Постанова № 32103646, 20.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2013 року № 826/6462/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІГАТРАНС" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гігатранс» звернулось до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2012 №0006032250, №0006042250.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що єдиною підставою для висновків щодо допущення з боку позивача порушень податкового законодавства є самостійне встановлення податковим органом факту фіктивності правочинів укладених позивачем з контрагентом. Також, позивач зазначає, що він має всю необхідну первинну документацію на підтвердження реальності виконання умов спірних договорів. Крім того, позивач вказує, що перевірку проведено на підставі постанови слідчого в рамках кримінальної справи. А відтак відповідач не мав правових підстав для винесення податкових повідомлень-рішень до винесення вироку у кримінальній справі.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гігатранс» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Гарант Сервіс-А» та ТОВ «Конкон» за період з 01.01.2008 по 30.09.2012, за результатом якої складено акт від 21.11.2012 №565/22-511/34603204 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 720 018 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 576 014 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.12.2012:

- №0006032250, яким позивачу донараховано грошова зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 544 604 грн. (за основним платежем 456 660 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 87 944 грн.);

- №0006042250, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 413 102 грн. (за основним платежем 347 262 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 65 840 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи перевірку проведено згідно з пп. 78.1.11 ст. 78 податкового кодексу України на підставі постанови слідчого ОВС СУ ДПС у м. Києві капітана податкової міліції Коваля О.В. від 01.08.2012 за матеріалами кримінальної справи №70-552 про призначення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Гігатранс».

Судом встановлено, що направлення на проведення перевірки від 08.11.2012 №1726 та копію наказу від 08.11.2012 №1507 пред'явлено для ознайомлення та вручено під розписку представнику позивача, перевірку проведено з відома директора ТОВ «Гігатранс».

Відповідно до пп. 78.1.11 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до пп. 86.9. ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Згідно з пп. 54.3.4 п. 54. 3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про фіктивність правочинів укладених позивачем з ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Конкон».

Підставами для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідно до акту перевірки, стали: постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 06.12.2012 у справі №1п-329/11, якою ОСОБА_2 обвинуваченого у вчинені злочинів передбачених ст.. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 2 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії відповідно до ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році», а кримінальну справу закрито.

Так, зазначеною вище постановою встановлено, що ОСОБА_2 восени 2007 року не маючи наміру займатись діяльністю підприємства, пов'язаною з виробництвом товарів, виконання робіт та наданням послуг, діючи з корисливих спонукань погодився з пропозицією невстановлених слідством осіб за грошову винагороду стати засновником ТОВ «Гарант Сервіс-А», усвідомлюючи при цьому, що вказане товариство створюється з метою прикриття незаконної діяльності. Так, невстановлені слідством особи, з відома ОСОБА_2, отримавши установчі документи, печатку та зареєструвавши у податковому органі, пенсійному фонді та фонді соціального страхування ТОВ «Гарант Сервіс-А», що надало змогу відкрити рахунки у банківських установах з наданням ключів доступу до системи «Клієнт-банк», використали в подальшому зазначене товариство у своїй протиправній діяльності - мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, шляхом документального оформлення безтоварних операцій з придбання (продажу) ТМЦ, надання послуг, виконання (отримання) робіт від імені подставного директора ОСОБА_2

Враховуючи, що на час вирішення справи зазначеною вище постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.12.2012 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочинів передбачених ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 2 КК України та встановлено, що ТОВ «Гарант Сервіс-А» створено з метою мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, шляхом документального оформлення безтоварних операцій з придбання (продажу) ТМЦ, надання послуг, виконання (отримання) робіт від імені подставного директора, суд дійшов висновку, що відповідачем не порушено вимоги пп. 54.3.4 п. 54. 3. ст. 54, пп. 86.9. ст. 86 Податкового кодексу України.

Також, з акту перевірки вбачається, що будучи допитаний в якості свідок ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура» та ТОВ «Конкон» ОСОБА_3 пояснив, що до діяльності ТОВ «Конкон» він відношення не має, зареєстрував товариство на своє ім'я за грошову винагороду.

Згідно з п.2, 3, 5 ст. 65 Господарського кодексу України: власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно з пунктом 3 статті 8 Розділу III Закону України від 16.07.1999р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі -Закон України №996) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно вказаних вище пояснень громадянин ОСОБА_3, який був директором ТОВ «Конкон» зазначив, зокрема, що він не мав відношення до зазначених обов'язків покладених на них згідно з Законом України від 16.07.1999р. № 996.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону України № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п.2.4, п.2.16 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704, визначено, що:

- первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення. Тобто, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що директор ТОВ «Конкон» заперечував здійснення ТОВ «Конкон» господарської діяльності, отже податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаним повноваженими особами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі №21-421а11.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналогічні положення містяться у п. 1.7, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Отже, з матеріалів справи вбачаться, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності товариства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 576 014 грн. є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинами справи.

За таких обставин, доведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на обґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 720 018 грн. і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Гарант Сервіс-А» та ТОВ «Конкон», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гігатранс" не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 01.07.2013.