Рішення № 32129665, 02.07.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"26" червня 2013 р. Справа № 927/419/13

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агромікс",

юридична адреса: вул. Шевченка, 88, м. Городенка, Івано-Франківська область, 78100

фактична адреса: вул. Будіндустрії, 5Б, м. Київ, 01013

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Праця Стольне",

вул. Леніна, 17, с. Стольне, Менський район, Чернігівська область, 15661

Предмет спору: про стягнення 228485,24 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

позивач: Сватуха О.В., довіреність № 15 від 18.03.2013р., представник

відповідач: Купрієнко О.В., довіреність № 24 від 19.02.2013р., представник

В судовому засіданні 26.06.2013р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанією Агромікс" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Праця Стольне" про стягнення 228485,24 грн., з яких 97922,25 грн. пені за період з 21.05.12р. по 14.11.12р. включно та 130562,99 грн. 20% річних за той же період. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 218 від 04.04.2012р.

03 квітня 2013 року суддею Селівон А.М. було порушено провадження у справі № 927/419/13.

Згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Чернігівської області від 27.05.13р. № 02-01/51, у зв'язку з перебуванням судді Селівон А.М. на навчанні та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 927/419/13, в результаті якого дану справу передано на розгляд судді Мурашко І.Г. Ухвалою суду від 28.05.2013р., справа № 927/419/13 була прийнята суддею Мурашко І.Г. до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на позов, який судом залучений до матеріалів справи (а.с. 72,127). Згідно відзиву на позов відповідач, з посиланням на ч.2 ст.640 Цивільного кодексу України, зазначив, що між сторонами не існувало договірних взаємовідносин відповідно зазначеного в позові договору, оскільки договір не відбувся. Відповідач отримав товар та розрахувався за нього повністю, але не в рамках договору № 218, а на підставі видаткових накладних №№ 478 , № 491 та № 503 від 25.06.2012р.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд доходить до висновку про невідповідність обставин справи щодо поставки товару - умовам договору, виходячи з наступного.

04 квітня 2012 року між сторонами був укладений Договір поставки № 218, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач (постачальник) зобов'язується поставити (передати) у власність відповідача (покупця) мінеральні добрива, (надалі іменується «товар»), вказані в специфікації, що є невід'ємним додатком до цього договору, а відповідач (покупець) зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснити його оплату (п.1.1 Договору).

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1.2. Договору, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначається специфікацією, що є додатком цього договору.

Пунктом 1 Специфікації №1 від 04.04.2012р., що є додатком до договору поставки № 218 від 04.04.2012р., встановлено кількість, номенклатура, ціна товару, що має бути поставлена покупцю: тукосуміш 8-24-24, у кількості 300 тон, ціна за одиницю з ПДВ - 5170,00 грн. (ПДВ - 20%), всього на загальну суму 1551000,00 грн., в тому числі ПДВ - 20% - 258500,00 грн.

Частиною 1,4 ст.265 Господарського кодексу України, в редакції чинної станом на 04.04.12р., встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" .

Згідно п.п. 2.1.-2.3. Договору, поставка товару здійснюється на умовах відповідно до вимог міжнародних правил щодо тлумачення термінів „інкотермс", обумовлених сторонами в специфікаціях до даного договору. Місце поставки товару визначається відповідно до специфікації на кожну партію товару та транспортної інструкції покупця. Одночасно з товаром постачальник зобов"язується передати покупцю документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, а саме: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок-фактура, якісне посвідчення. Цей перелік документів є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно до п. 2 Специфікації № 1 від 04.04.12р., поставка товару здійснюється на умовах EXW (EX WORKS) (…named plaсe), франко-завод (..назва місця): (3-й об'єкт хімбази), вул. Білоцерківська, 25, с. Червоне, Фастівський р-н, Київська обл. до 15 травня 2012 року, оплата партії товару за цією специфікацією повинна бути здійснена покупцем на поточний рахунок постачальника у розмірі 100% до 20 травня 2012 р. (п.3. Специфікації ). Датою поставки товару є дата завантаження партії товару у місці призначення, вказаному у п. 2 даної специфікації. (EXW) ( п. 4. Специфікації ).

Відповідно до вимог ч.2 ст.640 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно п.3.7. Договору, Покупець зобов"язаний надати постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, якою уповноважує певну особу на отримання товару.

Однак, всупереч вищезазначеному, товар відповідачу у строк, зазначений у договорі (15.05.2012р.) позивачем відпущений не був, хоча згідно наданому відповідачем Журналу реєстрації доручень за 2012 рік ТОВ „Праця Стольне", витяг з якого залучений судом до матеріалів справи (а.с. 128-130), 08 травня 2012 року Довгалю М.Ф. була видана довіреність на отримання матеріальних цінностей від ТОВ „Компанії Агромікс", з терміном дії доручення до 17.05.2012р., яка не була реалізована. Відповідач стверджує, що позивачем товар згідно умов договору поставки № 218 від 04.04.2012р. в період з 08.05.12р. по 17.05.12р. не був відпущений відповідачу. Позивач доказів на спростування зазначеного факту до суду не надав.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність дій сторін, у т.ч. щодо передачі товару, тощо, на умовах договору, здійснення яких є необхідними для укладення договору поставки у відповідності до вимог ст..712 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.265 Господарського кодексу України.

Відповідач отримав товар від позивача 25.06.12р. на підставі видаткових накладних № 478 на суму 542850,00 грн., № 491 на суму 465300,00 грн. та № 503 на суму 542850,00 грн.(а.с.23-25), при цьому, як вбачається з печатки позивача на вищезазначених видаткових накладних, товар був відпущений позивачем із с. Королівка Київської області, Фастівського району, що не відповідає зазначеній істотній умові у договорі поставки щодо «завантаження партії товару у місці призначення EXW (EX WORKS) (…named plaсe), франко-завод (..назва місця): (3-й об'єкт хімбази), вул. Білоцерківська, 25, с. Червоне, Фастівський р-н, Київська обл.». Посилання в накладних на договір № 218 від 04.04.2012р. зазначених висновків суду не спростовують.

Відповідач за отриманий товар розрахувався повністю, у відповідності до виписаного позивачем рахунку № 304 від 03.05.12р. (а.с. 53), що підтверджується банківськими виписками в матеріалах справи (а.с. 26-38). В призначенні платежу відповідачем було зазначено - оплата за тукосуміш згідно рахунку № 304 від 03.05.12р. та рахунку № 182 від 04.04.12р. Будь-яких посилань на договір у рахунку № 304 від 03.05.12р. відсутній, рахунок № 182 від 04.04.12р. був витребуваний ухвалою суду від 17.04.2013р., однак, до матеріалів справи позивачем не був наданий. Рахунок № 304 від 03.05.12р. також має відбиток печатки позивача з зазначенням місця виписки цього рахунку Київська область, Фастівський район, с. Королівка.

Також , товар за вищезазначеними видатковими накладними №№ 478 , № 491 та № 503 від 25.06.2012р. був відпущений без довіреності (в накладних не зазначено), обов»язкове надання якої передбачена п.3.7. Договору.

Позивачем до матеріалів справи був наданий оригінал довіреності на отримання матеріальних цінностей № 23 від 22.06.12р., виданої на Довгаля Миколу Федоровича (а.с. 126), однак, як встановлено судом, зазначена довіреність відсутня в Журналі реєстрації доручень за 2012 рік ТОВ „Праця Стольне", витяг з якого залучений судом до матеріалів справи (а.с. 128-130), при дослідженні цієї довіреності також вбачається , що підпис Довгаля М.Ф., як уповноваженої особи на отримання товару за цією довіреністю засвідчена ним же, в той час, як керівником відповідача зазначена інша особа, а тому суд при оцінки доказів у відповідності до вимог ст..43 ГПК України, ставить зазначений доказ під сумнів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин суд вважає, що з наданих позивачем документів не вбачається отримання відповідачем товару за наданими видатковими накладними №№ 478 , № 491 та № 503 від 25.06.2012р. саме на підставі Договору поставки № 218 від 04.04.12р., що унеможливлює застосування судом до відповідача відповідальності, встановленої п.п. 7.1, 7.2. Договору поставки, а тому суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених вимог належними та допустимими доказами.

Посилання позивача на лист відповідача за № 301012 від 30.10.2013р., висновків суду не спростовують, оскільки зазначений лист не є належним доказом поставки товару за видатковими накладними №№ 478 , № 491 та № 503 від 25.06.2012р. саме на умовах договору № 218 б/дати (в листі) , у розумінні вимог ст..34 ГПК України.

Крім того, згідно вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи все вищезазначене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 01.07.2013р.

Суддя І.Г.Мурашко