Ухвала суду № 32114395, 05.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2013 р. м. Київ К-25797/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Первомайську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року

у справі № 2а-26091/09/1270

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Первомайській електромеханічний завод ім. К.Маркса»

до Державної податкової інспекції в місті Первомайську

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Первомайський електромеханічний завод ім. К.Маркса» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Первомайську (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2009 року № 0000252301/0 (в редакції уточнення позовних вимог від 26 січня 2010 року № 27/1).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2009 року № 0000252301/0 ДПІ у м. Первомайську про зменшення ВАТ «Первомайський електромеханічний завод ім. К.Маркса» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) у розмірі 112714,47 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Первомайський електромеханічний завод ім. К.Маркса» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Первомайську, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Первомайській електромеханічний завод ім..К.Маркса», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Первомайську провела планову виїзну перевірку ВАТ «Первомайській електромеханічний завод ім. К.Маркса» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за результатами отриманих довідок зустрічних перевірок ТОВ «Агропромзаказ» та ТОВ «Транс Агенство плюс» за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 366/23/05758925 від 13 серпня 2009 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки перевіркою було встановлено перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення перевірок, з урахуванням отриманих відповідей від ДПІ у м. Свердловську, ДПІ у Станично-Луганському районі та Алчевської ОДПІ, у зв'язку з чим неможливо підтвердити заявлене ВАТ «Первомайській електромеханічний завод ім..К.Маркса» бюджетне відшкодування у сумі 112714,47 грн., у тому числі: за січень 2008 року - 6965,55 грн., за лютий 2008 року - 6166,32 грн., за березень 2008 року - 7985,20 грн., за квітень 2008 року - 6187,91 грн., за травень 2008 року - 33909,53 грн., за червень 2008 року - 3583,85 грн., за липень 2008 року - 25024,44 грн., за серпень 2008 року - 22891,67 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач не може претендувати на відшкодування коштів з державного бюджету, у зв'язку з тим, що відсутнє джерело відшкодування, оскільки при проведенні зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника було встановлено, що ТОВ «Агропромзаказ» та ТОВ «Транс Агенство плюс» не є виробниками поставленої продукції, тоді як ланцюгу постачання вказаним товариствам (постачальниками ТОВ «Агропромзаказ» були: ТОВ Строй ресурс компані», МП НВП «Промисловець», ТОВ «Альянс будтрейд», ТОВ «Спільне підприємство Електро», ДП «Ровенькиантрацит», ПП «Техстроймонтаж-Локас», ТОВ «Торгово-комерційний союз 2006», ТОВ АПФ «Слобода-92»; постачальниками ТОВ «Транс Агенство плюс» були: ПП «Новостайл», ТОВ «Роял-Бі») товарно-матеріальних цінностей не встановлено факту сплати податку на додану вартість до державного бюджету деякими постачальниками зазначених контрагентів, оскільки: юридичну особу ПП «Техстроймонтаж-Локас» було припинено згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2009 року, ПП «Новостайл» та ТОВ «Роял-Бі» відсутні за юридичною адресою, а постачальника ПП «Новостайл» - ТОВ «Далекі Холми» було ліквідовано у зв'язку з банкротством згідно ухвали Господарського суду Луганської області від 22 липня 2008 року. Вказані обставини слугували підставою для висновків податкового органу про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Агропромзаказ» та ТОВ «Транс Агенство плюс» з їхніми постачальниками у розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України та, як наслідок, про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за фінансовими операціями з ТОВ «Агропромзаказ» та ТОВ «Транс Агенство плюс».

21 серпня 2009 ДПІ у м. Первомайську на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000252301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила ВАТ «Первомайській електромеханічний завод ім. К.Маркса» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 112714,47 грн., у тому числі: за січень 2008 року - 6965,55 грн., за лютий 2008 року - 6166,32 грн., за березень 2008 року - 7985,20 грн., за квітень 2008 року - 6187,91 грн., за травень 2008 року - 33909,53 грн., за червень 2008 року - 3583,85 грн., за липень 2008 року - 25024,44 грн., за серпень 2008 року - 22891,67 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 112714,47 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним, оскільки ВАТ «Первомайській електромеханічний завод ім. К.Маркса» правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду вказану суму податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагентів - ТОВ «Агропромзаказ» та ТОВ «Транс Агенство плюс», які сплатили податок на додану вартість до бюджету, а несплата податку продавцем в ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, факт придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Агропромзаказ» та ТОВ «Транс Агенство плюс» та оплата їх вартості (у тому числі і податку на додану вартість) підтверджується податковими накладними (т.1 арк. справи 65-150), платіжними дорученнями (т.1 арк. справи 161-263), картками складського обліку (т.2 арк. справи 38-130), прибутковими ордерами (т.2 арк. справи 131-233).

Твердження ДПІ у м. Первомайську про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами у ланцюгу постачання до позивача правомірно відхилені судом апеляційної інстанції як безпідставні, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент (у тому числі в ланцюгу постачання) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

При цьому, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатом зустрічної перевірки постачальника також правомірно були визнані судами попередніх інстанцій необґрунтованими, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

За таких обставин, посилання податкового органу на вирок Свердловського районного суду міста Луганська від 21 січня 2009 року у справі № 1-46 2009 є безпідставними, оскільки такий вирок не стосується правовідносин, які виникли між ВАТ «Первомайській електромеханічний завод ім. К.Маркса» та ТОВ «Агропромзаказ», тоді як факту реалізації ТОВ «Агропромзаказ» позивачу саме придбаних у ПП «Техстроймонтаж-Локас» товарно-матеріальних цінностей, податковим органом в процесі розгляду справи доведено не було. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що якщо суб'єктом господарювання здійснено законну господарську діяльність та за її результатами правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит, то такий суб'єкт господарювання безперечно має право на податковий кредит та, як наслідок, на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Що стосується притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 згідно з частиною 2 статті 15, частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, то факт винесення Свердловського районного суду міста Луганська 21 січня 2009 року вироку у кримінальній справі № 1-46 2009 не є доказом неправомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Агропромзаказ» та, відповідно, відповідачем - ДПІ у м. Первомайську не доведено у спосіб, передбачений законом, належними і допустимими доказами факту нікчемності укладеного між позивачем та ТОВ «Агропромзаказ» правочину.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на 112714,47 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Первомайську підлягає залишенню без задоволення, а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Первомайську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна