Ухвала суду № 32114392, 12.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2013 р. м. Київ К-32755/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Фомін А.Ю.,

за участю:

представника позивача - Мойсеєнка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року

у справі № 2-а-7681/10/1070

за позовом Малої приватної фірми «Стар»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Мала приватна фірма «Стар» (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 вересня 2008 року № 0000792301/0/359.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області від 09 вересня 2008 року № 0000792301/0/359 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 99156,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 49578,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ в Обухівському районі Київської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в Обухівському районі Київської області провела невиїзну документальну перевірку МПФ «Стар» з питань правових відносин з ТОВ «Грунт» за період з 01 січня 2006 року по 31 січня 2007 року, за результатами якої був складений акт від 11 серпня 2008 року № 14/35-022/24215120.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 99156,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що МПФ «Стар» неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість на загальну суму 99156,00 грн. згідно договору підряду від 09 січня 2006 року за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Грунт», статут та свідоцтво платника податку на додану вартість якого були визнані недійсними згідно постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 13 червня 2006 року у справі № 2-240/2006, а згідно акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 164 від 04 жовтня 2006 року ТОВ «Грунт» було виключено з реєстру платників податку на додану вартість.

09 вересня 2008 року ДПІ в Обухівському районі Київської області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000792301/0/359, яким на підставі підпункту 4.2.2. статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила МПФ «Стар» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 148734,00 грн., в тому числі: 99156,00 грн. - за основним платежем, 49578,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент укладення договору підряду від 09 січня 2006 року ТОВ «Грунт» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що податковим органом не надано на вимогу суму доказів набрання рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 13 червня 2006 року у справі № 2-240/2006 законної сили та доказів оприлюднення на web-сайті ДПА України інформації про позбавлення реєстрації як платника на додану вартість ТОВ «Грунт», тоді як на момент виконання господарських операцій ТОВ «Грунт» знаходилось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в Реєстрі платників податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно положень абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року №79 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно абзаців 1, 3 пункту 35 вказаного вище Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України щомісяця у термін до 12 числа місяця оприлюднює на web-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua): інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.

Положеннями статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

За приписами абзацу 2 пункту 8 статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, доказів набрання рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 13 червня 2006 року у справі № 2-240/2006 законної сили та доказів оприлюднення на web-сайті ДПА України інформації про позбавлення реєстрації як платника на додану вартість ТОВ «Грунт» на вимогу судів ДПІ в Обухівському районі Київської області надано не було, тоді як на момент виконання господарських операцій ТОВ «Грунт» знаходилось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в Реєстрі платників податку на додану вартість. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що визначення податковим органом МПФ «Стар» податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість в сумі 148734,00 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ в Обухівському районі Київської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Н.Г. Пилипчук

______ Т.М. Шипуліна