Постанова № 32103597, 25.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2013 року 09:29 № 826/7149/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта-Інвест»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя Смолій І. В.

Секретар судових засідань Мар'янченко Д. А.

Представники:

від позивача: Турська М. В. - п/к (дов.від 27.03.13р. № 27-03/13)

від відповідача: Коновал Т.В. -п/к (дов.від 24.07.12р. № 1998/9/10-114)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.06.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.2013р. позовну заяву ТОВ «Торговий дім «Дельта-Інвест» залишено без руху та встановлено строк позивачу до 03.06.2013 р. для усунення недоліків позовної заяви

31.05.2013 р. через канцелярію суду позивачем на вимогу ухвали суду від 17.05.2013 р. подано клопотання про відкриття провадження та докази усунення недоліків позовної заяви. 03.06.2013 р. через канцелярію суду позивачем подано заяву про виправлення в позовній заяві адреси відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2013 р. відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 19.06.2013 р.

В судове засідання 19.06.2013р. з'явились сторони.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог посилався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив, в обґрунтування заперечень посилався на обставини викладені в акті перевірки та письмових запереченнях.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта-Інвест» з питань дотримання вимого податкового законодавства за період 01.04.2011 по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2011 по 30.09.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 03.12.2012 р. №2043/22-90/33886393 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушення:

1. абз. 1 п.п. 201.10 ст. 201 Розділу V, п. 198.6 ст. 198 Розділу V Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму ПДВ 1 147 624 грн. в т.ч. по періодах:

- травень 2011 р. на суму - 488 553 грн.

- липень 2011 р. на суму - 659 071 грн.

2. п.177.6 ст.177, п.п. 168.1.1. п.168.1. ст. 168 Податкового Кодексу України занижено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 2 005,50 грн.;

п.п.164.2.17 п.164.2. ст.164, п.п. 168.1.1. п.168.1. ст. 168 Податкового Кодексу України занижено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 492,51 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач звернувся із запереченням до відповідача. Розглянувши заперечення, своєю відповіддю від 20.12.2012 року за №10883/10/22-9011 відповідач частково задовольнив заперечення та виклав висновки акта перевірки в такій редакції: «Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТД «Дельта-Інвест»:

1. абз.1 п.п. 201.10 сг. 201 Розділу V, п.198.6 ст. 198 Розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму ПДВ 659 071 грн.. в т.ч. по періодах:

- липень 2011 р. на суму - 659 071 грн.».

Відповідачем на підставі висновків акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0011372290 від 25.12.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість на 823 840,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 659 071,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 164 769,00 грн.).

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу та вважає його протиправним, у зв'язку із чим звернувся до суду щодо його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств слугували висновки про безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Рекламне агентство «Віп Медіа Дизайн», оскільки відповідачем встановлено відхилення між задекларованими податковими зобов'язаннями та задекларованим податковим кредитом за липень 2011 року на суму 659 071,00 грн., а також про те, що правочин, укладений позивачем з таким контрагентом, укладено без мети настання реальних наслідків та, на переконання податкового органу, є нікчемним.

З акту перевірки та пояснень представника відповідача, наданих ним у судовому засіданні, вбачається, що до таких висновків податковий орган прийшов з декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року ТОВ «Рекламне агентство «Віп Медіа Дизайн» згідно з якою витрати на оплату праці становлять 0 грн., сума страхового збору до фондів - 0 грн., основні засоби відсутні, основний вид діяльності - оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням; та з актів перевірки основних постачальників ТОВ «Рекламне агентство «Віп Медіа Дизайн»: Акту перевірки ТОВ «Унава» №220/2203/32109802 від 27.04.2012 р. ДПІ у Печерському районі м. Києва, Акту перевірки ТОВ «Діерре Україна» №1014/2203/36425488 від 27.02.2012 р. ДПІ у Печерському районі м. Києва, Акту перевірки ТОВ «Оптимафудс» №1535/2306/35759401 від 30.11.2011 р. ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, Акту перевірки ПП «Тиссона» №312/231/37429620 від 10.02.2012 р. Алчевської ОДПІ, за результатами яких встановлено відсутність у перелічених платників податків адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків.

Саме наведені вище обставини слугували підставою для висновків податкового органу про нікчемність правочинів укладених позивачем з ТОВ «Рекламне агентство «Віп Медіа Дизайн».

Суд оцінюючи доводи відповідача про фіктивність укладених позивачем з ТОВ «Рекламне агентство «Віп Медіа Дизайн» договорів надання рекламних послуг приходить до висновку, що ці доводи не ґрунтуються на приписах ст. 234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведено безпредметності правочинів позивача з ТОВ «Рекламне агентство «Віп Медіа Дизайн» та не надано відповідного судового рішення, яким укладені позивачем з ТОВ «Рекламне агентство «Віп Медіа Дизайн» договори про надання рекламних послуг визнано недійсними.

З огляду на положення ст. 228 Цивільного кодексу України відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем з ТОВ «Рекламне агентство «Віп Медіа Дизайн» правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню, передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачем правочини з ТОВ «Рекламне агентство «Віп Медіа Дизайн» мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів - не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі їх фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Аналіз наведених податковим органом обґрунтувань підставності винесення спірних податкових повідомлень-рішень дозволяє зробити висновки щодо не вжиття податковим органом всіх необхідних заходів для встановлення дійсних обставин та відповідно правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем, перевірка проведена на підставі формальних обставин, при цьому реальність настання наслідків за правочином не досліджувалась.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Листом ДПА України від 29.09.2010р. №20289/7/16-1617 вказано на недопустимість висновків податкового органу про нікчемність правочинів чи формування податкового кредиту на підставі лише даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Крім того Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати факт придбання товарів чи послуг в таких правочинах.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема: постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, ухвала від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено обставини придбання рекламних послуг за угодами та реальність настання їх умов.

Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивачем було укладено з ТОВ «Рекламне агентство «Віп Медіа Дизайн» договори про надання позивачу рекламних послуг №611 від 31.05.2011 р., №612 від 31.05.2011 р., №613 від 31.05.2011 р., №614 від 31.05.2011 р., №610 від 20.05.2011 р., №616 від 31.05.2011 р., №617 від 31.05.2011 р., а саме: організація рекламної кампанії у формі розміщення аудіо та відео роликів в рекламних блоках або розміщення інформації про ім'я, найменування, знак для товарів і послуг замовника або клієнта замовник в програмах або передачах на радіостанціях, телеканалах та рекламоносіях (рекламних щитах), на загальну суму договорів 3 954 426,00 грн., у т.ч. ПДВ 659 071,00 грн.

При цьому позивач надав суду підтверджуючу документацію у вигляді договору з додатками, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, банківські виписки тощо.

Як значиться у акті перевірки так і представником відповідача у судових засіданнях, наявність такої документації та оформлення її відповідно до вимог чинного законодавства податковим органом не заперечується, однак стверджується, що така не відображає реального настання наслідків за укладеними правочинами.

Позивачем до перевірки надавалась уся первинна документація.

Уся ця документація також надана суду, наявна в матеріалах справи та належним чином судом оцінена, та з урахуванням усіх фактичних обставин справи, не викликає у суду жодного сумніву щодо виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

Також судом дано оцінку проведеного відповідачем, відповідно до бази даних АІС «Співставлення», даних автоматизованої інформаційної системи та наданих відповідачу актів перевірки, аналізу відносин ТОВ «Рекламне агентство «Віп Медіа Дизайн» та його постачальників, висновки якого покладено відповідачем в основу обставин, що обумовили винесення спірного рішення.

Слід зауважити, що такий аналіз проводився працівниками податкового органу щодо взаємовідносин між ТОВ «Рекламне агентство «Віп Медіа Дизайн» з чотирма із його контрагентів. Більш того, усі обставини, викладені у акті перевірки, ґрунтуються лише на даних баз співставлення та обставин викладених у актах перевірки контрагентів ТОВ «Рекламне агентство «Віп Медіа Дизайн».

Як вказано в Листі ВАСУ від 02.06.11р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, висновки викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладались з ТОВ «Рекламне агентство «Віп Медіа Дизайн», а висновки про їх нікчемність ґрунтуються виключно на припущеннях не підтверджених жодними доказами.

З аналізу наведених фактичних обставин справи, суд приходять до переконання, що надана позивачем як суду так і до перевірки документація по правочинам, укладеним позивачем з ТОВ «Рекламне агентство «Віп Медіа Дизайн», у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили за такими правочинами, а тому мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи те, що нормами податкового законодавства умовою для формування як податкового кредиту так і валових витрат є належне документальне підтвердження операцій що впливають на їх формування, а судом встановлено, що у даному випадку подана позивачем документація є первинною, тобто належним чином підтверджує правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що податковий кредит на суму 659 071,00 грн. був задекларований позивачем у червні 2011 року, а не у липні 2011 року, як зазначає відповідач в акті перевірки. Таким чином, відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов неправильного висновку про завищення позивачем податкового кредиту за липень 2011 року на суму 659071,00 грн.

Аналізуючи наведені фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд приходить до переконання щодо підставності позовних вимог у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення, винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведені обставини позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70 71, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 25.12.2012 р. № 0011372290.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 294,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта-Інвест» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя І. В. Смолій