Ухвала суду № 3211723, 30.09.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а-665/08 Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку 35 інстанції Серкіз В.Г.

№13/215/07-АП

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2008 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Проценко О.А. (доповідач),

суддів Баранник Н.П.., Туркіної Л.П.,

при секретарі Резніков Ю.М.,

за участі представників:

позивача Рублевська Ю.С. (довіреність№28 від 18.09.2008 року)

відповідача Вініченко О.В. (довіреність від 10.07.2007 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

на постановугосподарського суду Запорізької області від 16.07.2007 року в адміністративній справі №13/215/07-АП

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Запорізький завод зварювальних флюсів і скловиробів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

проскасування податкових повідомлень-рішень №0000091315/3 та №0000081315/3 від 29.03.2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод зварювальних флюсів і скловиробів» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 29.03.2007 року №0000091315/3в частині донарахування основного платежу у сумі 19167,10грн і застосування штрафних санкцій в сумі 9583,55грн., та №0000081315/3 - в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що дані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. Позивач вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення з боку позивача пп.5.7.1 п.5.7 ст.5, пп.8.3.1 п.8.3 ст.8, п.13.1, п.13.2 ст.13, п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: про заниження позивачем податку на прибуток через віднесення до складу валових витрат витрати по виплаті та доставці пенсій; неутримання і неперерахування податку з доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження в Україні в сумі 11481,37грн. При цьому, позивач вважає безпідставним посилання відповідача на те, що факт неоприбуткування вартості робіт з проведення процедури первинного нагляду та другого нагляду за сертифікатною системою, виконаних нерезидентом DVSZERT(Дюссельдорф), є підставою для виключення з валових витрат підприємства та для донарахування суми податкового зобовязання з податку на прибуток. На підтвердження зазначеного позивач посилається на абз. «й» п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та зазначає, що доходи у вигляді виручки від виконання нерезидентом робіт для резидента прямо виключені з переліку доходів з джерелом їх походження в Україні, і тому не підлягають оподаткуванню на Україні. Крім того, позивач вважає неправомірним виключення зі складу валових витрат витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З посиланням на п.2 розділу ХVЗакону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Інструкцію «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування» позивач зауважив, що витрати по виплаті і доставці пенсій це обовязковий платіж, передбачений чинним законодавством. А тому вважає, що витрати по виплаті і доставці пенсій є обовязковими витратами, що підлягають включенню до валових витрат на підставі пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За таких обставин, позивач просив суд визнати неправомірним донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення як протиправні.

Розглянувши справу, господарський суд Запорізької області постановою від 16.07.2007 року позов задовольнив в повному обсязі та скасував податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 29.03.2007р. №0000091315/3 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 19167,10грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 9583,55грн. та №0000081315/3 в повному обсязі.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Відкритому акціонерному товариству «Запорізький завод зварювальних флюсів і скловиробів» у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при винесення рішення невірнозастосував норми матеріального права та порушив процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що при вирішенні справи суд першої інстанції посилався на обґрунтування позивача, викладені в позові, які не відповідають фактичним обставинам та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, апелянт не погоджується з судом першої інстанції про визначення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, як обовязкових платежів, а відтак і про право позивача на включення таких витрат до складу валових. За твердженням апелянта, судом першої інстанції не враховано, що позивачем включено до складу валових витрат витрати на виплату та доставку пенсій працівникам підприємства, які мають право на призначення пенсій на пільгових умовах, але які в період, що перевірявся, вже не перебували в трудових відносинах з підприємством позивача. Апелянт вважає, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам, які вже не перебувають у трудових відносинах з підприємством, є соціальними заходами, тому до складу валових витрат не включаються. Окрім того, апелянт вважає помилковим висновок суду щодо неправомірного донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб з вартості робіт, виконаних нерезидентом. Апелянт зауважує, що суд першої інстанції помилково виходив з позиції, що доходи у вигляді виручки від виконання нерезидентом робіт для резидента, прямо виключені з переліку доходів із джерелом їх походження з України, і тому не підлягають оподаткуванню. За твердженням апелянта, поняття «виручка» це і є дохід. Тобто, виручка, отримана фірмою-нерезидентом DVSZERT(Дюссельдорф) за надання послуг з проведення процедури первинного нагляду та другого нагляду за сертифікатною системою на території України підпадає під визначення «інші доходи, отримані таким нерезидентом із джерелом їх походження в Україні». Крім того, апелянт акцентує увагу колегії суддів на тому, що згідно з п.8 Постанови Кабінету Міністрів України №470 від 06.05.2001р. «Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження в Україні згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування» підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження в Україні є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки про підтвердження, що даний нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір. За твердженням апелянта, враховуючи відсутність такої довідки або належно завіреної її копії, яка підтверджує, що нерезидент DVSZERT(Дюссельдорф) є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, у відповідності до п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач зобовязаний перерахувати до бюджету податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15%. На підставі наведеного апелянт вважає цілком правомірним донарахування позивачу податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 3362,21грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6724,42грн.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, зазначає, що оскаржувана відповідачем постанова суду першої інстанції від 16.07.2007 року є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта необґрунтовані і задоволенню не підлягають. При цьому вказує, що на підставі пп.5.2.1 та пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати на виплату та доставку пенсій, призначених за списком №1, підлягають включенню до валових витрат, як безпосередньо повязані з виробництвом, тобто такі, які понесені в звязку з господарською діяльністю, та як збір на обовязкове державне пенсійне страхування. Крім того, зауважує, що правомірність включення до складу валових витрат витрати на виплату та доставку пенсій, призначених за списком №1, підтверджується податковим розясненням листом Державної податкової адміністрації України №8820/7/15-0317 від 28.04.2007 року. Щодо неправомірності донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб з вартості робіт, виконаних нерезидентом, позивач акцентував, що доходи у вигляді виручки від виконання нерезидентом робіт для резидента прямо виключені з переліку доходів з джерелом їх походження в Україні, і тому не підлягають оподаткуванню на Україні. Що стосується посилань відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України №470 від 06.05.2001 року позивач зауважує, що ця постанова не поширюється на правовідносини між підприємствами Федеративної республіки Німеччина та України, оскільки Угодою подання будь-яких довідок чи іншої інформації стосовно отримання права для уникнення подвійного оподаткування не передбачено.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами виїзної планової документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод зварювальних флюсів і скловиробів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003р. по 31.03.2006р. складено акт перевірки від 18.08.2006р. №34/08-05/00293255. За висновками, що зазначені в акті перевірки, позивачем, зокрема, в порушення пп.5.7.1 п.5.7 ст.5, пп.8.3.1, п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток на суму 52121,25грн., а саме: завищено валові витрати через включення позивачем до складу валових витрат витрати по виплаті та доставці пенсій; абз. «й» п.13.1, 13.2 ст.13, п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у звязку з несплатою підприємством позивача до бюджету податку на доходи нерезидентів у сумі 11481,37грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000081315/0 від 31.08.2006 року про визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 11481,37грн. (основного платежу) та застосовано штрафну санкцію в сумі 22962,74грн.;

- №0000091315/0 від 31.08.2006р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 349000,53грн. (276163,25грн. основного платежу, та штрафної санкції у розмірі 72837,28грн.).

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та скориставшись правом, наданим пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», розпочав процедуру досудового узгодження спірного рішення. За результатами розгляду скарги позивача до Державної податкової адміністрації України вищезазначені податкові повідомлення-рішення частково скасовані, натомість прийняті податкове повідомлення-рішення від 29.03.2007 року №0000081315/3 з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 10086,63грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.03.2007 року №0000091315/3 з податку на прибуток у розмірі 77104,79грн.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Так, стосовно правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат витрат по доставці та виплаті пенсії, слід зазначити, що відповідно до пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обовязкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування». Згідно зі ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» до загальнодержавних податків і зборів належить, зокрема, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. За приписамип. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Як зазначено в п.2 розділу XVПрикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 №1058 (далі - Закон № 1058), підприємства вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058. За приписами п.7.5 Інструкції несвоєчасно перераховані суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій вважаються недоїмкою. Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлена обов'язковість сплати до Пенсійного фонду України витрат по виплаті і доставці пенсій за списком №1. Таким чином, Законом України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» і Інструкцією встановлено, що витрати по виплаті і доставці пенсій за списком №1 - це обов'язковий платіж, передбачений чинним законодавством. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу визначення витрат по сплаті та доставці пенсій за списком №1 обовязковими платежами, а відтак про правомірність включення таких витрат до складу валових.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає висновок апелянта про неправомірне заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 19167,10грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій 9583,65грн., помилковим та невідповідним чинному законодавству. Крім того, колегія суддів вважає доцільним звернути увагу апелянта на лист Державної податкової адміністрації України №8820/7/15-0317 від 28.04.2007 року «Про податковий облік витрат на виплату та доставку пільгових пенсій», частиною 18 якого надано розяснено з цього приводу. Так, оскільки чинним законодавством на підприємства покладено обовязок часткового відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то суми такого відшкодування, нараховані (сплачені) платником податку у відповідному відсотковому розмірі, встановленому п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», з метою оподаткування прирівнюються до збору на обовязкове державне пенсійне страхування та включаються до складу валових витрат платників податку на прибуток відповідно до пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо неоприбуткування позивачем суми вартості робіт, виконаних нерезидентом, слід зазначити, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованим. Так, з матеріалів справи вбачається, що між Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод зварювальних флюсів і скловиробів» та фірмою-нерезидентом DVSZERT(Дюссельдорф) укладено договори: №UA-2002-006-1 від 14.05.2005 року та №UA-2002-006-2 від 12.10.2004р. з проведення процедури первинного та другого наглядів за сертифікатною системою управління якості згідно стандарту DINENISO9001.2000 загальною вартістю 22414,72 грн. Колегія суддів не погоджується з висновком відповідача, викладеним в акті перевірки від 18.08.2006р. №34/08-05/00293255, що Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод зварювальних флюсів і скловиробів» зобовязаний утримувати податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15% від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати (а.с.27).

Пунктом 13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведено вичерпний перелік доходів з джерелом походження з України, що підлягають оподаткуванню шляхом утримання податку резидентом України. Відповідно до підпункту "й" п.13.1 вказаної статті для цілей даної статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження в Україні, слід розуміти, зокрема, інші доходи від здійснення нерезидентом господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента. У цьому пункті визначено, що доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента, не є доходами, отриманими нерезидентом з джерелом їх походження в Україні, з яких необхідно утримувати податок з доходів іноземних юридичних осіб. Таким чином, доходи у вигляді виручки від виконання нерезидентом робіт для резидента, прямо виключені з переліку доходів з джерелом їх походження в Україні, і тому не підлягають оподаткуванню на Україні. Оскільки підприємством оплачувалася саме вартість виконаних робіт, що відповідно до пп.«й» п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виключена з об'єктів оподатковування, позивач на законних підставах не утримував податок, передбачений цією нормою.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянтана «Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження в Україні згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування», затвердженийПостановою Кабінету Міністрів України №470 від 06.05.01р., повязуючи відсутність у фірми-нерезидента DVSZERT(Дюссельдорф)довідки про підтвердження, що даний нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, з відсутністю підстав для звільнення від оподаткування доходів, отриманих нерезидентом -DVSZERT(Дюссельдорф) з проведення процедури первинного нагляду та другого нагляду за сертифікатною системою.

Згідно зі п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резиденти, що здійснюють на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобовязані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п.13.1 ст.13, за ставкою 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних договорів, які набрали чинності.

Приписами ст.19 Закону України «Про систему оподаткування» від 18.02.1997 року №77/97 зазначено, що якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони Украйни про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічно, ст.18 Закону про прибуток регламентовано, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору. У відповідності зі статтею 7 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподатковування стосовно податків на доход і майно, ратифікованої Законом України №449 від 22.11.95р. (далі - Угода), доходи, отримані резидентом ФРН від комерційної діяльності, обкладаються податками тільки у Німеччині. Тому вищенаведена постанова Кабінету Міністрів України №470 не поширюється на правовідносини, які виникли між підприємствами ФРН та України в зв'язку з тим, що Угодою подання будь-яких довідок чи іншої інформації стосовно отримання права для уникнення подвійного оподаткування не передбачено. А порядок сплати і розмір податку на доходи нерезидентів, встановлений ст.13 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», не містить вказівок будь-якому органу виконавчої влади на додаткову розробку нормативно-правових актів і не надає повноважень зі встановлення додаткових умов для застосування її норм.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції; суд обєктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи; судове рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Апеляційнаскарга задоволенню не підлягає. Постанову суду від 16.07.2007 року у даній адміністративній справі слід залишити без змін.

Керуючись статями 195, 196, п.1ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 16.07.2007 року у справі №13/215/07-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 16.07.2007 року у справі №13/215/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.А. Проценко

Судді: Н.П. Баранник

Л.П. Туркіна