Ухвала суду № 32113646, 04.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р.

справа № 5/182-АП

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Господарського суду Запорізької області від 30 серпня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі за участю прокуратури Запорізької області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в:

В червні 2004 року відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №0000193206/0 від 01.04.2004р. та № 000203206/0 від 01.04.2004р.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 30 серпня 2012 року позовні вимоги задоволенні. Скасовані податкові повідомлення - рішення № 0000193206/0 від 01.06.2004р., яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 127 463 477,79 грн., прийняте Спеціалізованою Державною податковою інспекцією у м. Запоріжжя та № 0000203206/0 від 01.06.2004р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 11 822 121,61 грн. та збільшено на 5 922 573 грн., прийняте Спеціалізованою Державною податковою інспекцією у м. Запоріжжя.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що працівниками податкового органу проведена комплексна планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року та іншого законодавства за період з 01.07.2001 року по 30.09.2003 року, за результатами якої складено акт № 10-32-6/00186542 від 26.05.2004 року.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000193206/0 від 01.06.2004 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 127 463 477,79 грн., та № 0000203206/0 від 01.06.2004 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 11 822 121,61 грн. та збільшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 5 922 573 грн.

За висновками акту перевірки податковим органом встановлені наступні порушення: пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податкові зобов'язання у січні 2003 року та завищено у квітні 2003 року на суму 2 834,34 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено податковий кредит у розмірі 63 163 599,61 грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на неотриманні позивачем передплаченої продукції у періоді, за який суми ПДВ по вказаним операціям були включені до складу податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує виникнення права платника податку на формування податкового кредиту за правилами першої події з фактичним отриманням попередньо оплаченої продукції у тому ж самому податковому періоді.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ПАТ «Запорізький завод феросплавів» та АТЗТ «Футбольний клуб «Дніпро-96» з січня по червень 2003 року включно було укладено 10 договорів поставки, предметом яких визначена марганцева сировина та коксова продукція, яка використовується позивачем у виробництві власної продукції. Умови розрахунків передбачали 100 % передоплату.

На виконання даних договорів позивач здійснив перерахунок коштів АТЗТ «Футбольний клуб «Дніпро-96» в розмірі 100 % передоплати на загальну суму 671 583 509,98 грн., у т.ч. ПДВ 111 930 585,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та не спростостовується податковим органом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Підпункт 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість», та зважаючи на надання АТЗТ «Футбольний клуб «Дніпро-96» податкових накладних на суму здійсненої позивачем передоплати, твердження податкового органу про відсутність підстав для набуття права на податковий кредит є безпідставним.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, 206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 30 серпня 2012 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 13.06.2013 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко