Постанова № 3211385, 05.11.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-9855/08

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2008 року, м. Харків                                                          

Харківський окружний адміністративний суд у колегіальному складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В., суддів Перцової Т.С., Спірідонова М.О.

При секретарі: Басової Н.М.

За участю представників сторін:

Позивача: Короткова Н.М., Слинько М.О., Олендарьов О.В., Даншина Г.О.

Відповідача: Єфім'єва М.О., Терещенко О.Ю.

Прокурора: Бєлашов А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Акціонерного товариства закритого типу «Хладопром» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, за участю прокуратури Харківської області про скасування та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Позивач, Акціонерне товариство закритого типу «Хладопром», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.09.2008 р. № 0001370854/0 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 2249054,00 грн. та застосованої штрафної санкції у розмірі 2249054,00 грн., як неправомірне, необґрунтоване та таке, що ґрунтується на хибному розумінні норм чинного податкового, посилаючись на положення Конституції України, Законів України „Про державну податкову службу в Україні”, „Про податок на додану вартість”, „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, норми Цівільного та Господарського кодексів України.

Відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, проти позовних вимог заперечує, надав пояснення по суті позову, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказує на те, що позивачем були порушені вимоги п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість у сумі 2249054,0 грн. 

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, щоСпеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Харкові була проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства закритого типу „Хладопром” за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2008 р.

За результатами проведеної перевірки СДПІ ВПП у м.Харкові було складено акт перевірки від 08.09.2008 р. № 1869/23-106/01548734.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в частині заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2007 р. у розмірі 2249054,00 грн.

За результатами розгляду акту перевірки АТЗТ „Хладопром” СДПІ  по роботі з ВПП у м. Харкові було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.09.2008 року № 0001370854/0.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора,суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, через такі підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Згідно висновків акту перевірки: АТЗТ „Хладопром” занижено базу оподаткування податком на додану вартість по операціям з поставки 03.12.2007 р. нерухомості на користь ПП „Бізнес-проект Інвест” у сумі 11245270,12 грн., в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2007 р. на  2249054,00 грн., чим порушено приписи п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями. 

На думку перевіряючих підприємством порушено норми п.4.1 ст.4 вказаного Закону в частині не застосування звичайної ціни при визначенні бази оподаткування по договорам купівлі-продажу нежитлових приміщень за адресами: вул. Героїв Праці, 15 загальною площею 52,8 мІ та вул. Хабарова, 1 загальною площею 13119,5 мІ, укладених 20.11.2007 р. Фахівці органу державної податкової служби керувалися нормами п.1.20 ст.1 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств ” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями при визначенні поняття « звичайної ціни», а саме:

„1.20.1.Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

1.20.8.Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Крім того, як зазначено в акті перевірки, перевіряючими було направлено запит від 22.08.2008 р. № 3287/10/35-013 до ТОВ „Інститут експертної оцінки”, яке має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 7337/08 від 01.07.2008 р., виданий Фондом державного майна України щодо отримання інформації про мінімальну та максимальну ринкову ціну одного метра квадратного площі нерухомості, яка склалась на ринку нерухомості м. Харкова станом на 20.11.2007 р.  

Тобто, донарахування податкових зобов’язань підприємству було здійснено перевіряючими на підставі відповіді, в якій наведено рівень ринкової вартості нерухомості, наданої ТОВ „Інститут експертної оцінки” 22.08.2008 р. № 84.

Поняття та умови договору визначені у Цивільному Кодексі України від 16.01.2003 р. № 435-ІV із змінами та доповненнями. Згідно з ст.627 ЦК України, ... сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Крім того, ч. 1 ст.632 ЦК України, передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до приписів ст.189 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІV із змінами та доповненнями, ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання та істотною умовою господарського договору.

У господарській діяльності суб'єкти господарювання мають право використовувати  вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Крім того, ст.191 Господарського Кодексу України передбачено, що на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни, встановлюються вільні ціни.

Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Відповідно до норм чинного податкового законодавства, а саме, п.п.1.20.2.п.1.20. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому, умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому, враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Однак, порушуючи вимоги вказаної норми Закону, думка перевіряючих ґрунтується на формальній відповіді ТОВ „Інститут експертної оцінки” щодо рівня ринкових цін, оскільки, не містить повного експертного та економічного аналізу стану приміщень та їх ринкової вартості на момент укладання договорів купівлі-продажу.  Реалізовані АТЗТ „Хладопром” нежитлові приміщення є специфічними на ринку нерухомості та не мають ідентичних аналогів. Отже, не здійснивши візуального огляду приміщень, їх фізичного стану, місця розташування, відповідь ТОВ „Інститут експертної оцінки” можна вважати лише інформаційною довідкою відносно рівня вартості нерухомості.   

Крім того, з моменту реалізації нерухомого майна минуло понад півроку, в зв’язку з чим надати повну та змістовну оцінку вартості майна ТОВ „Інститут експертної оцінки ” не мало можливості.

Як встановлено під час розгляду справи і це не спростовано представниками відповідача, в ході перевірки АТЗТ “Хладопром” надавав перевіряючим договори  купівлі-продажу нежитлових приміщень від 20.11.2007 р., (арк. 5-7 акту перевірки №1869/23-106/01548734 від 08.09.2008р.), в п.4 яких зазначена балансова вартість реалізованого нерухомого майна, згідно Витягів з реєстрів прав власності на нерухоме майно, виданих Комунальним підприємством „Харківське міське бюро технічної інвентаризації” від 21.08.2007 р. за номерами 15664905 (реєстраційний номер 20008474) та 15663997 ( реєстраційний номер 17487531).

Відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. № 1952-IV із змінами та доповненнями, міським бюро технічної інвентаризації надано право проводити оцінку об’єктів нерухомого майна, яка зазначається в довідці-характеристиці технічного стану об'єктів нерухомого майна.

Окрім того, згідно положень ст.7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ” від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ із змінами та доповненнями, оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Жодна з наведених у статті обставин не має відношення до укладених позивачем договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень. Тобто, АТЗТ „Хладопром” в межах діючого законодавства, не повинно було проводити додаткових експертних чи будь-яких інших оцінок реалізованого нерухомого майна.

Виходячи з наведених норм законодавства, при визначенні звичайних цін при укладанні договорів купівлі-продажу, та в подальшому, при відображенні цих операцій в податковому обліку підприємство керувалося та повинно було керуватися приписами п.п.1.20.5№, п.п.1.20.6 п.1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до яких, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом. У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Так, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 р. № 817, чиста вартість реалізації активу – справедлива вартість активу з вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію. Поняття справедливої вартості визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 19, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 р. № 163, а саме, справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Згідно додатку до вказаного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19, справедливою вартістю для будівлі, як об’єкта визначення цього показника – є ринкова вартість.

Отже, враховуючи те, що відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV із змінами та доповненнями, податкова та інші види звітності, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, позивач правомірно обрахував рівень звичайної ціни для визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість операцій з реалізації нерухомого майна, а податковим органом грубо порушено вимоги чинного законодавства щодо висновків стосовно визначення ціни на об’єкти, які були реалізовані в межах господарської діяльності підприємства і є лише непідтвердженими припущеннями.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ, процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Статтею 10 вказаного закону передбачено проведення оцінки майна на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Істотними умовами договору на проведення оцінки майна, відповідно до ст.11 Закону  є:

- зазначення майна, що підлягає оцінці;

- мета, з якою проводиться оцінка;

- вид вартості майна, що підлягає визначенню;

- дата оцінки;

- строк виконання робіт з оцінки майна;

- розмір і порядок оплати робіт;

- права та обов'язки сторін договору;

- умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання;

- відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

- порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів.

Розмір і порядок оплати робіт з оцінки майна визначаються за домовленістю сторін.

Жодного з названих у Законі документів, які б свідчили про наявне проведення оцінки майна, відповідачем надано до суду не було.

Крім того, звертає на себе увагу і той факт, що в даному випадку має місце лише довідка, а не звіт про оцінку майна, який є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

В довідці ж ТОВ “Інститут експертної оцінки” містяться лише посилання на власний досвід фахівців товариства та використання інформації провідних агенцій нерухомості м.Харкова, що в свою чергу, не може свідчити про вивчення стану нежитлових приміщень, врахування їх розташування, ймовірну суму грошей, яку може отримати продавець та може погодитися сплатити покупець, подібна цивільно-правова угода, предметом якої є подібне майно і яка має спільні ознаки з угодою, для укладення якої проводиться оцінка та інше.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на те, що в листі ТОВ “Інститут експертної оцінки” зазначено, що цей лист не є Звітом про оцінку майна (Актом оцінки майна) згідно Закону у України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-111 від 12.07.2001р. Оцінювач цім листом не приймає на себе зобов’язань щодо виконання додаткової роботи, надання офіційних свідчень щодо зазначених в ньому питань.

Матеріали справи свідчать про те, що 08.09.2008 року позивач звернувся до Харківського науково – дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса з питання надання висновку щодо документального підтвердження висновку акту перевірки від 08.09.2008р  №1869/23-106/01548734 в частині порушення п.4.1 ст 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та донарахування податку на додану вартість.

11.09.2008 року Харківським науково – дослідним інститутом судових експертиз ім.  заслуженого професора М.С. Бокаріуса надано висновок спеціаліста – економіста № 7178, відповідно до якого висновки акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 08.09.2008 №1869/23-106/01548734, в частині заниження АТЗТ «Хладопром» суми податкових зобов’язань з ПДВ за грудень 2007 р на 2249054,00 грн. не підтверджено, в зв’язку з відсутністю достатніх підстав.

До того ж, відповідно до п.п. 1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами передбачено п.4.3 ст.4 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. за № 2181-ІІІ із змінами та доповненнями, так, методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.  Застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється. Рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами.

Як встановлено під час розгляду справи і це підтверджено представником відповідача, рішення про застосування непрямих методів СДПІ ВПП не приймалося.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи АТЗТ «Хладопром», СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків  у м.Харкові N 0001370854/0 від 17.09.2008 року, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Акціонерного товариства закритого типу «Хладопром» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.09.2008 р. № 0001370854/0 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 2249054,00 грн. та застосованої штрафної санкції у розмірі 2249054,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу «Хладопром» (61158, м. Харків, вул. Хабарова, 1, код ЄДРПОУ 01548734, р/р 26003845071020 в ХОФ АКБ „Укрсоцбанк», МФО 351016) 3,40 грн. судового збору.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена 10.11.2008 р.

Головуючий суддя                                                                                               Я.В. П’янова

Суддя                                                                                                                      Т.С.Перцова

Суддя                                                                                                                      М.О.Спірідонов