Ухвала суду № 32113775, 11.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. справа № 1170/2а-1284/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «ТД Бастіон» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В :

В квітні 2012 року Приватне підприємство «ТД Бастіон» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0002132330 від 23.12.2011 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 35500 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8875 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням норм чинного законодавства.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0002132330 від 23 грудня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 44075 грн., в т.ч. за основним платежем - 35500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8875 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство «ТД Бастіон» зареєстроване 31.07.2008 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради.

У період з 29.10.2011 року по 01.12.2011 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства «ТД Бастіон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Потенца» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 01.12.2011 року №15/23-30/36023394, в якому зафіксовано порушення ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "ТД Бастіон" при придбанні товарів (послуг) у ПП "Потенца» товар (послуги), по вказаних правочинах, не були передані в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

2) перевіркою не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні за період з 01.08.11 по 31.08.11 року, які підпадають під визначення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (надалі -ПК України), із змінами і доповненнями, а саме:

- ПП "ТД Бастіон"сформовано податковий кредит з податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ПП "Потенца"на суму 35500 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002132330 від 23.12.2011 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 44075 грн., в тому числі за основним платежем - 35500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8875 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки встановлено, що правочини, укладені позивачем з контрагентом, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано, з метою ухилення від сплати податків.

За правилами статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ПП «ТД Бастіон» мало відносини з ПП «Потенца».

На підставі податкової накладної №97 від 31.08.11 року ПП "ТД Бастіон" за період з 01.08.11 по 31.08.11 року віднесено до податкового кредиту операції з придбання товарів (робіт, послуг) у ПП "Потенца" всього на суму 35500 грн.

Між позивачем та ПП «Потенца» укладено договір про надання транспортних послуг №2 від 01.08.2011 року.

01.08.11 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №2 від 01.08.11 року, якою внесено зміни до п.1.1, п.1.2, п.4.1 договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надані: акт здачі-приймання робіт (надання послуг); квитанції до прибуткового касового ордеру; накази про відрядження співробітників ПП "ТД Бастіон"для здійснення охоронних функцій; договор на здійснення фізичної охорони №135/23; договор на здійснення заходів охорони №23/1; договор на здійснення заходів охорони №23; договор про надання послуг охорони майна №20; договор про надання послуг охорони майна №19;, договор про надання послуг охорони майна №18; договор про надання послуг охорони майна №17; розрахунок вартості однієї години надання послуг з перевезення пасажирів; акт здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг від 31.08.11 року.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що господарські операції за перевіряємий період здійснювалися між позивачем та його прямим контрагентом, що підтверджується належними первинними документами, та в результаті здійснення таких господарських операцій реально змінився майновий стан платника податків - позивача по справі.

Що стосується висновку відповідача про порушення позивачем ст.228 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідності із вказаною статтею, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"зазначив, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо".

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Доказів наявності умислу у сторін на здійснення правочину його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Отже, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук