Постанова № 32103643, 20.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2013 року № 826/6513/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "1С Мультимедіа України" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю « 1С Мультимедіа Україна» звернулось до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2013 №0000902202, №000091/22.02.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті від 22.01.2013 №217/22.2/33144586 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ « 1С Мультимедіа Україна» з питань правомірності дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТФ-Левіт» за період з 01.01.2012 по 31.03.2012» є необґрунтованими, а відтак прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову перевірку ТОВ « 1С Мультимедіа Україна» з питань правомірності дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТФ-Левіт» за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 за результатом якої складено акт від 22.01.2013 №217/22.2/33144586 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 198.3. п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 88 333 грн.; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 92 750 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.02.2013

№ 0000902202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 115938 грн. (за основним платежем 92 750 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23 188 грн.);

№ 000091/22.2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 160416 грн. (за основним платежем 88 333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 22 083 грн.).

За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки актом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 05.09.2012 №3469/22-9/37100893 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТФ-Левіт» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період березень 2012 року», яким встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ «ТФ-Левіт» та покупцями. Також встановлено відсутність у ТОВ «ТФ-Левіт» основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку що первинні документи по взаємовідносинам ТОВ « 1С Мультимедіа Україна» з ТОВ «ТФ-Левіт» складені всупереч вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з тим, що не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за спірним договором.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ЛФ-Левіт» укладено договір купівлі-продажу від 05.01.2011 №0501, предметом якого є оптичні носії інформації, ДВД диски з записом та інший товар в номенклатурі. Відповідно до п. 3.1 Договору оплата по договору здійснюється у безготівковому порядку на підставі рахунку-фактури.

В ході виконання умов договору ТОВ «ТФ-Левіт» надано позивачу видаткові накладені (а.с. 45-53), податкові накладні (а.с. 54-62). На підтвердження оплати товару відповідно до умов спірного договору позивачем надано банківські виписки (а.с. 63-67).

Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів на підтвердження транспортування та передачі товару (відсутні товарно-транспортні накладні).

Також, позивач зазначив, що придбаний відповідно до умов спірного договору товар в подальшому було ним реалізовано ТОВ «Комфі-Трейд», що підтверджується копіями видаткових та товарно-транспортних накладних, копії яких долучено до матеріалів справи.

Оскільки предметом наданих позивачем договорів є диски, тобто товар що не містить індивідуальних ознак, на думку суду не має можливості встановити, що саме придбаний відповідно до спірного договору товар було реалізовано позивачем ТОВ «Комфі-Трейд».

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проте, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Враховуючи, що під час перевірки встановлено, відсутність у ТОВ «ТФ-Левіт» основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності, оскільки позивачем не надано належних доказів передачі товару відповідно до умов спірного договору, тобто з наданих позивачем копій документів не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій, висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.3. п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 88 333 грн. обґрунтованим та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення є правомірним.

За таких обставин, доведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на вірність висновку відповідача про порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 92 750 грн. та, як наслідок, правомірність податкового повідомлення-рішення від 08.02.2013 № 0000902202.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю « 1С Мультимедіа Україна» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда