Ухвала суду № 3211722, 25.12.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а 7151/08 Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку 73 інстанції Бишевська Н.А.

№ А38/25-08

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2008 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач),суддів:

при секретарі:

за участю:

представників позивача:

представника відповідача:

Коршуна А.О., Проценко О.А.,

Галоян О.Г.,

Романенко П.В.,

Каспіної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

на постанову господарського суду Дніпропетровської області

від 20.03.2008 у справі № А38/25-08

за позовом

Приватного підприємства «Терра-Метал»

до

проПівденної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Терра-Метал» (далі по тексту позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі (далі по тексту відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0004102301/0 від 20.09.2007р., прийнятого на його підтвердження податкового повідомлення-рішення №000410230/1 від 27.11.2007р. про донарахування зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44935,50 грн., в т.ч. основного зобов'язання у сумі 29957,57 грн. та штрафних санкцій у сумі 14978,50 грн.; № 0004092301/0 від 20.09.2007р. та № 000409230/1 від 27.11.2007р. про донарахування зобовязання з податку на прибуток у розмірі 55376,20 грн., в т.ч. основного зобовязання у сумі 37449,00 грн та штрафних санкцій у сумі 17927,20 грн..

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2008р. у справі № А38/25-08 позовні вимоги задоволені та визнані недійсними оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення відповідача.

Постанова суду мотивована правомірністю віднесення позивачем сум ПДВ, сплачених при придбанні металобрухту, до податкового кредиту відповідного періоду, та недоведеністю відповідачем факту існування частини продукції, яку позивач не використав у свої діяльності.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу.

Посилаючись в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, відповідач просить постанову суду від 20.03.2008р. у справі № А38/25-08 скасувати в частині визнання недійсним податкових повідомлень-рішень № 0004102301/0 від 20.09.2007р., № 000410230/1 від 27.11.2007.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та наполягав на задоволенні вимог скарги.

Позивач, в письмових запереченнях на апеляційну скаргу, зазначив, що суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив всі обставини справи і виніс законне та обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів відповідача, просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову господарського суду у даній справі залишити без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що в серпні 2007 року відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

07.09.2007р. за результатами перевірки було складено акт № 205/231/32633200.

Перевіркою встановлено, що основною господарською діяльністю позивача є діяльність із заготівлі, переробки та оптової торгівлі брухтом та сировиною чорних металів.

На протязі 2006 року позивачем проведено операції по придбанню металобрухту (кількісний вимірник - тони) та вживаних металоконструкцій (кількісний вимірник - штуки), що розбиралися та сортувалися позивачем.

Про проведені дії складалися відповідні акти.

Акти розбирання металоконструкцій складалися на кількість металобрухту, що реалізовувалась покупцям, тобто залишки металобрухту, отримані шляхом розбирання металоконструкцій відсутні.

В бухгалтерському обліку по рах. 281 «Товари», окремо обліковувалися металобрухт (кількісний вимірник - тони) та металоконструкції (кількісний вимірник - штуки).

Витрати на придбання металобрухту та металоконструкцій вживаних, включено позивачем до складу валових витрат в повному обсязі. Залишки нереалізованого металобрухту та металоконструкцій відображено в декларації з податку на прибуток по рядку 01.2 «Приріст товарно-матеріальних цінностей».

В бухгалтерському обліку придбання металоконструкцій та металобрухту відображено записом: Дт281 «Товари», Дт 641 «Розрахунки по податкам», КТ 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Основним покупцем металобрухту, згідно акту перевірки, зазначено ТОВ «Щит - Інвест». Реалізація металобрухту на адресу ТОВ «Щит - Інвест» здійснювалася на підставі договору № 241-01 від 03.11.2004р..

Позивачем, за умовами договору, здійснювалося навантаження металобрухту у залізничні вагони та його доставка до кінцевого споживача (умови поставки DDU- склад вантажоодержувача). Перевізником металобрухту виступає ДП «Придніпровська залізниця».

Після зважування навантаженого металобрухту позивач надає на адресу ДП «Придніпровська залізниця» належним чином заповнений екземпляр залізничної накладної, з вказаною вагою товару, який прийнято до перевезення.

Послугами сторонніх організацій, що надають експедиторські послуги по транспортуванню товару, позивач не користувався, супроводжував товар представник ДП «Придніпровська залізниця», про що зроблено відповідний запис в кожному екземплярі залізничної накладної.

Відповідно до наданих для перевірки первинних документів: видаткових накладних на реалізацію металобрухту, залізничних квитанцій, копій приймальних актів у вантажоодержувача було встановлено розбіжності у вазі металобрухту.

Так, дані залізничних накладних (вага) не відповідають даним приймальних актів у вантажоодержувача, - вага товару зазначена при навантаженні у вагони більше ніж вага того ж самого товару при прийманні у вантажоодержувача.

Документи на підтвердження факту претензійної роботи позивача стосовно втрат металобрухту у відношенні ДП «Придніпровська залізниця» відсутні. Документи на підтвердження факту виправлення залізничних накладних щодо фактичної ваги відвантаженого товару відсутні.

На підставі зазначеного, відповідачем виявлено різницю у вазі між завантаженим та реалізованим металобрухтом, який за перевіряємий період складає 163,31 т..

Різницю у вазі між завантаженим та реалізованим металобрухтом, на думку відповідача, слід вважати використаною у невиробничих потребах.

Враховуючи викладене, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 37 449 грн. та податок на додану вартість у сумі 29 957 грн..

Позивач з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, не погодився, але його заперечення були відхилені.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0004102301/0 від 20.09.2007р. про донарахування позивачу зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29 957 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 14978, 50 грн., всього - 44935,50грн. та податкове повідомлення-рішення №0004092301/0 від 20.09.2007р. про донарахування зобов'язання з податку на прибуток в сумі 37 449 грн. та штрафних санкцій у сумі 17 927,20 грн. - всього 55376,20 грн..

Позивачем в порядку адміністративного оскарження було подано скаргу про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Рішенням податкового органу у задоволенні скарги відмовлено. За результатами розгляду скарги відповідачем підтверджено оскаржені податкові повідомлення-рішення, про що винесено податкові повідомлення-рішення № 000409230/1 та № 000410230/1 від 27.11.2007р..

З огляду на те, що відповідачем оскаржується постанова суду в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0004102301/0 від 20.09.2007р., № 000410230/1 від 27.11.2007, колегія суддів переглядає постанову тільки в цій частині, тобто в межах апеляційної скарги.

Позивач згідно із законодавством України є суб'єктом підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Із зазначеної норми можна зробити висновок, що позивач вправі здійснювати свою діяльність самостійно та за власною ініціативою, несучи при цьому відповідні ризики щодо наслідків своєї діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Вид діяльності позивача по придбанню використаних металоконструкцій за кількісним виміром, для подальшого їх розбирання та продажу за виміром по масі металобрухту, законодавством не заборонений.

З огляду на зазначене, позивач на свій розсуд, виходячи із законодавчо встановлених принципів підприємницької діяльності, і вважаючи це більш комерційно вигідним для себе, має право на зайняття підприємницькою діяльністю по придбанню металоконструкцій поштучно та продажу після розбирання за вагою брухту.

Матеріалами справи підтверджено придбання позивачем металоконструкції у постачальників за договорами купівлі-продажу. Згідно специфікацій позивачем придбавається у постачальників за накладними металоконструкції (вимірник - одиниці товару). Про передачу металоконструкцій складається приймально-здавальний акт. Постачальниками для здійснення податкового обліку з ПДВ на вказану продукцію позивачу видаються відповідні податкові накладні. Згідно умов та специфікації до них, кількість продукції вимірюється у штуках, а ціна визначена за штуку продукції незалежно від її ваги.

Таким чином, витрати позивача по придбанню металоконструкцій відносяться до валових витрат виробництва та обігу (а відповідні суми ПДВ - на податковий кредит звітного періоду) незалежно від ваги металоконструкцій та незалежно від виходу металобрухту при їх розбиранні. Ці суми залежать від кількості металоконструкцій, що придбаваються.

При аналізі умов договорів позивача із постачальником (п.п. 3.2., 5.2. договору № 63 від 19.04.2006р. між позивачем та ПП «Донецька металургійна компанія» (що є постачальником позивача)) вбачається, що вони передбачають, що остаточний обсяг (чиста вага) поставленого брухту визначається згідно з відомостями приймальних актів форми 69, які складаються на заводі - кінцевому одержувачі брухту за результатами зважування на повіренихзаводських вагах, і поставлений металобрухт підлягає сплаті за чистою вагою згідно вказаних актів.

Позивачем в подальшому здійснюється розбирання металоконструкцій для продажу за вагою брухту, про що складається акт виконаних робіт. Згідно цих актів, металоконструкції розібрані і переведені у металобрухт за відповідний період. Загальний період робіт визначається певним періодом, оскільки в акті має бути зазначена вага виходу металобрухту, але оскільки у позивача відсутнє обладнання для його зважування, вага зазначається після зважування цієї продукції на вагах кінцевого одержувача.

Таким чином, дата початку складання акту є дата початку робіт по розбиранню металоконструкцій на виробничій території позивача, а датою завершення складання акту є дата передачі одержаного від розбирання брухту покупцю та кінцевому одержувачу.

Металобрухт, отриманий під час розбирання металоконструкцій, продається ТОВ «Щит-Інвест» за договором поставки № 241-01 від 03.11.2004р. (строк якого продовжувався додатковими угодами № 1/1 від 24.12.2004р., № 2/1 від 30.12.2005р. та № 3/1 від 24.12.2006р.).

Умови договорів позивача із покупцем передбачають, що металобрухт оплачується за чистою вагою, яка також визначається згідно з відомостями приймальних актів форми 69, які складаються на заводі - кінцевому одержувачі брухту за результатами зважування на повірених заводських вагах.

Брухт, одержаний від розбирання вказаних металоконструкцій, поставляється позивачем ТОВ «Щит-Інвест» за накладними, на цей брухт позивачем видаються покупцю відповідні податкові накладні.

Брухт, оскільки направляється за вказівкою ТОВ «Щит-Інвест» кінцевому одержувачу, зважується на вагах кінцевого одержувача, про що складається приймально-здавальний акт форми 69.

У накладній та у акті форми 69 одиниця виміру продукції встановлена у тоннах та загальна вага, яка відповідає виходу брухту, що вказаний в акті про результати виконаних робіт.

Як зазначено в договорі поставки № 241-01 (п.п. 2.2,2.3,3.6,3.7), продукція вважається поставленою та підлягає оплаті у обсягах, що визначаються актом форми 69, який складається після переважування на заводських вагах на складі кінцевого одержувача.

З метою врегулювання розбіжностей з відомостями залізничних накладних, позивачем направляються ТОВ «Щит-Інвест» відповідні листи із уточненими відомостями про вантаж, виходячи із остаточно визначеної ваги.

Вага виходу металобрухту від розбирання придбаних позивачем металоконструкцій співпадає із вагою продажу цього брухту, оскільки визначається не на вагах позивача, а на вагах кінцевого одержувача.

Саме визначена таким чином вага брухту приймається учасниками операції як поставлена та така, що підлягає сплаті.

Отже, можливо зробити висновки, що витрати позивача по придбанню у постачальників продукції, яку він у подальшому поставляє ТОВ «Щит-Інвест», не залежать від ваги цієї продукції, оскільки позивач придбаває її поштучно, а вага визначається лише при її реалізації; жодних втрат продукції, на що посилається відповідач, не відбувається, так як вся корисна вага виходу брухту при розбиранні металоконструкцій, визначена у акті про виконання робіт та у накладній на поставку металобрухту співпадає.

Причиною визначення ваги придбаного та проданого брухту згідно відомостей кінцевого одержувача є відсутність у позивача повірених ваг для зважування брухту, що не заперечується відповідачем.

Враховуючи викладене, можна стверджувати, що позивач придбаває брухт та сплачує його вартість за чистою вагою, яка визначається приймальними актами форми 69. Одночасно, чиста вага брухту, що постачається позивачем покупцям і сплачується останніми, також визначається відомостями тих самих приймальних актів форми 69. На підставі приймальних актів форми 69, складених на заводі - кінцевому одержувачі, позивач уточнює чисту вагу як отриманого від постачальників, так і поставленого покупцям брухту шляхом направлення їм листів-уточнень.

Такі листи надавалися відповідачу під час перевірки, однак не були прийняті ним до уваги.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Оскільки позивач весь придбаний ним обсяг металобрухту реалізовував покупцям, витрати по придбанню цього металобрухту є витратами у межах господарської діяльності позивача.

Операції з продажу Позивачем металобрухту підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Відповідно до п/п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно відносив усі суми ПДВ, сплачені при придбанні ним металобрухту, до податкового кредиту відповідного періоду, виходячи з того, що операції з металобрухтом останній оформлював не залізничними накладними, а видатковими накладними, актами форми 69 та листами уточненнями, що є первинними документами у цих операціях і підтверджують використання у господарській діяльності позивача усього обсягу придбаного ним металобрухту. За первинними документами обсяг придбаного позивачем металобрухту та обсяг його реалізації не відрізняється, а тому сплачені позивачем суми ПДВ при придбанні ним брухту та відходів чорних металів підлягають віднесенню до податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Крім того, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції та зазначає, що залізнична накладна є тим первинним документом, який оформлює господарську операцію - перевезення вантажу залізницею. Тому, висновок відповідача про необхідність керуватися відомостями залізничних накладних при встановленні змісту операцій позивача із постачання продукції покупцям суперечить діючому законодавству, а саме - нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Статуту залізниць України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Зміни у товарних активах позивача викликаються внаслідок двох видів операцій - закупівлі товарів у постачальників та їх постачання покупцям.

Отже, позивач правомірно здійснює бухгалтерський облік своїх господарських операцій із закупівлі та постачання брухту чорних металів на підставі первинних документів, якими оформлюються відносини між ним, його постачальниками і покупцями.

У законодавстві України відсутні норми, на підставі яких вартість розбіжності ваги, зазначеної у перевізних документах, із вагою, що була об'єктом господарської операції, може бути віднесена на валовий дохід, а сума ПДВ з цієї вартості - до збільшення зобов'язань з ПДВ.

Порядок оподаткування податком на прибуток та ПДВ здійснюються відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Норми цих законів не вважають втрату частини вантажу доходом вантажовідправника.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 3.1. договору поставки № 241-01 від 03.11.2004р., між позивачем та ТОВ «Щит-Інвест», постачання продукції здійснюється позивачем на умовах DDU- склад вантажоодержувача. Тобто, згідно умов постачання у тлумаченні Інкотермс, позивач як постачальник несе усі ризики у зв'язку із втратою (нестачею) частини продукції до її прийняття на складі вантажоодержувача.

Норми про бухгалтерський облік, на які посилається відповідач, не визначають обов'язку позивача збільшити валовий дохід та зобов'язання з ПДВ звітного періоду на відповідні суми, виходячи із розбіжності ваги між даними залізничних накладних та відомостями накладних на поставку металобрухту.

Висновки відповідача про неправильність визначення позивачем зобов'язань з ПДВ суперечать положенням Закону України «Про податок на додану вартість», а саме п/п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було доведено факту існування частини продукції, яку позивач не використав у своїй діяльності. Обставина, наведена відповідачем, що у залізничній накладній вказано іншу вагу, ніж у накладних на поставку продукції, не свідчить про те, що продукція, яка відповідає цій різниці, дійсно існує. Єдине джерело - залізничні накладні, однак їх відомості щодо ваги не можуть вважатися достовірними - дані відомості вказувалися без їх перевірки шляхом зважування.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що позивач не допускав заниження податкового зобов'язання з ПДВ, а визначав його правильно та своєчасно сплачував.

Враховуючи обставини, які були зясовані під час розгляду даної справи і підтверджені належними доказами, та приймаючи до уваги норми чинного податкового законодавства, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про незаконність податкових повідомлень-рішень відповідача є правомірним та обґрунтованим.

Суд першої інстанції обєктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зробив висновки, що відповідають фактичним обставинам справи, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, суперечать зібраним по справі доказам та фактичним обставинам справи, а тому не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову господарського суду у даній справі залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2008р. по справі № А38/25-08 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

У повному обсязі ухвалу складено 13.03.2009р..

Головуючий суддя: Н.П. Баранник

Судді: А.О. Коршун

О.А. Проценко