Постанова № 32109114, 25.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"25" червня 2013 р. Справа № 903/304/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

без участі представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Державного підп-риємства «Городоцьке лісове господарство» на рішення господарського суду Волинської області від 10.04.2013р. у справі № 903/304/13

за позовом Приватного підприємства «Імідж-Інвестмент»

до Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство»

про стягнення 15 175 грн. 08 коп. заборгованості по розрахунках та річних,-

До початку судового засідання від Державного підприємства «Городоцьке лісове господар-ство» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший час.

Колегія суддів відхилила зазначене клопотання, оскільки вбачає за можливе розглянути скаргу по суті за наявних в матеріалах справи доказів, крім того, явка сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.04.2013р. у справі №903/304/13 (суддя Вороняк А.С.) частково задоволено позов Приватного підприємства «Імідж-Інвестмент» (надалі в тексті - Підприємство) до Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» (надалі в тексті - Лісове господарство) про стягнення 15 175 грн. 08 коп. заборгованості по розра-хунках та 20% річних згідно укладеного договору.

Відповідно до рішення з Лісового господарства на користь Підприємства підлягає стяг-ненню 5 129 грн. -20% річних, 869 грн. 22 коп. інфляційних втрат та 1 720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 9 176 грн. 86 коп. основного боргу провадження у справі №903/304/13 припинено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, в частині стягнення 9 176 грн. 86 коп. основного боргу провадження у справі необхідно припинити, оскільки після порушення про-вадження у справі Відповідачем погашено суму основної заборгованості. При цьому, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 20% річних суд першої інстанції визнав правомірними, оскільки такі відповідають умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства.(арк.справи 57-59).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 10.04.2013р. у даній справі, Лісове господарство подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає, що суд не з'ясував всіх обставин справи, що мають значення для спра-ви, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосував нор-ми матеріального права. Також вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність зміни обсягів поставки Підприємством товару на суму 44 738 грн., що на 3 938 грн. перевищує суму Договору №1, яка складає 40 800 грн. Скаржник вважає, що ухвалюючи оскар-жуване рішення в частині стягнення 20% річних місцевий суд, неправильно застосував матеріа-льне право, пославшись в обґрунтування підстав для задоволення позову на ст.625 ЦК України. (арк.справи 64-68).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 218.05.2013р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк. справи 62).

Сторони не забезпечили явку своїх представників в призначене на 25.06.2013р. судове засі-дання, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлений у встановленому порядку.(арк. справи 72-75).

Проте, така неявка не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Рівненського апе-ляційного господарського суду у даній справі явка представників сторін не визнавалась обов'яз-ковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуа-льного права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Імідж-Інвестмент»-продавець та Державне підприємство «Городоцьке лісове господарство»-покупець 23.02.2010р. уклали дого-вір №23/02-10 (надалі в тексті - Договір-1), згідно до пунктів 1.1, 2.1 якого, продавець постачає, а Покупець приймає та оплачує згідно умов даного договору будівельні матеріали, в подальшому «товар», яким є блок «рваний камінь» кольоровий (червоний, жовтий) в кількості 3 000 шт. за ці-ною 07 грн./шт. та блок «рваний камінь» для стовпчиків в кількості 2 200 шт. за ціною 9 грн./шт.

Загальна сума даного договору складає 40 800 грн., яка може змінюватися на протязі тер-міну дії Договору-1 в залежності від зміни цін чи обсягів поставки товару. Кількість частин пос-тавленого товару встановлюється сторонами за даними, що зазначені в перевізному документі - накладній.(п.2.2 Договору-1).

Датою поставки товару вважається дата вказана в товарно-транспортних накладних. Факт відвантаження товару підтверджується видатковою накладною.(п.4.2 Договору-1). За несвоєчасні розрахунки з винної сторони стягуються інфляційні нарахування та 20% річних за користування чужими коштами.(п.5.3 Договору-1).

Договір-1 підписано директорами Підприємства та Лісового господарства, скріплено відби-тками печаток сторін.(арк.справи 29).

Матеріалами справи стверджено, що фактично на виконання Договору-1 через представ-ника Вакуліча О.Г., який діяв на підставі довіреностей ААБ №224682 від 23.03.2010р., 12 ААА № 331113 від 14.04.2010р., 12 ААА №331125 від 23.04.2010р., 12 ААА №331059 від 21.05.2010р., 12 ААА №331072 від 03.06.2010р. згідно видаткових накладних №245 від 23.03.10р., №246 від 24.03. 2010р., №255 від 14.04.2010р., №532 від 23.04.2010р., №545 від 21.05.2010р., №556 від 03.06.2010р. - Підприємство передало, а Лісове господарство прийняло будівельні матеріали (блок «рваний ка-мінь» та блок «рваний камінь» на стовпчики) на загальну суму 44 738 грн., що ствержується мате-ріалами справи.(арк.справи 9-19).

З матеріалів справи також вбачається, що 23.02.10р. Державне підприємство «Городоцьке лісове господарство»-продавець та Приватне підприємство «Імідж-Інвестмент»-покупець уклали договір №23/02-10 (надалі в тексті - Договір-2), згідно до пунктів 1.1, 2.1 якого - продавець прода-вець постачає, а покупець приймає та оплачує згідно умов даного договору товар-пиловник хвой-ний ІІ, ІІІ сорту 26-34 см., довжина 4-6 м. у кількості 120 м3 за ціною 340 грн./м3. Загальна сума договору складає 40 800 грн.; сума може змінюватися на протязі терміну дії Договору-2 в залеж-ності від зміни цін чи обсягів поставки товару. Кількість частин поставленого товару встановлю-ється сторонами за даними, що зазначені в перевізному документі-накладній.(п.2.2 Договору-2).

Датою поставки товару вважається дата вказана в товарно-транспортних накладних. Факт відвантаження товару підтверджується видатковою накладною.(п.4.2 Договору-2). За несвоєчасні розрахунки з винної сторони стягуються інфляційні нарахування та 20% річних за користування чужими коштами.(п.5.3 Договору-2).

Договір-2 підписано директорами Підприємства та Лісового господарства, скріплено від-битками печаток сторін. (арк.справи 28).

Матеріалами справи стверджено, що на виконання Договору-2 згідно товарно-транспорт-них накладних №562329 серія 12ААА від 19.03.2010р., №562172 серія 12ААА від 30.03.2010р., № 562355 серія 12ААА від 15.04.2010р., №562368 серія 12ААА від 23.04.2010р., №562434 серія 12 ААА від 21.05.2010р., №562450 серія 12ААА від 03.06.2010р Лісове господарство поставило Під-приємству пиловник хвойний на загальну суму 35 561 грн. 14 коп.(арк.справи 20-25).

Вбачається, що сторони погодили додаткові умови, відповідно до яких отриманий від Лі-сового господарства товар Підприємство зараховувало в якості оплати за відпущені будівельні ма-теріали, а Господарство - вартість отриманих блоків зараховувало, як оплату за відпущені лісома-теріали, таким чином відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 35 561 грн. 14 коп., що стверджується загальною сумою фактично отриманого сторонами товару.

З огляду на зазначені обставини, на момент звернення Позивача до господарського суду утворилася заборгованість Відповідача в сумі 9 176 грн. 86 коп., що стверджується актами звірки взаємних розрахунків від 30.11.2010р. та 31.01.2013р.(арк.справи 9-14, 20-27).

На підставі пункту 5.3 Договору-1 та ст.625 ЦК України, Позивач нарахував Відповідачу інфляційні втрати за період з 04.06.2010р. по 20.03.2013р., сума яких складає 869 грн. 22 коп., а та-кож 20% річних за період з 04.06.2010р. по 20.03.2013р., сума яких складає 5 129 грн.(арк.справи 8).

Разом з тим, після порушення провадження у справі, Відповідачем погашено 9 176 грн. 86 коп. основної заборгованості, що стверджується платіжним дорученням №689 від 03.04.2013р. та випискою з банку, яку надав Позивач.(арк.справи 48, 53).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає за-доволенню, з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (пере-дати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'єк-ти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсут-ності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положен-ня ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повин-на вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інте-реси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими закона-ми або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відпо-відно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одно-стороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення сторонами Договорів 23.02. 2010р. між ними виникли відносини поставки, оскільки момент передачі товару не співпадає з мо-ментом оплати його вартості.

До договору поставки, в силу ст.712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру від-носин сторін. При цьому, покупець, згідно ст.692 ЦК України, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або ак-тами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи стверджено, що після порушення провадження у справі згідно платіж-ного доручення №689 від 03.04.2013р. Лісове господарство погасило заборгованість, сплативши 9 176 грн. 86 коп. суми основної заборгованості.

Відповідно до п.11 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, тобто спір врегульовано самими сторонами шляхом погашення бо-ргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з по-зовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення з Лісового господарства суми основного боргу.

Колегія суддів вбачає, що Позивачем правомірно застосовано положення ст.692 ЦК Укра-їни щодо моменту виникнення зобов'язаний оплатити товар - після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тому є вірним визначений період прострочення оплати товару з 04.06.2010р. по 20.03.2013р., тобто з наступного дня після приймання товару за остан-ньою видатковою накладною №556 від 03.06.2010р. на суму заборгованості - по час звернення з позовом до господарського суду.

Виходячи з матеріалів справи, стягнення з Відповідача інфляційних втрат вбачається пра-вомірним. Колегія суддів вважає підставним задоволення судом першої інстанції зазначених до-даткових вимог на підставі поданого Позивачем та перевіреного судом розрахунку ціни позову, згідно якого, за період з 04.06.2010р. по 20.03.2013р. до стягнення підлягає 869 грн. 22 коп. втрат від інфляції.

Частина 2 ст.625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошо-вого зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням вста-новленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроче-ної суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А частина друга статті 536 ЦК України встановлює, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного за-конодавства.

Відповідно до ст.ст. 627, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цвіль-ного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обо-в'язковим для виконання сторонами.

Вбачається, що сторони скористались правом вибору, узгодивши пунктами 5.3 договорів розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами - 20% річних.

З огляду на зазначені обставини, нарахування Позивачем 5 129 грн. 20% річних за період з 04.06.2010р. по 20.03.2013р. вбачається апеляційному суду правомірним, оскільки арифметично вірний розрахунок 20% річних, нарахованих складає 5 134 грн. 01 коп., однак суд, при прийняті рі-шення, не може вийти за межі позовних вимог.

Посилання Скаржника, про неправомірність зміни обсягу поставки, не приймаються апеля-ційним судом до уваги, оскільки товар Відповідачем був прийнятий, а поставлений понад обумов-лений договором обсяг - Позивачеві повернутий не був. Крім того, сплата Відповідачем згідно платіжного доручення №689 від 03.04.2013р. саме 9 176 грн. 86 коп. свідчить про зміну обсягів пос-тавки товару та визнання основного боргу.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому проце-сі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час розгляду спору судом першої інстанції, судовою колегією не встано-влено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 80, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» на рі-шення господарського суду Волинської області від 10.04.2013р. у справі №903/304/13 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №903/304/13 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.