Постанова № 32113506, 17.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р.

справа № 2а-10517/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства “Регіонюгтрейд” на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року по справі за позовом Приватного підприємства “Регіонюгтрейд” до Котовської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

В серпні 2010 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати неправомірними дії Котовської ОДПІ щодо встановлення визначених актом перевірки № 1622/23-01/34401245 від 16.07.2010 року порушень, визнати неправомірними дії Котовської ОДПІ щодо складання висновку № 2/23-01/34401245 від 12.08.2010 року за результатами розгляду заперечень Приватного підприємства “Регіонюгтрейд” на акт перевірки від 16.07.2010 року, а також визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Котовської ОДПІ від 17.08.2010 року № 0000162301/0 про донарахування податкових зобов’язань по податку на додану вартість в сумі 5 091 444 грн., № 0000172301/0, якими позивачу донарахувано податкові зобов’язання по податку на прибуток в сумі 8 815 215 грн. 50 коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, ПП “Регіонюгтрейд” подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, помилковість висновків суду та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржену постанову і прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Котовською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП “Регіонюгтрейд” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт № 1622/23-01/34401245 від 16.07.2010 року.

На підставі акту перевірки відповідачем 17.08.2010 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000162301/0, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 091 444,00 грн., з них основний платіж 3 394 296,00 грн. та штрафні санкції 1 697 148,00 грн., та № 0000172301/0 яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8 815 215,50 грн., з них основний платіж 4 775 244,00 грн. та штрафні санкції 4 039 971,50 грн.

Згідно акту перевірки податковим органом встановлені наступні порушення: ч.1 ст.203, ч.2 ст.215, ст.228, 662, 656, 902 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП “Регіонюгтрейд” з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, .п. 5.3.9 п. 5.3, ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами і доповненнями), Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 08.04.2003 р. за № 271/7592, п. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХIV від 16.07.1999 р. (зі змінами і доповненнями), внаслідок чого, зроблено висновок про заниження податку на прибуток підприємств на суму 4 775 244 грн., в тому числі, у ІІ кварталі 2009 року - на 838 379 грн., у ІІІ кварталі 2009 року - на 1 683 218 грн., у IV кварталі 2009 року - на 2 059 944 грн., у І кварталі 2010 р. - на 193 703 грн.; пп. 7.4.1, п.п. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого, зроблено висновок про заниження ПДВ за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р. на загальну суму 3 394 296 грн., в тому числі, за квітень 2009 року - на 561 443 грн., за травень 2009 року - на 9 260 грн., за серпень 2009 року - на 109 631 грн., за вересень 2009 року - на 912 829 грн., за жовтень 2009 року - на 964 817 грн., за листопад 2009 року - на 354 346 грн., за грудень 2009 року - на 292 673 грн., за січень 2010 року - на 13 016 грн., за лютий 2010 року - на 140 312 грн., за березень 2010 року - на 35 969 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з нікчемності угод, укладених між ПП “Регіонюгтрейд” та його контрагентами - ТОВ “Дніпропетровські інвестиційні технології”, ТОВ “Техпроектсільгоспбудсервіс”, ТОВ “Агровітязь”, ТОВ “Агропроміндастріал”, ТОВ “Інфоагротранс”, ТОВ “Торговий дім “Вінлекс”, ТОВ “Компанія “Інтегра”, ТОВ “Укргамма Трейд”, ТОВ “Опсідіант ЛТД”, ТОВ “Факторингова компанія “Крок”, ТОВ “-Атекс-”.

Проте, з такими висновками суду, суд апеляційної інстанції не може погодитися з огляду на наступне.

Так, спірні податкові повідомлення-рішення про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток пов’язані з визнанням податковим органом правочинів, укладених позивачем з його контрагентами - ТОВ “Дніпропетровські інвестиційні технології”, ТОВ “Техпроектсільгоспбудсервіс”, ТОВ “Агровітязь”, ТОВ “Агропроміндастріал”, ТОВ “Інфоагротранс”, ТОВ “Торговий дім “Вінлекс”, ТОВ “Компанія “Інтегра”, ТОВ “Укргамма Трейд”, ТОВ “Опсідіант ЛТД”, ТОВ “Факторингова компанія “Крок”, ТОВ “-Атекс-” нікчемними, у зв’язку з чим зроблений висновок про завищення валових витрат за перевіряємий період на 19109977 грн. та завищення податкового кредиту на 3394296 грн.

Між тим, відповідно до п. 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Положення пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) визначають, що сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.5.3.9 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Також, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Так, матеріали справи свідчать, що між ПП “Регіонюгтрейд” та ТОВ “Дніпропетровські інвестиційні технології”, ТОВ “Техпроектсільгоспбудсервіс”, ТОВ “Агровітязь”, ТОВ “Агропроміндастріал”, ТОВ “Факторингова компанія “Крок”, ТОВ “Інфоагротранс”, ТОВ “Компанія “Інтегра”, ТОВ “Укргамма Трейд”, ТОВ “Торговий дім “Вінлекс”, ТОВ “Опсідіант ЛТД”, ТОВ “-Атекс-” були укладено договори, предметом яких була поставка сільгосппродукції.

На підтвердження факту виконання договорів та отримання товару за ними, позивачем було надано договори, податкові накладні, платіжні доручення та квитанції до прибуткових ордерів.

За висновками податкового органу заборгованість між позивачем та контрагентами за поставлений товар відсутня.

Відповідно до Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” від 04.07.2002 р. № 37-VI, та постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 р. № 510 “Про забезпечення сертифікації зернових складів та відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки запровадження складських документів на зерно”, зерно та зернові зберігаються на сертифікованих складах – елеваторах. При отриманні зерна та його передачі на складах ведуться реєстри та виписуються: складське свідоцтво або складська квитанція, в якій вказується поточний номер, дата видачі свідоцтва, кількість прийнятого на зберігання зерна, найменування зернового складу, а також договір складського зберігання, сертифікати, ветеринарні довідки тощо.

На вимогу суду апеляційної інстанції позивач надав копії складських свідоцтв за перевіряємий період, засвідчених ТОВ «Мардарівське ХПП» – підприємством, яке здійснювало зберігання зерна, придбаного ПП “Регіонюгтрейд” відповідно до укладених між даними підприємствами договорів зберігання. Надані складські свідоцтва містять всі необхідні реквізити.

Посилання податкового органу в акті перевірки на визнання контрагентів позивача в установленому порядку банкрутом або ліквідацією такого контрагента не може бути підставою для висновку про відсутність господарської операції, оскільки поставка товару відбувалася до внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи, що підтверджується довідками з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Не можна визнати обґрунтованим посилання суду першої інстанції на висновок експертного економічного дослідження з огляду на приписи ст. 82 КАС України, оскільки дане дослідження не є висновком експерта та було проведено не в межах справи, що розглядалася судом.

Щодо посилання податкового органу, на безтоварність договорів поставки між позивачем та вказаним вище контрагентами, то відсутність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Крім того, позивач за укладеними договорами поставки не був учасником перевезення товару.

Безпідставними є висновки податкового органу, що підставою для нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість та по податку на прибуток є виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім товарів від ТОВ “Дніпропетровські інвестиційні технології”, ТОВ “Техпроектсільгоспбудсервіс”, ТОВ “Агровітязь”, ТОВ “Агропроміндастріал”, ТОВ “Факторингова компанія “Крок”, ТОВ “Інфоагротранс”, ТОВ “Компанія “Інтегра”, ТОВ “Укргамма Трейд”, ТОВ “Торговий дім “Вінлекс”, ТОВ “Опсідіант ЛТД”, ТОВ “-Атекс-” за договорами, які суперечать ч.1 ст.203, ч.2 ст.215, ст.228, 662, 656, 902 ЦК України – правочин, в момент його вчинення не був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, тобто угоди є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків з огляду на наступне.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Проте, відповідачем не доведено та судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, у зв’язку з чим постанова суду підлягає скасуванню.

Стосовно визнання неправомірними дій Котовської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області щодо встановлення визначених актом перевірки № 1622/23-01/34401245 від 16.07.2010 року порушень та визнання неправомірними дій Котовської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області щодо складання висновку № 2/23-01/34401245 від 12.08.2010 року за результатами розгляду заперечень Приватного підприємства “Регіонюгтрейд” на акт перевірки від 16.07.2010 року № 1622/23-01/34401245 то за висновками колегії суддів дані вимоги стосуються незгоди з висновками акту № 1622/23-01/34401245 від 16.07.2010 року та висновку № 2/23-01/34401245 від 12.08.2010 року.

Проте, акт перевірки та висновки за результатами розгляду заперечень на акт перевірки за своїм змістом не є ні рішенням суб’єкта владних повноважень, ні нормативно-правовим чи правовим актом індивідуальної дії, а тому не створює і не припиняє права чи обов’язки особи, а лише фіксує встановлені під час перевірки службовими особами певні обставини та висновки даних осіб про наявність порушень податкового законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані дії податкового органу не порушують права та інтереси, а тому такі позовні вимоги не підлягають розгляду ні в порядку адміністративного судочинства, ні в порядку іншого судочинства.

Пункт 1 частини 1 статті 157 КАС України, передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим провадження у справі в частині вимог про визнання неправомірними дій Котовської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області щодо встановлення визначених актом перевірки № 1622/23-01/34401245 від 16.07.2010 року порушень та визнання неправомірними дій Котовської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області щодо складання висновку № 2/23-01/34401245 від 12.08.2010 року за результатами розгляду заперечень Приватного підприємства “Регіонюгтрейд” на акт перевірки від 16.07.2010 року № 1622/23-01/34401245 підлягає закриттю.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 203, 205, 207 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Регіонюгтрейд” – задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року – скасувати.

Позовні вимоги Приватного підприємства “Регіонюгтрейд” задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Котовської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області від 17.08.2010 року № 0000162301/0 про донарахування податку на додану вартість, від 17.08.2010 року № 0000172301/0 про донарахування податку на прибуток.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Котовської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області щодо встановлення визначених актом перевірки № 1622/23-01/34401245 від 16.07.2010 року порушень та визнання неправомірними дій Котовської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області щодо складання висновку № 2/23-01/34401245 від 12.08.2010 року за результатами розгляду заперечень Приватного підприємства “Регіонюгтрейд” на акт перевірки від 16.07.2010 року № 1622/23-01/34401245 - закрити.

Постанова набирає законної з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги з моменту виготовлення постанови в повному обсязі.

В повному обсязі постанова виготовлена 05 червня 2013 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко