Постанова № 3211572, 01.12.2008, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2008 року Справа №2а-1071/08

Львівський окружний адміністративний суд в складі

Головуючого-судді Костіва М.В.

при секретарі судового засідання Мельникович Л.В.

з участю представників:

від позивача: Колтик Т.І., Марченко Р.В. (довіреність №04/08 від 29.09.2008 року);

від відповідача: Кармелюк Т.Б. (довіреність №63/10 від 19.05.2008 року), Кохан А.В. (довіреність №62/10 від 19.05.2008 року),

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в м. Львові за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Тік ЛТД”, м. Львів, до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, м. Львів, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова №16781/10/23-410 від 17.07.2008 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 110417 грн.,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Тік ЛТД”, м. Львів, звернулось із позовом до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, м. Львів, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова №16781/10/23-410 від 17.07.2008 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 110417 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01.08.2008 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 30.09.2008 р. Судові засідання відкладались з підстав, передбачених ст. 150 КАС України

Представникам сторін розяснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що оспорюване рішення було винесено на підставі акту від 14.07.2008 р. №1393/23-4/13796495, яким відповідач безпідставно встановив порушення позивачем п. 7.4.1. Закону України “Про податок на додану вартість” внаслідок того, що приватне підприємство “Новатех-В” (4 ланка в ланцюгу) не було фактично сплачено до державного бюджету суму податку на додану вартість. Посилається на ту обставину, що позивач не несе відповідальності за дії невідомих йому осіб, а закон не ставить в залежність від фактичної сплати податку контрагентами можливість його бюджетного відшкодування. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених в акті від 14.07.2008 р. №1393/23-4/13796495та запереченнях. Ствердив, що за відсутності фактичної сплати податку до бюджету, відсутнє джерело його відшкодування. Просить у позові відмовити.

На підставі ч.3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.12.2008 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 08.12.2008 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням ч.4 ст.167 КАС України.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, що мають значення для справи, суд встановив наступне.

У відповідності до договору поставки №22/07 від 15.08.2007 р., укладеного між позивачем та СГД ФО ОСОБА_1, позивач придбав обладнання, а саме: компресорну станцію BITZERнизькотемпературну, холодопродуктивністю 90 кВт - 1 шт., компресорну станцію BITZERнизькотемпературну, холодопродуктивністю 70 кВт 1 шт.; компресорну станцію BITZERсередньотемпературну, холодопродуктивністю 150 кВт - 2 шт. на загальну суму 2650000 грн., у т.ч. ПДВ 441666,67 грн. Обладнання придбано у власність ТзОВ „Тік ЛТД'" з метою передачі його в оперативний лізинг (оренду) ТзОВ „Шувар" (п. 1.2. договору поставки №22/07 від 15.08.2007 р.), відповідно до договору оперативного лізингу №21/07 від 15.08.2007 р., за яким передбачене отримання щомісячних лізингових платежів, в тому числі з податком на додану вартість. За умовами договору поставки Постачальник здійснює закупівлю обладнання, усіх необхідних частин та комплектуючих і доставляє їх у новозбудовані приміщення ТзОВ "Шувар" за адресою м. Львів, вул. Хуторівка, 66. Для проведення оплати за обладнання позивач уклав із ЗАТ АКБ „Львів" генеральний кредитний договір №59 від 22.08.2007 р.

З матеріалів справи вбачається, що договір фактично виконувався сторонами. Оплата за обладнання була фактично проведена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №113 від 22.08.2007 р. на суму 662500 грн. та платіжним дорученням №140 від 25.09.2007 р. на суму 1325000 грн. Обладнання було поставлене, що підтверджується Актом приймання - передачі від 25.09.2007 р., накладною № 250901 від 25.09.2007р., 22.08.2007 р. та 25.09.2007 р. позивачем від продавця - СГД ФО ОСОБА_1, були отримані відповідні податкові накладні № 220871 та № 250971. Доказів недійсності податкових накладних, недійсності договорів чи виниклих на їх підставі господарських зобовязань суду надано не було.

14.07.2008 р. відповідачем було складено акт №1393/23-4/13796495 “Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ “Тік ЛТД” ЄДРПОУ: 13796495 з питань правових відносин з СГД ФО ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за серпень вересень 2007 року та достовірності відображення в р. 26 залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2007 року”, яким встановлено порушення позивачем п. 1.8., п. 7.4.1. Закону України “Про податок на додану вартість”, у звязку із чим зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2007 р. на суму 110417 грн., а також зменшено суму податкового кредиту за вересень 2007 р. в сумі 254945 грн., в результаті чого залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відображений в р. 26 декларації на 01.01.2008 р. з податку на додану вартість підлягає зменшенню на суму 254945 грн. та не підлягає включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення №16781/10/23-410 від 17.07.2008 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 110417 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для винесення оспорюваного рішення послужили висновки відповідача про не встановлення факту сплати ПДВ до державного бюджету приватним підприємством “Новатех-В” (4 ланка ланцюгу), яке не підтвердило взаємовідносини з приватним підприємством “Металопроф”, оскільки з 12.05.2008 р. припинило свою діяльність.

Однак, посилання відповідача на те, що оскільки по приватному підприємству “Новатех-В” не підтверджено факт сплати задекларованої суми ПДВ до Державного бюджету, позивач втрачає право на бюджетне відшкодування, суперечить законодавству.

Відповідно до п. 3.1. Закону України “Про податок на додану вартість”, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема,зпоставки товарів та послуг, місце надання якихзнаходиться на митній території України, в тому числі операції зпередачі права власності на об'єкти застави позичальнику(кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також зпередачі об'єкта фінансового лізингу у користуваннялізингоотримувачу (орендарю). Згідно із п. 4.1. вказаного закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг)визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості,визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, зурахуванням акцизного збору, ввізного мита, іншихзагальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів),згідно із законами України з питань оподаткування (за виняткомподатку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державнепенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, щовключається до ціни товарів (послуг)).

Згідно із пп. 7.4.1. закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання воподатковуваних операціях у межах господарської діяльностіплатника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів(основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальнихактивів та незавершених капітальних інвестицій в необоротнікапітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метоюподальшого використання у виробництві та/або поставці товарів(послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарськоїдіяльності платника податку.При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежновід того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почаливикористовуватися в оподатковуваних операціях у межахгосподарської діяльності платника податку протягом звітногоподаткового періоду, а також від того, чи здійснював платникподатку оподатковувані операції протягом такого звітногоподаткового періоду.

У відповідності до п. 7.2.6. закону, податкова накладна видається платником податку, якийпоставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та єпідставою для нарахування податкового кредиту. Додаткових вимог для включення відповідних сум до податкового кредиту, як-от відсутність сумнівів у податкового органу, фактична сплата податку на додану вартість контрагентом тощо закон не встановлює. Податкові накладні містять усі передбачені законом реквізити, недійсними не визнавались і наявність підстав для цього не доводилась суду у встановленому порядку належними доказами. Наявність інших підстав, передбачених законодавством для не включення вказаних сум до податкового кредиту, не доведена суду у встановленому порядку належними доказами.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про підставність віднесення позивачем зазначених сум до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.7.1. вищевказаного закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно зпідпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті(перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом длявідповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно зпідпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшеннясуми податкового боргу з цього податку, що виник за попередніподаткові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченоговідповідно до закону), а при його відсутності - зараховується доскладу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Матеріали справи свідчать, що договір фактично виконувався, контрагент позивача СГД ФО ОСОБА_1. включав відповідні зобовязання до облікових документів. Жодних доказів, які б свідчили про недійсність договору №22/07 від 15.08.2007 р. чи про його фактичне невиконання суду надано не було, а висновки відповідача ґрунтуються лише на сумнівах, викликаних неможливістю встановити первинного виробника товарно-матеріальних цінностей, що визнано відповідачем у запереченнях та акті перевірки. Однак, зазначені обставини не передбачені законом як підстава для зменшення до відшкодування сум податку на додану вартість.

Більше того, з матеріалів справи не вбачається, що позивач проявив необачність у виборі контрагента, якимось чином міг знати чи розраховувати на порушення податкового законодавства контрагентами свого контрагента тощо, хоча навіть у цих випадках закон не унеможливлює відшкодування податку на додану вартість за наявності передбачених для цього підстав.

Посилання відповідача на ту обставину, що відповідно до п.1.8. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом, а відтак за відсутності надмірної сплати податку відсутнє джерело його відшкодування, суперечить закону, оскільки згідно із п.п. 7.7.10 п. 7.7. ст. 7 вказаного закону, джерелом сплати бюджетного відшкодуванню є загальні доходи Державного бюджету України, тобто, відшкодування податку не здійснюється з сум, які були фактично сплачені контрагентом.

Належних доказів наявності підстав для відмови у задоволенні позову суду надано не було. Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно, у звязку із безпідставністю нарахування відповідачем основного платежу з податку на додану вартість, відповідачем безпідставно нараховані і суми штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів субєкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень. Згідно зі ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова №16781/10/23-410 від 17.07.2008 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Тік ЛТД” ( м. Львів, вул. Рудницького, 15/1) 3 грн. 40 коп. судового збору.

4. Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя Костів М.В.