Постанова № 3211491, 28.10.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа №2а-33 81/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2008 р.                                                                                               м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді - Спірідонова М.О.

за участю секретаря - Свіргун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ДК «Укргазвидобування НАК «Нафтогаз України» в особі філії газопромислового управління «Харківгазвидобування» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дочірня компанія „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України» звернулась до суду з  позовом до  ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова в якому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ Дзержинського району м. Харкова № 0001282305/0/10269 від 15.06.2004 р., № 0001282305/1/11386 від 05.07.2004 р., № 0001292305/0/10270 від 15.06.2004 р.,  № 0001292305/1/11387 від 05.07.2004 р.

В обґрунтування позову  позивач вказав, що  вказані податкові повідомлення рішення є безпідставними, а відповідачем дана помилкова оцінка фактичним обставинам, а також не були враховані заперечення, які подавалися під час перевірки, нарахування податкових зобов'язань по ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування проведене всупереч п. 7,8 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Представник  позивача в судове засідання з'явився та позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання з'явився та з позовними вимогами не погодився у повному обсязі вимоги не визнав, посилаючись на результати перевірки та зазначивши, що оскаржені податкові повідомлення рішення винесено у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень від 15.06.2004 р. № 0001282305/0/10269 та № 0001292305/0/10270 є зведений акт перевірки фінансово-господарської діяльності газопромислового управління "Харківгазвидобування" - філії Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01.07.01  по 01 07.03 від 11.06.2004 р.

 В наданому акті вказано, що газопромислове управління "Харківгазвидобування" не юридичною особою, діє на підставі Положення про філію в межах, передбачених статутом Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", має чотири структурних підрозділи, зареєстроване платником податків та отримало свідоцтво платника ПДВ.

В акті перевірки зазначено (арк. справи 93), що при перевірці правильності визначення податкових зобов'язань по ПДВ перевіряючими було встановлено порушення підприємством вимог п. 4.5 ст. 4, п. 7.2.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 20-30 Порядку заповнення податкової накладної, що спричинило заниження податкових зобов'язані загальну суму 81603,0 грн. (у грудні 2001 р. - 33609,0 грн., у червні 2003 р  – 47994,0грн.).

Суд зазначає, що дані висновки пов'язані з тим, що у розрахунках коригування, проведених у зв'язку із коригуванням податкових зобов'язань у грудні 2001 р. на загальну суму ПДВ 33609,0 грн. по дебіторській заборгованості зі строком давності, що минув, не вказано до яких податкових накладних вони виписані, відсутні реквізити та підписи покупців про отримання відповідних розрахунків коригувань (в акті наведений перелік розрахунків і вказані підприємства, по операціям з якими проведене коригування).

Також суд зазначає, що Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2007 р. по цій справі касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова задоволено частково, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2005 р. та рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2004 р. було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду з підстав не перевірки судами попередніх інстанцій правомірність  вище зазначеного корегувань.  

Згідно частини 5 статті 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції при розгляді справи.

В судовому засіданні від 24.07.2008 р. було зобов'язано позивача надати документи, що підтверджують правомірність проведення корегувань, а відповідача було зобов'язано надати пояснення щодо різниці між сумами податкових зобов’язань нарахованих відповідно до податкових повідомлень-рішень № 0001282305/0/10269 та № 0001282305/1/11386.

В судовому засіданні 02.10.2008 р. надав до суду акт "Про виділення до знищення документів, що не підлягають до подальшого зберігання за 1999-2003 роки" за №1 від 17 січня 2007 р.

02.10.2008 р. судом було зобов’язанно відповідача надати докази в підтвердження тих обставин, на які він посилався в своїх запереченнях.

28 жовтня 2008 року позивач надав суду пояснення до позову, в яких зазначив про неможливість виконати вимоги суду про надання витребуваних документів у зв’язку з їх знищенням та посилався на обов’язок відповідача згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства довести правомірність своїх рішень та обставини, на які він посилався в обґрунтування своєї позиції по справі, а саме  в акті наведені факти проведеного позивачем у червні 2003 року коригування податкових зобов'язань по дебіторській заборгованості зі строком давності, що минув, на загальну суму ПДВ 47994,03 грн. без складання ним розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (перелік заборгованостей наведений в акті перевірки (арк. справи 94)). Тобто, на думку відповідача, коригування податкових зобов'язань проведене без наявності належним чином оформлених податкових накладних, якими він вважає додаток №2 до податкової накладної.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

            Зважаючи на факт правомірного знищення позивачем первинних документів у зв’язку із закінченням строку їх зберігання, обов'язок з доведення порушення позивачем порядку проведення корегування податкового зобов’язання, покладається на відповідача.

Однак, в порушення п. 2 ст. 71 КАС України, відповідач не надав доказів  неправомірності проведеного позивачем корегування, а отже, даний факт не є доведеним відповідачем.

Крім того, суд звертає увагу, що  перевіряючими в акті перевірки, а відповідачем у відзиві не вказано чи були досліджені при перевірці документи первинного бухгалтерського обліку за наведені періоди, договори та інші документи, які підтверджують правомірність проведеного коригування податкових зобов'язань по ПДВ, причини для його коригування, що суперечить приписам Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, який зобов'язує перевіряючих викладати всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності та мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства (далі - суттєві обставини). При цьому факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства повинні викладатися в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд також зазначити, що п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на час винесення рішення), на який посилається відповідач, передбачає, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує відповідну суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю. Тобто, дана норма визначає право платника податку на проведення корегування у зв’язку, зокрема, визнання боргу безнадійним та не передбачає виписування податкових накладних на суми коригування.

Складання розрахунку коригування передбачено Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р. Посилаючись на положення даного Порядку, відповідач не врахував те, що в п. 25 записано, що розрахунок коригування (слід розуміти - при його наявності) дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на збільшення чи зменшення податкового кредиту відповідним подальшим коригуванням податкового зобов'язання із обов'язковим відображенням зазначених коригувань у книзі обліку придбання з від'ємним чи позитивним значенням. Як встановлено судом і це підтверджено позивачем і не спростовано відповідачем, по всім операціям, по яким проведене коригування податкових зобов'язань, позивач був продавцем. Оскільки вищенаведений Порядок не ставить  право продавця (в даному випадку - позивача по даній справі) на проведення коригування в залежність від наявності оформлених ним розрахунків коригування, то у відповідь відсутнє право самотужки встановлювати такі обмеження.

Порядок, підстави та форми податкових накладних визначені Законом України "Про податок на додану вартість", який не передбачає виписування податкових накладних в інших передбачених ст. 7 Закону випадках. Таким чином, висновки відповідача про проведення позивачем коригування у відсутності податкових накладних і на цих підставах виключення з податкового кредиту суму 81603,0 грн. є недоведеними та такими, що зроблені при довільному трактуванні норми чинного законодавства.

Як вказано вище, перевіряючі роблячи висновки стосовно заниження податкових зобов'язань по ПДВ на суму 81603,0 грн., вказують на порушення підприємством приписів п. 7.2.1 ст. 2 Закону, який визначає які реквізити і дані про операцію повинна містити податкова накладна. Але стосовно даних нарахувань в акті відсутні відомості в чому саме полягає порушення наведеної норми і в яких документах (податкових накладних) вони виявлені.

В акті вказано, що при перевірці правильності визначення підприємством податкового кредиту за період з 01.07.01 р. по 01.07.03 р. перевіряючим були встановлені факти порушення положень п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки в податкових накладних не був вказаний номер (податкові накладні від 25 06.02,  29.08.02 р, від 07.08.02 р., від 31.08.02 р., від 25.10.02 р., від 25.12 02 р., від 30.01.03 р.,  від 31 01.03 р.), назва отримувача робіт (податкова накладна № 300 від 30.027.02 р. вказаний рік виписки податкової накладної (№ 30 від 02 серпня), тобто, позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту ПДВ 285604,0 грн. Але, вказуючи те, що перелічені податкові накладні були внесені до реєстрів сум податкового кредиту відповідно до книги обліку придбання, перевіряючі зробили висновок стосовно того, що підприємство зайво віднесло до податкового кредиту суму 19743,0 грн. Такий же висновок наведений відповідачем у відзиві на позов. Проте ні в акті перевірки, ні у відзиві на позов не вказано, яким чином була визначена сума 19743,0 грн. зайво віднесеного до податкового кредиту ПДВ, по якій з вищенаведених податкових накладних це завищення встановлене.

Позивачем суду надані перелічені в акті перевірки податкові накладні на загальну суму ПДВ 285604,0 грн., які дійсно мають недоліки оформлення, вказані в акті перевірки. Позивач не заперечує проти допущених порушень, але наполягає на тому, що подана накладна вважається недійсною тільки в разі її заповнення особою, яка не зареєстрована платником ПДВ. Крім того, вказує на те, порушення допущені продавцями, але це впливає на розмір податкового кредиту, а тому він (позивач) не повинен втрачати право на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ.

Дані твердження позивача є безпідставними, оскільки згідно п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податковою кредиту будь яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Тобто відповідальність платника ПДВ, який включив відповідні суми податку до податкового кредиту, настає не залежно від того, з чиєї вини податкові накладні були, не належним чином заповнені. В п. 7.2.6 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, ще підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку. У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з п. 7.2.6 цього Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Позивачем в позові не вказано і до позову не надані документи, які б підтвердили те, що підприємство зверталося до відповідача з заявою і надавало необхідні документи для підтвердженню податкового кредиту по цим операціям.

Форма та зміст податкової накладної, її обов'язкові реквізити встановлені п.7.2.1 ст. 7 Закону, до яких віднесені її номер, дата оформлення, назва та реквізити сторін. В разі відсутності обов'язкових даних у покупця відсутні законні підстави для включення їх в розрахунок податкового кредиту по ПДВ. Таким чином, висновки акту перевірки стосовно завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 285604,0 грн. є правомірними.

Також відповідачем було встановлене порушення позивачем положень п.7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з включенням до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 46398,87 грн., сплаченої в ціні отриманих послуг, вартість яких не відноситься до валових витрат виробництва, а саме: ПДВ зі сплаченого мита ДК "Укргазвидобування" в сумі 231994,37 грн. згідно податкової накладної № 87 від 22.01.02 р. на загальну суму 3051960,31 грн.

Такі висновки зроблені у зв'язку з тим, що перевіряючими було встановлено, що підприємство у 1 кварталі 2002 р. віднесло до складу валових витрат витрати, сплачені ДК "Укргазвидобування" 22.01.02 р. за мито у кількості - 1 (без одиниць вимірювання) на суму 231994,37 грн., виклик інспектора - 1 (без одиниць вимірювання) на суму 531.8 грн.,  митний збір 1 (без одиниць вимірювання) на суму 4639,88 грн. та насосно-компресорні труби 73*5,51 безш. в кількості 390200,0 кг на суму 2311305,89 грн. згідно акту прийому передачі № 77 від 22.01.02 р. Відповідач наполягає на тому, що ним встановлено, що вказані витрати не пов'язані з придбанням, ввезенням або реалізацією товарів (роби послуг) або іншою господарською діяльністю підприємства у періоді, що перевірявся. Але ні в самому акті перевірки, ні в подальших документах відсутні дані про те, на підставі яких документів первинного бухгалтерського обліку та інших документів перевіряючі встановили, з якою метою і для якого використання були придбані товари та послуги і чи пов'язані вони з господарською діяльністю.

В позові та поясненнях представників позивача в судовому засіданні він наполягав на тому, що всі придбані товари, устаткування та послуги були використані в господарській діяльності з метою видобування газу (нафти, газового конденсату) і ці твердження відповідачем не спростовані, оскільки перевіряючими не досліджувались документи, які свідчили про подальше їх використання. Мито було сплачено при митному оформлені труб і правомірно включено постачальником до ціни поставленого товару з урахуванням положень п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який визначає, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваютьоя (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Накладні витрати, в т.ч. сплачене при імпортуванні товарів мито, є складовими частинами договірної вартості насосно-компресорних труб, і не можуть розглядатись як окремі витрати, які не відносяться до взаємовідносин між сторонами поставки з точки зору формування валових витрат по придбаним трубам у покупця (копія акту №77 від 22.01.02 р. додається). Такий спосіб формування цінової інформації в документах поставки не суперечить правилам обліку та дозволяє забезпечити прозорість фінансових відносин між підрозділами одного підприємства.

Відповідно п. 7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п. 7.5 ст.7).

Таким чином, висновки акту перевірки в частині донарахування податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 46399,0 грн. зроблені при помилковому застосуванні норм чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам.

 В акті вказано, що при перевірці Перещепинського НГП перевіряючими були встановлені порушення положень п.7.4.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з тим, що підприємством до складу податкового кредиту безпідставно віднесені суми ПДВ по експлуатації легкового автотранспорту, які не відносяться до валових витрат на загальну суму 4657,85 грн., але у висновках акту ця сума визначена в розмірі 3780,0 гри без будь яких пояснень щодо її зменшення у порівнянні з переліченими в акті сумами та періодами.

В самому акті перевірки наведений тільки перелік періодів і суми, які перевіряючі вважають зайво віднесеними до податкового кредиту. Але не вказана на підставі яких документів були розраховані дані суми, як вони відображені в бухгалтерському та податковому обліку, яким чином використався легковий автотранспорт. Такі ж дані відсутні в зведеному акті від 29.09.03 р. Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області перевірки Перещепенського НГП, результати якої відповідачем використані при складанні акту перевірки від 11.06.04 р.

Відповідно положенням п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються витрати на утримання легкових автомобілів, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного обслуговування. Крім того, до валових витрат повинні включатися витрати, понесені як компенсація за придбані товари (послуги), які використовуються в господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5). Позивач наполягає на тому, що легковий автотранспорт використовувався для перевезення працівників підприємства (підрозділу) в цілях господарської діяльності. Відповідач не надав пояснення стосовно того, чи досліджувалися документи, які складаються власником автотранспорту для підтвердження його використання. Таким чином, висновки акту перевірки в цій частині зроблені без дослідження всіх суттєвих обставин, як того вимагає Порядок оформлення результатів документальних перевірок.

Також перевіряючими були встановлені порушення п.7.2.6 ст.7 Закону Україна "Про податок на додану вартість" (Перещепинський НГП) у зв'язку з тим, що до складу податкового кредиту безпідставно віднесені суми ПДВ по чекам, де сума перевищує 20 грн при закупівлі паливно-мастильних матеріалів по авансовим звітам на загальну суму 1368,62 грн.

Позивачем були надані до суду перелічені в акті (стор. 80 акту) авансові звіти та чеки РРО,  прикладені як доказ використання коштів, в яких відсутні суми, наведені в акті як використані на придбання паливно-мастильних матеріалів. Так у звіті від 22.12.2002р. дизпаливо придбане на суму 2057,0 грн. (ПДВ повинно дорівнювати 411,11 грн.), а в акті вказана  342,83 грн., у звіті від 19.08.02р. відсутні суми на придбання пального, тоді як в акті вказана сума ПДВ 264,17 грн., у звіті від 07.05.02 р. пальне придбане на суму 1477,5 грн. (ПДВ повинен дорівнювати 295,5 грн.), тоді як в акті сума ПДВ вказана в розмірі 246,25 грн., у звіті від 05.02.03 р. пальне придбане на суму 2057,0 грн. (ПДВ повинне дорівнювати 411,4 грн.), а в акті вказана сума ПДВ 342,83 грн. Даних про те, яким чином, на підставі яких документів були встановлені суми, наведені в акті перевірки, відповіда­ч не надав. Таким чином висновки акту перевірки в цій частині не відповідають фактичним обставинам, а тому донарахування ПДВ в сумі 1368,62 грн. є неправомірним.

Також при перевірці Перещепінського НГП було встановлено, що цей підрозділ має основні засоби, які не введені в експлуатацію станом на 01.07.03 р. вартістю 73758,85 грн., а тому вони не беруть участь у виробничому процесі і не амортизуються. З цих підстав відповідачем зроблений висновок про те, що позивачем порушені вимоги п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому слід відкоригувати ПДВ у разі віднесення його де податкового кредиту при придбанні на суму 14751,77 грн. Але в акті перевірки та в вищенаведеному акті від 29.09.03 р. не вказано яким чином були виявлені ці основні засоби, встановлена їх вартість та використання (не використання) станом на 01.07.03 р., що суперечить приписам вищенаведеного Порядку оформлення результатів перевірок.

Суд вважає необхідним відзначити, що дані висновки відповідача не враховують того, що п. 7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів, що підлягають амортизації. Крім того, ця норма передбачає, що суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду. Іншого порядку або якихось обмежень та зауважень стосовно включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціни придбаних (споруджених) основних фондів чинне законодавство не встановлює, а тому у відповідача не було законного права здійснювач нарахування податкових зобов'язань по ПДВ або вимагати проведення їх коригування, незважаючи на відсутність правових підстав для подібного коригування.

За таких обставин висновки акту перевірки в частині виключення з податкове кредиту суми 14751,77 грн. зроблене при довільному трактуванні норм чинного законодавства і є неправомірними.

На підставі наведених в акті перевірки фактів порушення податкового законодавства відповідачем було прийняте оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0001292305/0/10270 від 15.06.04 р., яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 876,0 грн.

Як вказано в оскарженому документів, дане податкове повідомлення-рішення прийняте згідно з п. 4.2.2 „б" ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язані, платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Ця норма зобов'язує контролюючий орган самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Відповідно приписам ст. 6 Закону у разі,  коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення (податкове повідомлення-рішення є формою податкового повідомлення), в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Тобто, в розумінні наведених положень податкове повідомлення-рішення приймається виключно в разі донарахування податку. Оскільки прийняття податкового повідомлення-рішення про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування  не обумовлено жодною нормою Закону, то у відповідача не було законного права його приймати і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0001292305/1/11387 від 05.07.04 р. про виявлене завищення суми бюджетного відшкодування було прийняте відповідачем з урахуванням рішення від 05.07.04 р. про результати розгляду скарги, яким скарга підприємства залишена без задоволення.

Суд вважає необхідним відзначити, що крім вищенаведених підстав незаконного прийняття подібного податкового повідомлення-рішення оскаржений документ відповідачем був прийнятий без врахування того, що відповідно приписам ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Порядку направлення податкових повідомлень платникам податків нове податкове повідомлення-рішення приймається в разі часткового скасування податкового повідомлення-рішення за результатами розгляду скарги і в цьому випадку оскаржений документ вважається відкликаним, або на частину донарахованого податку (штрафі санкції). Інших підстав для прийняття нового податкового повідомлення-рішення чинне законодавство не передбачає. За  таких обставин податкове повідомлення-рішення № 0001292305/1/11387 від 05.07.04 р. прийняте всупереч чинному законодавству, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За результатами перевірки і у зв'язку із зменшенням суми бюджетного відшкодування відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001282305/0/10269 від 15.06.04 р., яким підприємству донарахований ПДВ в сумі 449867,0 грн.

В порядку, визначеному статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" позивачем була подана скарга на податкове повідомлення-рішення від 15.06.04 р. № 0001282305/0/10269 в частині неправомірного нарахування 432138,00 грн. В частині нарахування податкових зобов’язань на суму 17729 грн. позивач наведене податкове повідомлення-рішення не оскаржував.

За результатами розгляду зазначеної скарги позивача відповідач залишив скаргу № 08/1547 від 24.06.2004 р. без задоволення та виніс податкове повідомлення рішення № 0001282305/1/11386 від 05.07.2004 р.  на суму 432138,00 грн.

За вищенаведених підстав у відповідача не було законного права приймати нове податкове повідомлення-рішення, яке за своєю правовою значимістю є повторним донарахуванням податкових зобов'язань, що не передбачено чинним законодавством. За таких обставин позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В позові позивач не навів обставин в обґрунтування оскарження податкового повідомлення-рішення від 15.06.2004 р. № 0001282305/0/10269 на суму 17729 грн., тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Крім того, як було встановлено судом, донарахування ПДВ в сумі 285604,0 грн. відповідачем здійснено правомірно, а тому позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001282305/0/10269 від 15.06.2004 р. підлягає задоволенню в частині донарахування ПДВ в сумі 165130,0 грн. (з урахуванням неправомірного зменшення суми бюджетного відшкодування).

Судові витрати підлягають стягненню у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

 Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд. -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ДК «Укргазвидобування НАК «Нафтогаз України» в особі філії газопромислового управління «Харківгазвидобування» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ Дзержинського району м. Харкова № 0001282305/1/11386 від 05.07.2004 р., № 0001292305/0/10270 від 15.06.2004 р. та № 0001292305/1/11387 від 05.07.2004 р., № 0001282305/0/10269 від 15.06.2004 р в частині нарахування ПДВ в сумі 165130,0 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ДПІ Дзержинського району м. Харкова (61166. м. Харків, пр. Леніна, 9, р/р 35213001000291, банк платника- УДК в Харківській області, МФО 851011, код 22705936) на користь ДК «Укргазвидобування НАК «Нафтогаз України» в особі філії газопромислового управління «Харківгазвидобування» (61166 м. Харків, пров. Інженерний, 1а). державне мито в сумі 3 грн. 40грн.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова у повному обсязі виготовлена 31.10.2008 року.

Суддя                                                                                                М.О. Спірідонов