Постанова № 32103594, 13.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2013 року 11:44 № 826/4605/13-а

за позовом Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів- Центральний офіс з обслуговування великих платників податків

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя Смолій І.В.,

секретар Мар'янченко Д.А.

представники:

від позивача Моісєєв С.Ф. довіреність №ЦУПП-80 від 23.05.2013р.

Лемець В.В. довіреність №УУПП-16 від 30.01.2013 р.

від відповідача Фатьянов Р.О. довіреність №953/9/10-130 від 14.05.2013р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 13.06.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, в якому просив визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.01.2013 року №0000034210 та №0000044210.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі 826/4605/13-а та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 23.05.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі 826/4606/13-а та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 23.05.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2013 року об'єднано до спільного розгляду і вирішення адміністративні справи 826/4605/13-а, 826/4606/13-а та присвоєно об'єднаним справам загальний номер 826/4605/13-а.

Судове засідання, призначене на 23.05.2013 року, судом відкладалось на 13.06.2013 року, у зв'язку із наданням додаткових пояснень по справі.

У судовому засіданні 13.06.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні судом замінено відповідача на належного, а саме відповідача - Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби замінено на Міжрегіональне головне управління Міндохлдів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на підставі направлень від 20 листопада 2012 року №№ 558, 559, згідно з пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755/VІ та відповідно до наказу ОДПС від 19.11.2012 року №756, наказу ОДПС від 10.12.2012 року №836 проведено виїзну позапланову документальну перевірку ДП «УПП УЗ» (код ЄДРПОУ 24249750) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні операцій з реалізації декоративного та будівельного каменю, піску та гравію за період з січня по вересень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «УПП УЗ» (код ЄДРПОУ 24249750) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні операцій з реалізації декоративного та будівельного каменю, піску та гравію за період з січня по вересень 2012 року».

На підставі Акту відповідачем винесено одне з Податкових повідомлень-рішень від 16.01.2013 року №0000034210 та №0000044210 про порушення п.п.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми податку на прибуток за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р. у розмірі 1 041 081 грн., в тому числі по періодам: 1 квартал 2012р. у сумі 274 139 грн., півріччя 2012р. у сумі 556 779 грн., три квартали 2012р. у сумі 1 041 081 грн. та п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 991 506,00 грн.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відносно встановленого порушення позивачем пп. 153.2.1, пп. 153.2.2, пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153, п. 188.1 ст. 188, п. 8 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України по господарських операціях з реалізації декоративного та будівельного каменю, піску та гравію, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, діяльності позивача є задоволення потреби залізниць та підприємств залізничного транспорту у видобуванні, виготовленні та постачанні щебеню, піску, гравію, шпал, брусів, стрілочних переводів, опор контактної мережі, інших залізобетонних виробах та матеріально-технічних ресурсах здійснення господарської комерційної діяльності і отримання на цій підставі прибутку.

Судовим розглядом встановлено, що позивач здійснює реалізацію декоративного та будівельного каменю, піску та гравію підприємствам залізничної галузі та іншим підприємствам на території України та за її межами, у перевіряємому періоді ДП «УПП УЗ» було укладено ряд договорів з контрагентами, а саме Договір поставки від 01.01.2010 №ОД/11-10-13 НЮ, укладений з ДП «Одеська залізниця» (Покупець). Продукція: щебінь фракції 25-60 мм, 5-25 мм; відсів; камінь бутовий; пісок. Ціна продукції узгоджена по Специфікації до даного Договору, включає вартість продукції, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, та включає навантаження вагонів. Ціна продукції може змінюватись у зв'язку зі збільшенням витрат на збут (зокрема, підвищення тарифів на подачу та прибирання вагонів) на % зміни відповідних тарифів. Умови та терміни поставки: постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом загального користування на умовах РСА (франко - перевізник) станція відправлення згідно умов ІНКОТЕРМС (ред. 2000 р.) з подальшим прямуванням продукції на адресу Покупця.

Договір поставки від 26.01.2010 Х«ІІР/БМ ЕС - 1011/НЮ, укладений з ДП «Придніпровська залізниця» (Покупець). Продукція: щебінь фракції 25-60 мм, 5-25 мм; відсів; пісок. Ціна продукції узгоджена по Специфікації до даного Договору, включає вартість продукції, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, та включає навантаження вагонів. Ціна продукції може змінюватись у зв'язку зі збільшенням витрат на збут (зокрема, підвищення тарифів на подачу та прибирання вагонів) на % зміни відповідних тарифів. Умови та терміни поставки: постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом загального користування на умовах РСА (франко - перевізник) станція відправлення згідно умов ІНКОТЕРМС (ред. 2000 р.) з подальшим прямуванням продукції на адресу Покупця.

Договір поставки від 12.01.2010 №П/НХ-108/НЮ, укладений з ОТО «Південна залізниця» (Покупець). Ціна продукції узгоджена по Специфікації до даного Договору, включає вартість продукції, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, та включає навантаження вагонів. Ціна продукції може змінюватись у зв'язку зі збільшенням витрат на збут (зокрема, підвищення тарифів на подачу та прибирання вагонів) на % зміни відповідних тарифів. Умови та терміни поставки: постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом загального користування на умовах РСА (франко - перевізник) станця відправлення згідно умов ІНКОТЕРМС (ред. 2000 р.) з подальшим прямуванням продукції на адресу Покупця.

Договір поставки від 20.04.2010 №Д/НХ-10673/НЮ, укладений з ДП «Донецька залізниця» (Покупець). Ціна продукції узгоджена по Специфікації до даного Договору, включає вартість продукції, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, та включає навантаження вагонів. Ціна продукції може змінюватись у зв'язку зі збільшенням витрат на виробництво та/або збут продукції пропорційно такому збільшенню.

Договір поставки від 07.09.2012 №Д/НХ - 122185/НЮ. Покупець: ДП «Донецька залізниця» (Покупець). Продукція: щебінь фракції 5-25 мм; відсів гранітний. Умови та терміни поставки: постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом загального користування на умовах РСА (франко - перевізник) станція відправлення згідно умов ІНКОТЕРМС (ред. 2000 р.) з подальшим прямуванням продукції на адресу Покупця. Вартість залізничного та послуги, пов'язані з перевезенням, сплачує кінцевий вантажоотримувач. У випадках сплати залізничного тарифу та послуг по перевезенню Вантажовідправником, вартість залізничного тарифу та послуг по перевезенню відшкодовується вантажовідправник) Покупцем на підставі окремого рахунку - фактури на кожну партію продукції або на підставі окремого рядка у рахунку - фактурі на кожну партію продукції.

Договір поставки від 28.01.2010 №Л/НХ - 1035/НЮ, укладений з ДТГО «Львівська залізниця» (Покупець). Умови та терміни поставки: Постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах РСА (Франко - перевізник) станція відправлення, яка вказується у специфікації до цього договору, із подальшим направленням за реквізитами одержувача, які вказуються у рознарядці Покупця. На кожну партію продукції, що поставляється, Постачальник надає Покупцю не пізніше, чим через 5 днів з моменту відвантаження наступні документи: рахунок - фактуру; податкову накладну; товаротранспортну або залізничні накладну; супроводжувальну документацію виробника продукції, яка підтверджує приналежність та якість продукції; сповіщення «авізо».

Договір поставки від 24.10.2012 ЛЩУПП - 02/0011/12, укладений з ДТГО «ПЗЗ» (Покупець) Продукція: щебінь фракції 25-60 мм, 5-25 мм; відсів. Виробник: кар'єроуправління Позивача. Умови та терміни поставки: Постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах РСА (Франко - перевізник) станція відправлення, яка вказується у специфікації до цього договору, із подальшим направленням за реквізитами одержувача, які вказуються у рознарядці Покупця. На кожну партію продукції, що поставляється, Постачальник надає Покупцю не пізніше, чим через 5 днів з моменту відвантаження наступні документи: рахунок - фактуру: податкову наклади)'; товаротранспортну або залізничну накладну; супроводжувальну документацію виробника продукції, яка підтверджує приналежність та якість продукції; сповіщення «авізо», такою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, що підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній на адресу Одержувача, яка вказана в рознарядці Покупця.

Аналізуючи вище наведене, суд приходить до наступного.

Відповідно до Прикінцевих положень Податкового кодексу України стаття 39 цього Кодексу, яка регулює методи визначення та порядок застосування звичайної ціни, набирає чинності з 1 січня 2013 року. До вказаної дати діє пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

З положень наведеної норми закону слідує, що за загальним правилом звичайною ціною товару є ціна договору, котрий був укладений між взаємно незалежними (як юридично, так і фактично) сторонами, за наявності у сторін добровільного наміру досягти згоди з істотних умов договору, за умови можливості реального виконання зобов'язань за договором без докладання сторонами значних додаткових зусиль (в тому числі й витрат).

Методологічні засади формування інформації про операції пов'язаних сторін та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 303 від 18 червня 2001 року, відповідно до якого за методом порівняльної неконтрольованої ціни застосовується ціна, яка визначається за ціною на аналогічну продукцію (товари, роботи, послуги) що реалізована не пов'язаному з продавцем покупцеві за звичайних умов діяльності.

У відповідності до п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Підпунктом 153.2.1. пункту 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). ( пп.153.2.2. п. 153.2 ст. 153 ПКУ).

Відповідно до пп.14.1.71. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пп.14.1.219. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Як зазначив відповідач, Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 .N"» 432 «Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр» (далі - Постанова №432) Позивача за умовами видобутку і використання балансових запасів віднесено до «видобувного» підприємства.

За результатами проведеного аналізу податкової та фінансової звітності за 3 квартали 2012 року коефіцієнт рентабельності (співвідношення фінансового результату операційної діяльності до виробничої собівартості продукції з урахуванням адміністративних витрат і витрат на збут) підприємства складає всього 0,05%.

Рентабельність виробничої діяльності гірничодобувного підприємства (промислу), то проектується, визначена ДКЗ, перевищує ставку рефінансування Національного банку України за умови раціонального використання технічних засобів і технологій та дотримання вимог щодо охорони надр і навколишнього природного середовища (Постанова №432).

Ставка рефінансування Національного банку України згідно Постанови Правління Національного банку України від 21.03.2012 №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» (далі Постанова №102) становить 7,5 %.

За умови ведення господарської діяльності з видобування корисних копалин з нормативом рентабельності меншим ніж за встановлену ставку рефінансування Національного банку України така діяльність вважається неефективною.

Враховуючи вищезазначене відповідачем було зроблено висновки про те, що позивачем використано ціни, які склалися у відповідні періоди на товари, ідентичні/однорідні тим, що продавалися Позивачем у співставних умовах (з максимально наближеними умовами поставки). При цьому з метою уникнення випадків неврахування окремих відмінностей умов поставки, звичайною була визнана найменша ціна з тих, що склалися при продажу такої продукції, тобто позивач використав найменшу ціну з тих що склалася при продажу декоративного та будівельного каменю, піску та гравію на ринках кінцевих споживачів в тому числі з метою уникнення можливих суттєвих відмінностей між умовами поставки ідентичних (однорідних) товарів.

Згідно підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Отже, за загальним правилом, встановленим Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо не доведено протилежне звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Якщо податковий орган не згодний із ціною договору, то він зобов'язаний довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. При цьому податковий орган зобов'язаний діяти в порядку, встановленому законом.

Згідно з приписами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, при наданні оцінки правильності нарахування податкових зобов'язань при визначенні рівня звичайних цін, податковий орган мав діяти з дотриманням вищенаведених приписів п.п. 1.20.2 Закону.

Однак, податковим органом не надано доказів обґрунтування рівня звичайних цін та не зазначено метод яким відповідач визначив звичайні ціни.

Разом з тим судом встановлено, що позивачем відповідно до звіту виконання плану виробництва та реалізації щебеневої продукції за серпень-вересень 2012 року було реалізовано щебеневої продукції в обсязі 4 035 315,00м.куб. при цьому на визначені податковим органом залізниці у вказаний період реалізовано у 27,1 разів менше ніж в середньо здійснено реалізації на кожну залізницю.

Наведені обставини свідчать про те, що у даному випадку не являється можливим для визначення звичайної ціни товару використовувати інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними товарами у співставних умовах, оскільки умови продажу щебеневої продукції залізницям не є співставними з умовами продажу стороннім особам, а саме за кількістю (обсягом) продаж щебеневої продукції залізницям більше ніж у 27 разів перевищує кількість (обсяг) продажу щебеневої продукції стороннім особам.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах податковий орган не встановив наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування процедури звичайної ціни.

Враховуючи, що відповідач, на якого законом покладено обов'язок доведення, не надав обґрунтованих доказів та підтверджень того, що ціна не відповідала рівню звичайної ціни, не надав до суду інформацію про укладені договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно застосував до спірних правовідносин положення пп. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 153.2.1, пп. 153.2.2, пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153, п. 188.1 ст. 188, п. 8 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.01.2013 року №0000034210 та №0000044210.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 4 588,00 грн. на користь Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Міжрегіонального головного управління Міндоходів- Центральний офіс з обслуговування великих платників податків за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій