Рішення № 32115597, 27.06.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/3320/13-ц провадження № 22-ц/773/1020/13 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В.П. Категорія: 27 Доповідач: Мудренко Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Мудренко Л.І.,

суддів - Осіпука В.В., Матвійчук Л.В.,

при секретарі - Перебойчук Р.В.,

з участю:

представника позивача Місюри І.В.,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2013 року позов в даній справі задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору в розмірі 28 687,83 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 929,34 грн.

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») подав апеляційну скаргу. Посилається на недоведеність обставин, що мають значення та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив оскаржуване рішення змінити в частині зменшення стягнення заборгованості з неустойки, задовольнивши ці вимоги в повному обсязі, в іншій частині залишити рішення без змін.

В судовому засіданні представник позивача Місюра І.В. апеляційну скаргу підтримала з наведених у ній підстав, просила скаргу задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечили, просили рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду змінити з наступних підстав.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 (з 14 жовтня 2011 року - ОСОБА_4, змінила прізвище у зв'язку з укладенням шлюбу) ОСОБА_4 згідно кредитного договору № VOZ0NN00000011 від 22.09.2008 року отримала кредит в розмірі 15000,00 гривень із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.09.2010 року (а.с. 5-10).

Відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, тому станом на 26.12.2012 року заборгованість за кредитним договором становила 92933,90 грн., з яких заборгованість по кредиту - 13600,26 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 4523,33 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 314,24 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 69832,55 грн., а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 4413,52 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції відповідачем було подано заяву про застосування відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України строків позовної давності - один рік до вимог про стягнення неустойки (пені).

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.27 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Отже, як вбачається із вищезазначеного, пеня не є основним грошовим боргом, а є цивільно-правовою відповідальністю боржника за неналежне виконання умов договору, тому відповідно до ст.551 ЦК України її може бути зменшено за істотних обставин.

Зменшуючи розмір пені, суд першої інстанції врахував, що батько відповідача ОСОБА_6 в 2010 році переніс ішемічний інсульт, протягом 2010-2012 років постійно проходить курс лікування та профілактики (а.с. 35-40) та є інвалідом І-ої групи (а.с. 28), відповідач проживає разом з батьком і вона несе витрати на лікування батька. Крім того, згідно свідоцтва про народження (а.с. 29) у відповідача ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народилася дочка ОСОБА_7.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно зменшив розмір пені, оскільки вищенаведені обставини є істотними.

Наведені доводи апеляційної скарги щодо неправомірності зменшення пені не спростовують правильних висновків суду.

Разом з тим, зменшуючи розмір штрафу, суд виходив з того, що до відповідача позивачем застосовано подвійну відповідальність за одне й те саме порушення.

Однак при цьому суд не звернув уваги на те, що штраф та пеня, відповідно до умов кредитного договору, настають при різних обставинах порушення зобов'язання зі сторони боржника, а відтак є різними видами відповідальності за порушення зобов'язань боржником.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Пенею ж є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити певну суму, яка залежить не тільки від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, а й від часу такого невиконання.

Штраф має разовий характер, вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Відповідно до кредитного договору № VOZ0NN00000011 від 22.09.2008 року (пункт 5.3) штраф застосовується у випадку порушення позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів. Позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми заборгованості.

Згідно п. 5.1 умов договору пеня сплачується при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо подвійної відповідальності відповідача за одне і те ж порушення зобов'язання є необґрунтованим, а відтак, нарахована позивачем сума штрафу в сумі 4413,52 грн. підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, рішення суду слід змінити, збільшивши суму стягуваної заборгованості по кредитному договору до 33101 грн. 35 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2013 року в частині стягнення заборгованості по кредитному договору змінити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ПІН НОМЕР_1, мешканки АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору в розмірі 33101 (тридцять три тисячі сто одна) гривня 35 копійок.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: