Постанова № 32103640, 30.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2013 року 14:31 Справа № 826/3330/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Екторнет Україна І»доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000041530, № 0000031530 від 03.01.2013 року Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача Колода Д.О. - директор Патрищак А.Я.Від відповідачаКозак В.А.На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 30.05.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000041530, № 000031530 від 03.01.2013 року

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.13р. відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 18.04.13р.

У судових засіданнях 18.04.13р., 23.05.13р. судом оголошувалась перерва у зв'язку з необхідністю сторонам надати суду додаткові матеріали по справі.

Представники позивача у судовому засіданні 30.05.13р. позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та уточненнях до позовної заяви.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекцією у Оболонському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Екторнет Україна І» з питань правильності визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток та від'ємного значення з податку на додану вартість та іншого законодавства за період з 13.07.2010р. по 30.06.2012р.За результатами перевірки Відповідачем було складено Акт № 1016/22-6/37201883 від 03.12.2012р. (далі - Акт перевірки),

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень: п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, п200.2, 200.3, 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 748079,00 грн. (з урахуванням від'ємного значення, п.п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, п 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року, в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів.

28.03.2013р. Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000031530, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 748 079,00 грн. за основним платежем та 187 020,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

28.03.2013р. Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000041530, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 000 500,00 грн.

Позивач частково не погоджується з такими рішеннями податкового органу, вважає їх безпідставним та необґрунтованим, у зв'язку з чим звернувся до суду та просить суд визнати частково протиправним рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва щодо зменшення від'ємного значення оподаткування податку на додану вартість в розмірі 998 326,00 грн. та штрафних санкцій, пов'язаних з цим зменшенням, та скасувати податкові рішення-повідомлення № 0000041530 від 03 січня 2013, № 0000031530 від 03 січня 2013 року вищенаведеній сумі, крім частини акту, в якій йдеться про зменшення податкового кредиту на суму 2 174 гривень - зменшення, пов'язане з придбанням послуг з ТОВ «Екторнет Менеджмент Україна».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається із змісту акту перевірки, на формування податкового кредиту вплинули витрати по придбанню позивачем парко-місць та витрати понесені позивачем на їх утримання.

Відповідно до п. 198.3 Податкового кодексу україни податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так зокрема проведеною перевіркою встановлено,що позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 17.01.11р. №б/н укладеному з ПАТ «Сбербанк» придбано паркомісця за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Вадима 1 (1 та 2 рівень) для подальшої їх реалізації фізичним та юридичним особам, за ціною вищою ніж ринкові, що призвело до завищення податкового кредиту на 942 020,31грн.

З таким висновками суд погодитись не може виходячи із наступних міркувань.

Відповідно до пп. 14.1.71 ПК України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Статтею 39 цього ж Кодексу встановлено, що звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Пунктом 39.2. ст. 39 ПК України, встановлелно, що визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) "витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку. При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

У разі ж відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (п. 39.3 ПК України ).

Судом встановлено,що для визначення ринкової вартості придбаних паркомісць податковим органом використовувався лист спеціалізованої рієлторської організації ПП «Планета Оболонь», в якому зазначено, що станом на 02.02.11р. середньостатистичні ціни на машиномісця вартість за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Вадима 1, 1 рівень становили від 15 000,00 дол. США до 16 500,00дол. США, 2-й рівень - від 13 500,00дол. США до 14 500,00дол. США, а тому податковим органом визначено що станом на 02.02.11р. максимальна ціна придбання машиномісця за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Вадима 1, 1-рівень становила 131 034,75грн. та 2 рівень- 115 151,75грн.

В першу чергу слід зауважити, що рієлторська організація не є суб'єктом оціночної діяльності, а тому її дані не можуть використовуватись для визначення вартості товарів (послуг).

Крім того судом встановлено, що придбання паркомісць позивачем було здійснено за ціною визначеною звітом оцінки від 02.0610р. складеного ТОВ «ДТЗ Консалтиг» що діє на підставі Сертифікату суб'єкта оціночної діяльності №6145/07 від 08.10.07р. копія вказаного звіту наявна в матеріалах справи.

За таких обставин суд приходить до переконання, що податковим органом хибно встановлено придбання позивачем товарів (послуг) за цінами вищими рівня звичайних цін.

Крім того судом встановлено, що завищення позивачем податкового кредиту у перевіряє мий період на суму 56 306,00грн. відбулось на переконання податкового органу у зв'язку із віднесенням до такого сум сплаченого ППВ при оплаті послуг з утримання паркомісць, так як такі що у господарській діяльності позивача не використовувались.

З такими доводами податкового органу суд не може погодитись виходячи із наступних міркувань.

Як вже встановлено судом вище, позивачем було придбано паркомісця за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Вадима 1.

Також позивачем 17.01.11р. укладено договір № 74 з ТОВ «Житлосервис», відповідно до умов якого останнім надавались послуги з утримання на обслуговування напівпідземної автостоянки та послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Судом встановлено, що відповідно до статуту, копія якої наявна в матеріалах справи, позивач, в тому числі, надає послуги з купівлі-продажу, оренди, суборенди та інт. житлових та нежитлових об'єктів нерухомості.

Таким чином придбання з метою подальшого продажу чи здачі в оренду паркомісць лежить у рамках поля діяльності позивача, більш того в підтвердження подальшого використання придбаних паркомісць у своїй господарській діяльності позивачем до матеріалів справи додано копії договорів купівлі-продажу, відповідно до яких частина придбаних у ПАТ «Сбербанк» паркомісць було реалізовано.

За таких обставин у суду не виникає сумніву щодо використання придбаних паркомісць у власній господарській діяльності позивачем, а утримання їх у належному стані є обов'язковою передумовою вигідної реалізації таких об'єктів нерухомості у подальшому.

Враховуючи наведені обставини суд приходить до переконання що податковим органом помилково встановлено віднесення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ при оплаті послуг що не використовувались у господарській діяльності.

Аналізуючи наведені фактичні обставини та норми чинного законодавства суд приходить до переконання, що податковим органом помилково встановлено відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за рахунок сум сплаченого ППД при купівлі паркомісць та при оплаті послуг на їх утримання, за таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.13р. № 0000031530 винесене Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва ДПС у повному обсязі.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.13р. № 0000041530 винесене Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва ДПС в частині зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 998 326,00грн.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 294,00грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екторнет Україна І» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Смолій