТЗТ «Дніпро-96» № КV/265-03 від 12.03.2003 року позивачем здійснено попередню оплату за товар на загальну суму 116060000,00 грн., в тому числі ПДВ  - 19343333,33 грн.  На зазначені суми позивачу його контрагентом видано податкові накладні. Вищезазначену суму ПДВ позивач відніс до складу податкового кредиту, у зв’язку з чим у вказаному періоді виникло від’ємне значення з ПДВ, що стало підставою для заявлення позивачем до відшкодування з бюджету за вересень 2003 року ПДВ у розмірі 20857390,00 грн. У 2004 році бюджетна заборгованість підприємству була відшкодована частково, у розмірі 6433001,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, 07.11.2003 року позивачем було надано до СДПІ у м.Дніпропетровську уточнену податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2003 року, згідно з якою сума бюджетної заборгованості по податку на додану вартість складала 20857390 грн. Відповідно до рядка 25 декларації залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних звітних періодів, повинен бути перерахований на рахунок платника податків в установі банку.

Аналіз матеріалів справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, показав наступне. Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції до 25.03.2005 року) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарі (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.2 ст.7 вказаного Закону у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов’язання, чи ні.

За приписами пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 даного Закону, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1. цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. При цьому суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету  та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Як свідчать матеріали справи, сума невідшкодованої бюджетної заборгованості станом на 05.03.2007р. складала 14424389грн. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що в даній частині позовні вимоги підлягають задоволенню з відшкодуванням нарахований процентів в розмірі 11743763грн.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно визначення строку звернення з позовом до суду. Так, як зазначалося вище, уточнену податкову декларацію по податку на додану вартість за вересень 2003 року, згідно з якою, сума бюджетної заборгованості по податку склала 20857390 грн. позивачем було надано до СДПІ у м.Дніпропетровську 07.11.2003 року. Податкові повідомлення-рішення №0001010814/0/23345, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 29454648,47грн. та №0001000814/0/23346 з нарахуванням податкового зобов’язання з ПДВ на суму 60522400,45 грн. відповідачем-1 було прийнято 13.08.2004 року. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2004 року по справі №36/42 позовні вимоги ВАТ «ДМЗ ім.Петровського» задоволено та визнано недійсними вказані податкові повідомлення-рішення. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2005 року наведене рішення скасовано, в позові відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.11.2006 року постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2005 року скасована, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2004 року залишено без змін. Таким чином, дату початку строку звернення з відповідним позовом, слід відраховувати від 22.11.2006р. – дати прийняття наведеної ухвали Вищим адміністративним судом України по справі №36/242.                                       

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції; апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровськуна постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2007р. в адміністративній справі № 27/158-07  слід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

Обставини, які зазначені в доповненні №32393/10/08-10/2-10 від 17.09.2008р. до апеляційної скарги відповідача-1, не є такими, що можуть вплинути на оцінку судового рішення в апеляційній інстанції. При цьому відповідач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо такі є.

Керуючись статями 195, 196, 198, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2007р. в адміністративній справі № 27/158-07 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2007р. в адміністративній справі № 27/158-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя:                                                                 О.А.Проценко

Судді:                                                                                      А.О. Коршун

 Л.П.Туркіна