Рішення № 32111478, 01.07.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"25" червня 2013р. Справа № 927/537/13

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 14000

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк",

вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094

В особі: Філії "Чернігівське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", вул. Серьожнікова,6, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про розірвання договору, зобов"язання закрити банківські рахунки та витребування майна

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_2, довіреність від 04.12.2012р., представник

відповідач: Рожко С.М., довіреність № 2942-О від 02.07.2010р., заст.директора юридичного департаменту

В судовому засіданні 25.06.2013р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк" в особі філії „Чернігівське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк" про розірвання договору банківського рахунку № СNOINJ від 14.03.2008р.; зобов'язання відповідача закрити банківські рахунки позивача НОМЕР_2 та НОМЕР_3, а залишки коштів на цих рахунках перерахувати на рахунок позивача рах. НОМЕР_4 в АТ „Ерсте Банк", м. Київ, МФО 380009, код НОМЕР_1 та про витребування майна, а саме зобов'язати відповідача повернути позивачу невиконане платіжне доручення № 1 від 18.10.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем ст.ст. 387, 651, 1075 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 30.05.2013р. подав заяву про уточнення п.5 прохальної частини позовної заяви без зміни підстав і предмету позову, з урахуванням поданої заяви позивач просить суд задовольнити позовні вимоги, а саме розірвати договір банківського рахунку № СNOINJ від 14.03.2008р.; зобов'язати відповідача закрити банківські рахунки позивача НОМЕР_2 та НОМЕР_3, а залишки коштів на цих рахунках перерахувати на рахунок позивача рах. НОМЕР_4 в АТ „Ерсте Банк", м. Київ, МФО 380009, код НОМЕР_1 та витребувати у відповідача рухоме майно - невиконане платіжне доручення № 1 від 18.10.2012р. (а.с. 33, 34).

Представник позивача надав пояснення по суті спору, підтримав позов та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, який судом залучений до матеріалів справи (а.с. 62-66). Згідно відзиву на позов, відповідач вважає, що відповідно до п. 6.2. договору банківського рахунку № СNOINJ від 14.03.2008р., договір може бути розірваний за згодою сторін у випадку закриття всіх відкритих рахунків або у випадках, передбачених законодавством або цим договором. Відповідачем не було отримано від позивача письмової пропозиції щодо розірвання договору. Також вищезазначений договір не може бути розірваний, оскільки рахунки НОМЕР_2 та НОМЕР_3 не можуть бути закриті, в зв»язку із накладенням арешту на рахунок НОМЕР_2 ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.01.13р. по справі № 175/146/13-ц. Відповідачем зазначено, що платіжне доручення № 1 від 18.10.2012р. неможливо повернути, оскільки платіжне доручення було протиправно вилучено чоловіком позивача, що, на думку відповідача, підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 24.10.12р. Будь-яких інших доказів в обґрунтування зазначеної позиції відповідачем не було надано.

30.05.2013р. відповідачем було заявлено письмове клопотання про передачу справи на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області ( а.с.35-54), яке було відхилено судом з підстав, зазначених в ухвалі суду( а.с.71-74).

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2008 року між ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк" в особі філії „Чернігівське регіональне управління „ ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк" (банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (клієнт) був укладений договір № СNOINJ банківського рахунку, відповідно до п. 1.1. якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору від 14.03.2008р., за договором банківського рахунку банк зобов"язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

01 жовтня 2012 року на поточний рахунок позивача НОМЕР_2 надійшли кошти в сумі 530698,73 грн., що підтверджується належним чином завіреною копією банківської виписки за період з 01.10.12р. по 22.10.12р. в матеріалах справи (а.с. 28).

18 жовтня 2012 року позивач вирішив перерахувати кошти в сумі 530600,00 грн. на інший свій рахунок в АТ „Ерсте Банк" та подав відповідачу платіжне доручення № 1 від 18.10.12р. на суму 530600,00 грн. для здійснення банківської операції, копія платіжного доручення № 1 від 18.10.12р. з відміткою філії Чернігівського регіонального управління ПАТ комерційного банка "Приватбанк" про його прийняття надана позивачем до матеріалів справи(а.с. 20).

Частиною 3 статті 1088 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно п. 8.1. ст. 8 Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Відповідно до п. 2.1.5. Договору від 14.03.2008р., банк бере на себе зобов"язання виконувати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, у строки: у день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу; не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов після закінчення операційного часу. Тривалість операційного та післяопераційного часу встановлюється згідно з регламентом роботи банку.

Згідно п.п. 22.6., 22.7. ст. 22 Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника. У разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22 ( далі - Інструкція № 22), розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав ( п.2.1). Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписується в кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків ( п.2.6), банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку ( п.2.14).

Додатком 2 до цієї інструкції № 22 затверджена форма платіжного доручення, в правому кутку зазначеного документу, у відповідності до п.50 «Указівок щодо заповнення реквізитів розрахункових документів на паперових носіях» (додаток 8 Інструкції № 22) , обов»язково зазначаються число, місяць та рік надходження /отримання банком платника розрахункового документа: цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць словом і рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

В разі відмови банку від виконання платіжного доручення, згідно вимог п.2.15 - 2.17 Інструкції № 22, банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Позивачем надано до матеріалів справи копію свого примірника платіжного доручення встановленої форми за № 1 від 18.10.12р. на суму 530600,00 грн., на якому, у відповідності до вимог Інструкції № 22, у правому кутку зазначено дату отримання цього доручення 18.10.2012р. філією Чернігівського регіонального управління ПАТ комерційного банка "Приватбанк", що засвідчено підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку ( а.с.20).

Згідно вимог ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином, належним доказом в матеріалах справи підтверджено отримання філією Чернігівського регіонального управління ПАТ комерційного банка "Приватбанк" платіжного доручення № 1 від 18.10.12р. Відповідачем належними доказами зазначений факт не спростований.

Відповідач , в порушення вищевикладеного чинного законодавства України та п. 1.2, 2.1.5 Договору від 14.03.2008р., кошти в сумі 530600,00 грн., зазначені в платіжному дорученні № 1 від 18.10.2012р. на рахунок позивача в іншому банку, не перерахував, вищезазначене платіжне доручення не виконав, про причини невиконання банком (відповідачем) доручення клієнта (позивача) - не повідомив. При цьому, як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, станом на 18.10.12р. рахунки позивача не були арештовані, а тому, посилання відповідача на неможливість виконати платіжне доручення № 1 від 18.10.12р. не приймаються судом до уваги, так само, як і не підтверджений належними доказами довід відповідача про «незаконне вилучення» платіжного доручення від 18.10.2013р. «чоловіком позивачки», яке категорично заперечується позивачем, оскільки таке неправомірне вилучення суперечить інтересам позивача та, навпаки, вигідно саме відповідачу, який майже рік не виконує платіжного доручення позивача від 18.10.12р. на перерахування коштів.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Згідно п. 6.4. Договору від 14.03.2008р., договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених цим договором або законом.

Враховуючи все вищезазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про розірвання договору банківського рахунку № CNOINJ від 14.03.2008р., який укладений між ФОП ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством „Комерційний банк „Приватбанк" в особі Чернігівського РУ Приватбанку.

Доводи відповідача про те, що позивач не звертався до відповідача з пропозицією щодо розірвання договору висновків суду не спростовують, оскільки позивач не позбавлений права звертатись до суду з такою вимогою на підставі як вищезазначеного законодавства України, так і згідно п.6.4 Договору від 14.03.2008р.

Позивач 17.01.2013р. надіслав відповідачу заяви про закриття поточного рахунку НОМЕР_2 та карточного рахунку НОМЕР_3 від 16.01.13р. з вимогою перерахувати залишок коштів на рахунок НОМЕР_4, відкритий у ПАТ „Ерсте Банк" у м. Києві, МФО 380009. Заяви заповнені на бланках відповідача та були направлені відповідачу рекомендованою поштою з повідомленням супровідним листом від 17.01.2013р. на адресу 14000, м. Чернігів, вул. Серьожнікова, 6, що підтверджується належним чином завіреними копіями поштової квитанції від 17.01.13р., поштового опису від 17.01.13р. та поштовими повідомленнями про отримання заяв відповідачем (а.с. 21-26). Крім того, 21 січня 2013 року позивачем було сплачено відповідачу комісію за закриття поточних рахунків ФОП ОСОБА_1 в сумі 240,00 грн., що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення № 9060 від 21.01.13р. (а.с. 27).

Згідно п. 6.4. Договору від 14.03.2008р., банк має право в установленому законодавством порядку закрити рахунок (рахунки) за заявою клієнта та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України 12.11.2003р. № 492 ( далі - Інструкція № 492), поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі заяви клієнта та на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом. Згідно п. 20.5. Інструкції № 492, закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви. Заява про закриття поточного рахунку фізичної особи, у тому числі фізичної особи-підприємця, підписується власником рахунку або уповноваженою ним особою. Заява про закриття поточного рахунку фізичної особи-підприємця засвідчується відбитком печатки (за наявності). Згідно п. 20.6. Інструкції № 492, банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо]. Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви. У заяві про закриття поточного рахунку (паперовій копії заяви в електронній формі) головний бухгалтер банку або інша уповноважена особа банку зазначає дату та час отримання заяви, дату закриття рахунку та засвідчує це своїм підписом. Заява про закриття поточного рахунку зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку. У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Відповідачем заяви позивача про закриття його поточних рахунків та перерахування коштів на інший рахунок позивача в ПАТ „Ерсте Банк" м. Київ не були виконані, в зв"язку з чим позивач був змушений звернутись до суду з позовом. Доказом неперерахування коштів відповідачем є належним чином завірені копії банківських виписок від 20.03.13р. та за період з 05.02.11р. по 11.06.13р. включно в матеріалах справи, згідно яких на рахунку позивача НОМЕР_2 знаходяться кошти в розмірі 531000,00 грн. (а.с. 29, 81-83).

Відповідач заявив, що рахунки позивача неможливо закрити та залишки коштів перерахувати на інший рахунок, зазначений позивачем, оскільки ухвалою Дніпропетровського районного суду від 14.01.13р. у справі № 175/146/13-ц було накладено арешт на кошти на рахунку № 2600106013774.

Згідно ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.01.2013р. по справі № 175/146/13-ц наданої відповідачем до матеріалів справи (а.с. 68) було накладено арешт на грошові кошти, що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та обліковуються на рахунку НОМЕР_2 в Чернігівському РУ ПАТ КБ „Приватбанк".

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи все вищезазначене, а також те, що закриття рахунків та перерахування залишків коштів на інший рахунок позивача є його законним правом та, в даному випадку, наслідком розірвання договору банківського рахунку № CNOINJ від 14.03.2008р., який укладений між сторонами, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо зобов"язання відповідача закрити банківські рахунки позивача НОМЕР_2 та НОМЕР_3, а залишки коштів на цих рахунках перерахувати на рахунок позивача в іншому банку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з відстрочкою виконання судового рішення в цій частині до скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, які належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та обліковуються на рахунку НОМЕР_2 в Чернігівському РУ ПАТ КБ „Приватбанк", вжитих ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.01.2013р. по справі № 175/146/13-ц.

Також позивач просить суд витребувати у відповідача рухоме майно, а саме невиконане відповідачем платіжне доручення № 1 від 18.10.2012р.

Згідно приписів ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ,сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до вимог ст.179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки, при цьому, згідно ч.2 ст.181 цього кодексу, рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Згідно з ч.1 ст.184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Платіжне доручення № 1 від 18.10.2012р., яке є предметом спору, відповідає всім ознакам рухомого індивідуально визначеного майна, яке належить позивачу.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи те, що як встановлено рішенням суду по цій справі, арешт коштів на рахунку позивача вперше був запроваджений згідно ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30.10.2012р. по справі № 2-410/5280/12 (а.с.67), скасованою 26.12.2012р. апеляційною інстанцією ( а.с.80), - до 30.10.2012р. відповідач незаконно утримував без виконання платіжне доручення № 1 від 18.10.2012р.( рухоме індивідуально визначене майно позивача), доказів повернення його позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, п.2.15 - 2.17 Інструкції № 22, відповідачем до суду не надано, тобто, суд доходить висновку, що зі спливом строку, встановленого для повернення позивачу невиконаного відповідачем платіжного доручення від 18.10.2012р., відповідач незаконно, без відповідної правової підстави утримує зазначене рухоме індивідуально визначене майно позивача, а тому вимога позивача щодо витребовування у відповідача рухомого майна, а саме - платіжного доручення № 1 від 18.10.2012р. та повернення його позивачу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 4014,50 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Розірвати договір банківського руху № CNOINJ від 14.03.2008р., який укладений між ФОП ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством „Комерційний банк „Приватбанк" в особі Чернігівського РУ Приватбанку.

2. Зобов"язати Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) в особі Філії "Чернігівське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (14000, м. Чернігів, вул. Серьожнікова,6) - закрити банківські рахунки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (14000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) НОМЕР_2 та НОМЕР_3, а залишки коштів на цих рахунках перерахувати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_4 в АТ „Ерсте Банк", м. Київ, МФО 380009, код НОМЕР_1.

3. Витребувати у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) в особі Філії "Чернігівське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (14000, м. Чернігів, вул. Серьожнікова,6) - рухоме майно : платіжне доручення № 1 від 18.10.2012р. та повернути його Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (14000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) в особі Філії "Чернігівське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (14000, м. Чернігів, вул. Серьожнікова,6) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (14000, АДРЕСА_1, рахунок НОМЕР_4 в АТ „Ерсте Банк", м. Київ, МФО 380009, код НОМЕР_1) - 4014,50 грн. судового збору.

5. Відстрочити виконання рішення суду в частині зобов"язання Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) в особі Філії "Чернігівське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (14000, м. Чернігів, вул. Серьожнікова,6) закрити банківський рахунок НОМЕР_2 в Чернігівському РУ ПАТ КБ „Приватбанк", який належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (14000, АДРЕСА_1), а залишки коштів на цьому рахунку перерахувати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_4 в АТ „Ерсте Банк", м. Київ, МФО 380009, код НОМЕР_1, - до скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, які належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та обліковуються на рахунку НОМЕР_2 в Чернігівському РУ ПАТ КБ „Приватбанк", вжитих ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.01.2013р. по справі № 175/146/13-ц.

6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 01.07.2013р.

Суддя І.Г.Мурашко