Ухвала суду № 32113773, 04.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р.

справа № 1170/2а-3897/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Маловисківське хлібоприймальне підприємство» до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2011 року Товариство з додатковою відповідальністю «Маловисківське хлібоприймальне підприємство» звернулось до суду з адміністративним позовом до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області, в якому, просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000782310 від 16.09.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 566344,00 грн; скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000762310 від 16.09.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 540039,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції №0000762310 від 16.09.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 540039 грн., з яких сума грошового зобов’язання за основним платежем 432031,00 грн. та 108008,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції №0000782310 від 16.09.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 566344 грн., з яких сума грошового зобов’язання за основним платежем 323625 грн. та 242719 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова, зокрема, обґрунтована тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Маловисківська міжрайонна державна податкова інспекція Кіровоградської області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явились, у зв’язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТДВ "Маловисківське ХПП” зареєстроване 16.01.1992 року Маловисківською районною державною адміністрацією.

У період з 18.08.2011 року по 25.08.2011 року Маловисківською міжрайонною державною податковою інспекцією Кіровоградської області на підставі наказу від 18.08.2011 року №643 та відповідно до п.п.78.1.11, п.78.1 ст.78, Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю «Маоловисківське ХПП» з питань дотримання вимог податкового законодавства при віднесенні сум податку на додану вартість до податкового кредиту при проведенні взаєморозрахунків із ПП «Протосс», ТОВ «Дженерал Інвест», ПП «Крауз Ко» за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №85/2310/00954774 від 01.09.2011 року, в якому зафіксовано, зокрема, порушення: 1) п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 , пп 5.3.9 п. 5.3, пп..5.4.8,п.5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся всього у сумі 432031 грн., у тому числі заниження за 1 квартал 2010 року в сумі 19616 грн., заниження за 3 квартал 2010 року в сумі 108490 грн., заниження за 4 квартал 2010 року в сумі 303925 грн.; 2) п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 323625 грн., у тому числі за січень 2010 року в сумі 6667 грн., за лютий 2010 року в сумі 9026 грн., за серпень 2010 року в сумі 20792 грн., за вересень 2010 року у сумі 66000грн., за жовтень 2010 року в сумі 109498 грн., за листопад 2010року в сумі 111642 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000762310 від 16.09.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 540039 грн., з яких сума грошового зобов’язання за основним платежем 432031,00 грн. та 108008,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000782310 від 16.09.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 566344 грн., з яких сума грошового зобов’язання за основним платежем 323625 грн. та 242719 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.п 75.1.2. документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 78.1 ст.78 Податкового кодексу України визначені підстави для проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Судом встановлено, що перевірка проведена, як зазначено в наказі відповідача та акті перевірки, на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлює особливості оформлення результатів податкових перевірок у разі, якщо такі перевірки призначені відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідна підстава для проведення позапланових податкових перевірок передбачена підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Згідно з наведеним підпунктом, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Норми п. 86.9 ст. 86, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства.

Отже, відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а не лише щодо тих, які є підозрюваними чи обвинуваченими у кримінальній справі. Зокрема, подібну перевірку може бути проведено також і в межах кримінальної справи, порушеної за фактом.

Виходячи з викладеного, пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України регулює порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Відтак, особливий порядок прийняття податкового повідомлення-рішення, передбачений пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України поширюється на всі випадки, коли проведення податкової перевірки було призначено відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Тому в разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Зазначена норма кореспондує також із пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України. Згідно із зазначеним пунктом у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення - рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Отже, якщо результатами податкової перевірки будуть установлені факти порушення податкового законодавства і ці факти знайдуть відображення в обвинувальному вироку з кримінальної справи чи постанові про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих обставин, може бути винесене відповідне податкове повідомлення-рішення. До набрання чинності обвинувальним вироком або до винесення постанови про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами статус матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби, проведеної з підстав, установлених пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. До такого моменту відповідні матеріали не можуть слугувати самостійною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень.

Якщо ж за результатами розслідування кримінальної справи не буде підтверджено фактів порушення податкового законодавства (будь-якими особами, не лише засудженими), то результати податкової перевірки, проведеної в межах відповідного розслідування, не будуть використані для винесення податкових повідомлень рішень.

У відповідних випадках податковий орган не позбавлений права провести іншу позапланову документальну перевірку (за наявності відповідних підстав, наприклад, зустрічну тощо), виявити самостійно відповідні порушення і винести податкове повідомлення рішення без посилання на матеріали перевірок, здійснених в межах кримінально-процесуального законодавства.

Вказані обставини свідчать про те, що спірне рішення прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені наведеними нормами матеріального права.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав взаємовідносини з ПП «Крауз Ко», ПП «Протосс» та ТОВ «Дженерал Інвест».

Так, позивачем надані податкові накладні та розрахункові документи, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій з контрагентами та придбання товарів позивачем з метою їх використання у господарській діяльності.

Згідно ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, 228 (в редакції на момент правовідносин) ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд зазначає, що не є обов’язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов’язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"зазначив, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо".

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Доказів наявності умислу у сторін на здійснення правочину його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності дій податкового органу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Отже, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук