Постанова № 3211571, 13.11.2008, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2008 року Справа №2а-1086/08

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Костіва М.В.

при секретарі судового засідання Мельникович Л.В.

у відкритому судовому засіданні в м. Львові

розглянувши справу за позовомСпільного українсько-польського підприємства ТзОВ «Лєско»доДержавної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської областіпропро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

з участю представників:

від позивача:Серкіс П.І. - директор;

від відповідача: Різник Л.Р. старший державний податковий інспектор ( довіреність № 6336/10/10-006 від 21.05.2008р.),

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько польське Підприємство товариство з обмеженою відповідальністю “Галичскло”, м. Львів, звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області, м. Золочів, Львівська область, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001012301/1 від 31.08.2007 р. за платежем податок на додану вартість на суму 6171 грн. (у т.ч. 5141,82 грн. основний платіж, 1029,18 грн. штрафні (фінансові) санкції) та зменшення відємного податкового зобовязання на суму 13836 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2008 р. відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 02.10.2008 р. Ухвалою від 02.10.2008 року судовий розгляд справи призначено на 21.10.2008 року.

Представникам сторін розяснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що оспорювані рішення були винесені на підставі акту від 08.08.2007 р. №36/23-30063578, яким відповідач безпідставно встановив порушення позивачем п. 4.1.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” внаслідок того, що здійснюючи операції з імпорту кузовівавтомобілівна територію України,митна вартість імпортованих кузовів відрізняласьвід їх фактурної вартості, а також від вартості подальшої реалізації кузовів на митній території України. Вважаючи, що звичайною ціною повинна бути митна вартість кузовів, а не ціна їх реалізації, позивачу було донараховано податкові зобовязання. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених в акті від 08.08.2007 р. №36/23-30063578 та запереченнях. Посилається на реалізацію позивачем на території України імпортованих кузовів автомобілів по занижених цінах, що не відповідають їх митній вартості. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, що мають значення для справи, суд встановив наступне.

З 23.07.2007 р. по 03.08.2008 р. відповідач провів планову перевірку позивача, що підтверджується актом від 08.08.2007 р. №36/23-30063578 “Про результати планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог чинного податкового та валютного законодавства Спільним українсько-польським підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю “Лєско”, код ЄДРПОУ 30063578 за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2007 р.”. Зазначеним актом було встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 4.1.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, у звязку із чим занижено податок на прибуток за 1-1 кв. 2007 р. на суму 802,50 грн.; п. 7.7.1. Закону України “Про податок на додану вартість”, у звязку із чим занижено податок на додану вартість за 1-й кв. 2007 р. на суму 5141,82 грн.

На підставі вказаного акту, 31.08.2007 р. відповідачем було винесено оспорювань податкове повідомлення рішення №0001012301/1, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 6171 грн., з яких 5141,82 грн. основний платіж, 1029,18 грн. штрафні (фінансові) санкції.

З матеріалів справи вбачається та позивачем не заперечується, що в періоді, який перевіряється, позивач здійснював господарські операції з імпорту кузовів автомобілів на територію України. З матеріалів справи, зокрема, акту перевірки, біржових угод, вантажних митних декларацій вбачається та позивачем визнається, що позивач реалізовував імпортовані ним кузови автомобілів на території України по ціні нижчій, ніж визначена митна вартість, хоча і вищій, ніж ціна придбання ним цих кузовів за межами України. При цьому, позивач відображав операції з реалізації кузовів у податковому обліку, виходячи з ціни їх реалізації на території України, а не з ціни, зазначеної у вантажній митній декларації.

За результатами документальної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість загрудень 2006 р.різниця між податковим зобов'язанням та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду становить від'ємне значення 13836 грн.; за І квартал 2007 р.різниця між податковим зобов'язанням та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду становить від'ємне значення 7941 грн. за рахунок заниження податкового зобов'язання внаслідок реалізації товарів за цінами нижче їх митної вартості. У податкову декларацію з ПДВ за грудень 2006 р. платником у рядок 23.1 перенесенно від'ємне значення різниці звітного періоду за листопад в сумі 1396 грн. Документальною перевіркою податкової декларації з ПДВ за грудень 2006 р. різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту має від'ємне значення і становить 8914,93грн.За результатами перевірки податкової декларації з ПДВ за І квартал 2007 р. різниця між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ має позитивне значення в сумі 6537,82 грн. і відповідно сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, визначена відповідачем в сумі 5141,82 грн.

Відповідно до п.1.18 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".Відповідно до пп.7.4.3 п.7.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,положення п.п. 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками. Тобто до пов'язаних осіб з метою оподаткування податком на додану вартість прирівняні особи, зазначені в пп.7.4.3 згаданого закону.Оскільки саме таким особам (фізичним особам відповідно до біржових угод) позивач реалізовував кузови, СП ТзОВ"Лєско" повинно відобразити відповідну операцію як продаж пов'язаним особам і застосувати звичайну ціну.

Однак, посилання відповідача на п. 4.3. Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно із яким для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту митного кордону України, сплати інших винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів, за винятком податку на додану вартість), що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, не заслуговує на увагу як таке, що не стосується суті справи, оскільки оспорюване рішення було винесено не за результатами здійснення позивачем імпортної операції, а за результатами реалізації ним на території України вже імпортованих товарів.Не заслуговує на увагу також посилання на абз. 2 п. 4.1. Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки цим абзацом закон було доповнено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування " від 30.11.2006 № 398-У (зміни набрали чинності з 01.01.2007 р.), а відтак не діяли станом на дату існування спірних відносин.

Посилання відповідача на те, що звичайна ціна є еквівалентною митній вартості товару, не заслуговує на увагу як таке, що суперечить законодавству. Згідно із ст. 259 Митного Кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього кодексу. При цьому, відповідно до ст. 260 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордонУкраїни, визначається декларантом відповідно до положень цьогокодексу. Для цілей визначення митної вартості використовуєтьсяінформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципамибухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні ідоцільними для певного методу визначення митної вартості.Відповідно до ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за декількома методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного. При цьому, відповідно до ст. 267 МК України, базовий метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), визначає митну вартість як вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням; належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробкуоцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту,порту або іншого місця ввезення на митну територію України;витрати на страхування цих товарів.

Згідно із п. 1.20. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, звичайноювважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонамидоговору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайнаціна відповідає рівню справедливих ринкових цін(цін, за якимитовари (роботи,послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажаєпередати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їхотримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони євзаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньоюінформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, якісклалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних)товарів (робіт, послуг)).Таким чином, правила визначення звичайної ціни відрізняється від правил визначення митної вартості товару та не передбачає включення при визначенні звичайної ціни передбачених для формування митної вартості витрат.

У відповідності до п. 1.20.2. вказаного закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг)використовується інформація про укладені на момент продажу такоготовару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними)товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема,враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів(наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань,умови платежів, звичайних для такої операції, а також іншіоб'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умовидоговорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних)товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінністьміж такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бутиекономічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні приукладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки доціни. Однак, не зважаючи на обєктивні відмінності імпортної операції та операції з реалізації товару на території України, відповідач не надав належних доказів того, яка інформація про укладені на момент продажу такоготовару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними)товарами (роботами, послугами) у співставних умовахбула ним використана для висновку про відповідність у даному випадку звичайної ціни митній вартості товару. Крім того, відповідачем не було враховано, що у випадку, коли товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів. Однак, ціни укладених біржових угод щодо кузовів не були прийняті до уваги відповідачем взагалі, а наявність передбачених законом підстав для неврахування зазначеної інформації не була доведена у встановленому порядку.

Крім того, у відповідності із п. 1.20.10. вказаного закону, донарахування податкових зобов'язань платникаподатку податковим органом внаслідок визначення звичайних цінздійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахуванняподаткових зобов'язань за непрямими методами.Однак, жодного доказу застосування відповідачем положень Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” суду не надано. Доказів використання права відповідача відповідно до п. 1.20.8. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” надати запит платнику для обґрунтування рівня договірної ціни суду надано не було.

Враховуючи, що відповідно до п. 1.20.8. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” обов'язок доведення того, що ціна договору невідповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цимзаконом, покладається на податковий орган у порядку, встановленомузаконом, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем невідповідність цін продажу рівню звичайних цін.Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У відповідності до п. 4.1. Закону України “Про податок на додану вартість”, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Враховуючи наведене, порушення позивачем зазначеного пункту не було доведено у встановленому порядку.

Згідно зі ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання. Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів субєкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню. Судові витрати покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001012301/1 від 31.08.2007 р. за платежем податок на додану вартість, винесене Державною податковою інспекцією у Золочівському районі.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Золочівському районі на користь Спільного українсько-польського Підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Лєско”, м. Золочів, 3,40 грн. судового збору.

4. Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя Костів М.В.