Постанова № 3211219, 04.12.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий  у  1 інстанції - Кірієнко  В.О.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня    2008 року                                                                     Справа № 22-а-14809/08

Колегія  суддів   Донецького   апеляційного  адміністративного   суду у складі:

Головуючого     судді:                                Нікуліна   О.А.

Суддів:                                                         Сіваченка І.В., Дяченко С.П.

при   секретарі                                              Денисенко К.С.

за участю:

представника позивача                               Чебаненко Д.В.                        

представника   відповідача                         Адарюкової   К.М.

            Розглянувши  у відкритому  судовому засіданні  апеляційну  скаргу      Донецького обласного   відділення  Фонду    соціального захисту інвалідів   на постанову  Донецького  окружного  адміністративного  суду від  07 жовтня  2008 року  по  адміністративній  справі за   позовом  Донецького  обласного  відділення  Фонду соціального  захисту інвалідів до   Відкритого акціонерного товариства  «Азовмаш» «про стягнення  адміністративно-господарських санкцій  за  невиконання нормативу  робочих місць для  працевлаштування  інвалідів   та пені»,-

ВСТАНОВИЛА:

            У  вересні  2008   року  позивач  звернувся з  позовом  до відповідача «про стягнення  адміністративно-господарських санкцій  за  невиконання нормативу  робочих місць для  працевлаштування  інвалідів   та пені».

            Постановою  Донецького  окружного адміністративного  суду  від    07  жовтня  2008  року     2008 року     відмовлено у задоволенні   позову у повному  обсязі.

З  постановою суду першої інстанції не погодився  позивач     та звернувся  з апеляційною  скаргою  на неї,  в якій  зазначив, що суд  першої інстанції  порушив    норми матеріального та процесуального  права внаслідок чого   неправильно  вирішив   справу, вважають, що    постанова підлягає скасуванню з наступним    задоволенням   позовних  вимог  у  повному   обсязі.

           Заслухавши доповідь  судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної   скарги,  колегія   суддів  дійшла   висновку,   що    апеляційна   скарга    підлягає  частковому  задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи   позов,   суд  першої  інстанції  правильно встановив  правовідносини, що виникли  між сторонами, застосував відповідні  норми матеріального    та процесуального  права  та  виходив  з наступного.

Відкрите акціонерне товариство «Азовмаш» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 27.03.2000р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 30832888.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, який був підписаний і наданий відповідачем 28.02.2008р. до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства становить 496 осіб, з них інвалідів - 18 осіб, кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлених згідно з нормативом на 2007 рік повинна бути 20 осіб.

ВАТ «Азовмаш» в 2007 році до Маріупольського міського центру зайнятості надавалися звіти про наявність вакансій станом на 30.01.2007р., станом на 10.04.2007р., станом на 29.06.2007р., станом на 17.08.2007р., станом на 01.10.2007р., станом на 02.11.2007р., станом на 27.11.2007р., станом 25.12.2007р.

Листом 10.07.2008р. № 07-1270 Маріупольський міський центр зайнятості повідомив, що ВАТ «Азовмаш» прийняв участь у ярмарки вакансій 24.05.2007р., 19.10.2007р. та ярмарки вакансій для осіб з обмеженою відповідальністю 30.11.2007 року.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч.1 ст. 19 даного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зазначено вичерпний перелік установ і організацій, до компетенції яких віднесено обов'язок щодо працевлаштування інвалідів. Це є центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Згідно ст. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 року, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров "я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

На   думку  суду позивач не довів  факт направлення уповноваженими органами на підприємство відповідача інвалідів для працевлаштування, так само як і не доведено безпосереднє звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування, відсутні випадки відмови в працевлаштуванні інвалідів на підприємстві відповідача. Позивач не надав доказів направлення інвалідів жодним із передбачених законодавством органів на підприємство відповідача для працевлаштування.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. А отже він не може нести відповідальності, що встановлена ст. 20 Закону України "Про основи соціального захисту інвалідів України".

Згідно п.2 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізоване робоче місце інваліда, тобто робоче місце, обладнане спеціальними технічними оснащеннями та приладами для праці інваліда в залежності від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювань і з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.

В силу ст. 5 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порядок та умови визначенні потреб у зв"язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з урахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону праці" у випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і, про порядок працевлаштування інвалідів передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології (конкретної форми захворювання).

Проте,  колегія   суддів   не  може    повністю погодитися  з   висновками  суду першої інстанції  щодо   виконання  всіх можливих дій  відповідачем  по працевлаштуванню інвалідів.

            Відповідно до     ст.. 18  Закону   України  «Про  основи соціальної захищеності інвалідів  в  Україні»       підприємства, установи,  організації,  фізичні   особи,   які використовують  найману працю,  зобов'язані виділяти та створювати робочі  місця  для  працевлаштування  інвалідів,  у   тому   числі спеціальні   робочі  місця,  створювати  для  них  умови  праці  з урахуванням індивідуальних програм  реабілітації  і  забезпечувати

інші    соціально-економічні    гарантії,    передбачені    чинним законодавством,  надавати державній службі зайнятості  інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів,  і звітувати Фонду   соціального   захисту   інвалідів   про   зайнятість    та працевлаштування  інвалідів  у  порядку,  встановленому  Кабінетом Міністрів України.

            Відповідач   обов*язок  щодо   інформування   державної служби  зайнятості виконав частково. В справі  маються звіти  про   вакантні  робочі місця   для інвалідів за наступні  звітні   періоди:на 30.01.2007р., станом на 10.04.2007р., станом на 29.06.2007р., станом на 17.08.2007р., станом на 01.10.2007р., станом на 02.11.2007р., станом на 27.11.2007р., станом 25.12.2007р., тобто має місце  часткове   виконання   обов*язків     відповідачем.   Відповідач    не надавав  звіти  стосовно   4-х місяців. Колегія  суддів   вважає,  що  з відповідач а підлягає стягненню    адміністративно-господарська санкція, яка відповідає невиконаному  обов*язку.

            З   урахуванням викладеного  колегія суддів  вважає, що    суд  першої інстанції не дотримався  норм  матеріального та процесуального  права   під час вирішення   справи, тобто   наявні     підстави для скасування      судового  рішення з наступним частковим  задоволенням  позовних   вимог.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України,   колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

            Апеляційну  скаргу      Донецького обласного   відділення  Фонду    соціального захисту інвалідів   на постанову  Донецького  окружного  адміністративного  суду від  07 жовтня  2008 року  по  адміністративній  справі за   позовом  Донецького  обласного  відділення  Фонду соціального  захисту інвалідів до   Відкритого акціонерного товариства  «Азовмаш» «про стягнення  адміністративно-господарських санкцій  за  невиконання нормативу  робочих місць для  працевлаштування  інвалідів   та пені» - задовольнити   частково.

            Постанову   Донецького  окружного  адміністративного суду  від  07 жовтня     2008 року - скасувати.

            Позовні вимоги  Донецького  обласного відділення  Фонду  соціального   захисту  інвалідів - задовольнити частково.

            Стягнути з  Відкритого акціонерного товариства  «Азовмаш»  на користь   держави   адміністративно-господарську  санкцію та пеню  в сумі  13  625,53  гривень.

            В задоволенні  решти  позовних вимог - відмовити.

            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання і проголошення вступної та резолютивної частин постанови, з дня складення постанови  в повному обсязі. 

Головуючий:                                                                                                         О.А.Нікулін                                                             /підписи/                                                                                               

Судді:                                                                                                                      І.В.Сіваченко

                                                                                                                                 С.П.Дяченко

З  оригіналом  згідно.

                            Суддя: