Постанова № 32111458, 26.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року Справа № 906/219/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

позивача: представник Коваль А.Д., Малярчук Т.П.

відповідача: представник Лічний С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 18.04.13р. у справі № 906/219/13-г (суддя Прядко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

до відповідача Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради

про стягнення 10115460,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №906/219/13-г від 18.04.13р. позовні вимоги задоволено частково.

Зменшено розмір пені до 79226,40 грн. Стягнуто з Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" 9128321,68грн. - боргу за активну електроенергію; 607560,98грн. - боргу за реактивну електричну енергію; 79226,40грн. - пені; 31690,56грн. - 3% річних; 97,66 грн. - суми інфляційних втрат та 68820,00грн. - судового збору.

Припинено провадження у справі в частині стягнення 51195,46 грн. боргу за активну електроенергію та 69096,47 грн. боргу за реактивну електроенергію, у зв'язку з відсутністю предмету спору. В решті позову відмовлено. Також судом першої інстанції відмовлено в задоволенні заяви Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради № 25/317 від 25.03.2013 про відстрочку виконання рішення суду строком на шість місяців.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на суму 9846897,28грн., з яких: 9128321,68 грн. боргу за активну електроенергію, 607560,98грн. боргу за реактивну електричну енергію, 79226,40грн. пені, 31690,56грн. 3% річних та 97,66 грн. інфляційних. В стягненні 121488,67грн. пені, 8452,45грн. 3% річних, 18329,73грн. інфляційних слід відмовити. В частині стягнення 51195,46грн. боргу за активну електроенергію та 69096,47грн. боргу за реактивну електроенергію провадження у справі підлягає припиненню за п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство "Житомирводоканал" Житомирської міської ради звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 18.04.13р. у справі 906/219/13-г в частині відмови у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду та стягнення з КП "Житомирводоканал" на користь ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" пені в сумі 79226,40 грн., 3% річних в сумі 31690,56 грн., 68820,00 грн. судового збору та прийняти нове рішення в частині стягнення з КП "Житомирводоканал" пені в сумі 77057,00 грн., 3% річних в сумі 30822,79 грн. та судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 66989,38 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що в справі відсутній розрахунок нарахувань здійснених судом, а суми перерахованих судом пені і 3% річних не співпадають з проведеним апелянтом контррозрахунком. Також судом відмовлено в задоволенні заяви скаржника про відстрочення виконання рішення суду на шість місяців. Однак, на думку відповідача, суд першої інстанції залишив поза увагою викладені апелянтом обставини щодо ускладнення виконання рішення суду негайно.

У судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 18.04.13р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги.

Просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 18.04.13р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

17.08.2009 між Житомирським районом електричних мереж, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ПАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (позивач/енергопостачальник), та Комунальним підприємством "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (відповідач/абонент) було укладено Договір про постачання електричної енергії №3 (далі - договір (а.с.7-9 т.1)).

У відповідності до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №3 від 17.08.2009, який за своєю правовою природою є договором енергопостачання з додатками до нього.

Відповідно до ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічне положення міститься і у ст.714 ЦК України.

У відповідності до п.2.2.3 договору (із врахуванням редакції Додаткової угоди №1 від 24.02.2012 (а.с.10 т.1)), відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. Розрахунковим періодом вважається період з 01 числа по останній день календарного місяця включно.

За змістом п.2.2.5 договору відповідач також зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії відповідно до Методики розрахунків плати за перетоки реактивної енергії між постачальником та споживачем.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць, з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше: - 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно.

Наявними в матеріалах справи зафіксованими відповідачем показниками розрахункових електролічильників (а.с.63-92 т.1), виставленими відповідачу рахунками на оплату за активну та реактивну електроенергію (а.с.15-18,19-33 т.1) та рахунками за активну та реактивну електроенергію по Актах №550/551 від 31.10.2012, №609/609 від 30.11.2012, №670/671 від 29.12.2012, №60/61 від 30.01.2013 (а.с.41-62 т.1), виписками з обігової відомості за активну та реактивну електроенергію (а.с.37-39 т.1) підтверджено, що з жовтня 2012 року по січень 2013 року відповідачем було спожито 15100651,01грн. активної електричної енергії та за періоди з серпня 2011 року по червень 2012 року та з жовтня 2012 року по січень 2013 року 677560,98грн. реактивної електроенергії, а разом 15778211,99грн. електроенергії.

Проте, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків відповідач виконав частково, сплативши на рахунок ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" 5921133,88 грн. за активну електричну енергію, що не заперечується позивачем та вбачається з інформації щодо оплат КП "Житомирводоканал" за активну електроенергію в період з 01.10.2012 р. по 01.02.2013 р. (а.с.49-50), спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету та зведених реєстрів за жовтень, листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року (а.с.127,130-148 т.1, 4,7,10,13,22,25,28,31 т.2).

Частина сплачених відповідачем коштів була зарахована позивачем на підставі рахунків за бездоговірне споживання відповідачем активної електроенергії по Актах №550 від 31.10.2012 р., №609 від 30.11.2012, №670 від 29.12.2012 р. та №60 від 30.01.2013 р. (а.с.41-51, 54, 57, 60 т.1), інша частина коштів зарахована в рахунок погашення заборгованості по оплаті активної електроенергії за минулі періоди, що відповідає п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 та роз'ясненням Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004.

Також, як вбачається з пояснень позивача та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с.96 т.2), в процесі розгляду справи відповідачем частково було оплачено за спірний період заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 51195,46 грн. та за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 69096,47 грн., а разом - 120291,93 грн.

Оскільки вказана сума була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду, провадження у справі в частині стягнення 51195,46 грн. боргу за активну електроенергію та 69096,47 грн. боргу за реактивну електроенергію судом першої інстанції припинено правомірно на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, на час розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість перед позивачем за вищевказаний період склала 9735882,66 грн., з яких: 9128321,68 грн. боргу за спожиту активну (9179517,14 грн. - 51195,46 грн.) та 607560,98 грн. (676657,45 грн. - 69096,47 грн.) - за спожиту реактивну електроенергію (а.с.96,т.2).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за спожиту електроенергію обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції на суму 9735882,66 грн., з яких: 9128321,68 грн. боргу за активну електроенергію та 607560,98 грн. - за спожиту реактивну електричну енергію.

Щодо позовних вимог про нарахування та стягнення пені.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених п. 7.3 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком до договору, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно розрахунку позивача (а.с.34, т.1), за період з 08.10.2012 р. по 31.01.2013 р., розмір пені становить 200715,07 грн.

Однак, при її перерахунку, місцевий господарський суд встановив, з чим повністю погоджується і апеляційна інстанція, що в межах визначеного позивачем періоду нарахування останнім при визначенні суми пені не було враховано положення п. 7.3. договору та проведення окремих платежів саме на дату їх здійснення та виходячи з призначення платежів, тому її обґрунтовано заявлена сума складає 158452,79 грн. У стягненні 42262,28 грн. пені відмовлено правомірно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції подано клопотання про зменшення розміру пені (а.с.101 т.1), яке обґрунтоване збитковістю підприємства через неплатоспроможність деяких верств населення, а також невідповідністю тарифів за послуги з водопостачання та водовідведення економічно обґрунтованим, слід зазначити наступне.

На думку колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду, судом першої інстанції, враховуючи специфіку діяльності відповідача, його важливе соціальне значення, а також те, що заборгованість виникла внаслідок невідповідності тарифів на водопостачання та водовідведення економічно обґрунтованим, крім того, враховуючи, що до стягнення з відповідача крім пені нараховано 18427,40 грн. інфляційних та 40143,01 грн. 3% річних, при цьому позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, правомірно та обґрунтовано зменшено розмір пені на 50% - до 79226,40 грн.

Щодо позовних вимог про нарахування та стягнення 3% річних.

Позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, нараховано до стягнення з відповідача 18427,40 грн. інфляційних (а.с.36 т.1) та 40143,01 грн. 3% річних (а.с.35 т.1).

Приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок річних, виходячи з дат проведення усіх платежів та їх призначення, суд вважає правомірно нарахованою їх суму 31690,56 грн. У стягненні 8452,45 грн. 3% річних перша інстанція відмовила правомірно.

Щодо позовних вимог про нарахування та стягнення сум інфляційних втрат.

При застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Відповідно до Рекомендації Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №6.2.-97р. від 04.04.1997, у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.36 т.1), інфляційні останнім нараховано за період з грудня 2012 року по січень 2013 року на суми боргу 48831,57грн. та 9164866,14грн. відповідно. При цьому, судом встановлено, що позивачем безпідставно та завчасно до суми боргу, яка виникла станом на січень 2013 року, включно заборгованість за цей місяць, оскільки враховуючи умови договору за спожиту електричну енергію за січень 2013 року позивач мав розрахуватись у строк до 07.02.2013 (5 операційних днів з дати отримання рахунку). Крім того, інфляційні нарахування за січень місяць можуть бути нараховані лише у лютому 2013 року.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань на суму боргу 48831,57грн. (заборгованість за жовтень-грудень 2012 року), суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявленою до стягнення сума інфляційних за січень 2013 становить 97,66 грн. У стягненні 18329,73 грн. інфляційних суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх заявлено до стягнення безпідставно.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, який вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на суму 9846897,28грн., з яких: 9128321,68 грн. боргу за активну електроенергію, 607560,98грн. боргу за реактивну електричну енергію, 79226,40грн. пені, 31690,56грн. 3% річних та 97,66 грн. інфляційних. В стягненні 121488,67грн. пені, 8452,45грн. 3% річних, 18329,73грн. інфляційних судом першої інстанції відмовлено правомірно. В частині стягнення 51195,46грн. боргу за активну електроенергію та 69096,47грн. боргу за реактивну електроенергію провадження у справі підставно припинено місцевим господарським судом за п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, врахувавши при цьому роз'яснення, надані в п.9.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення", згідно якого у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 ст.83 ГПК України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Щодо заявленого клопотання про надання відстрочки виконання судового рішення терміном на 6 місяців.

У судовому засіданні пояснення представника відповідача, а так само обґрунтування доводів апеляційної скарги зводилося лише до єдиного - підприємству необхідна відстрочка терміном на шість місяців.

Розглядаючи подане представником відповідача клопотання №25/317 від 25.03.2013 про відстрочку виконання рішення суду строком на шість місяців, до вирішення питання про погашення заборгованості бюджету по різниці в тарифах підприємствам водопостачання і водовідведення у 2013 році (а.с.52-54 т.2), суд першої інстанції прийшов до висновку, що наведені відповідачем підстави для відстрочки виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, наявність яких є підставою для відстрочення виконання судового рішення, а тому відмовив в задоволенні вищевказаного клопотання відповідача.

Неможливість виконання судового рішення чи його невиконання взагалі із підстав врегулювання питань про погашення заборгованості бюджету по різниці в тарифах підприємствам водопостачання судом апеляційної інстанції розцінюється не як виключна обставина, що надає право для боржника на відстрочку виконання судового акту, а як спроба боржника будь-якими методами та способами ухилитися від виконання рішення суду першої інстанції. Такі дії розцінюються як зловживання процесуальними правами сторони.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради від 29.04.13р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 18 квітня 2013 року у справі №906/219/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/219/13-г повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.