Постанова № 32103599, 19.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2013 року № 826/5828/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. суддів : Григоровича П.О., Каракашьяна С.К. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

За позовом ОСОБА_1До Т-ті особи Міністерства юстиції України, Міністра юстиції України Лавриновича Олександра Володимировича Зеркаль Олени Володимирівни директора Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України Генеральний директор ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України ОСОБА_4провизнання дій протиправними, забов'язання вчинити діїНа підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, Міністра юстиції України Лавриновича Олександра Володимировича та Зеркаль Олени Володимирівни директора Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, забов'язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2013р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в попереднє судове засідання

Ухвалою суду від 21.05.13р. по справі завершено підготовче провадження та призначено справу до колегіального розгляду.

В судове засідання 05.06.13р. представник третьої особи 2 до суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, відповідно до якого відповідач знаходиться за адресою, на яку судом надсилались ухвали про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки -виклики.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Учасники судового розгляду, щодо розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

У зв'язку із наведеним судом у судовому засіданні 13.12.12р. прийнято рішення про розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Міністра юстиції України Лавриновича О.В. із скаргою від 13.03.13р. на неправомірні дії посадових осіб ДП «Інформаційний центр» МЮ України що полягають у невиконанні рішення суду, відмові у реєстрації обтяження рухомого майна та не внесенні відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про відомості, що містяться у поданих заявах обтяжувачів.

Листом директора Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України Зеркаль О.В. від 20.03.2013 року № Р-3587/6.1 позивачу повідомлено, що її звернення відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» направлено за належністю для розгляду Державною виконавчою службою України

Позивач дії відповідачів, щодо передачі її звернення для розгляду до Державної виконавчої служби України вважає протиправним, а тому звернулась до суду зі даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.96р. встановлюється право позивача як громадянина України звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Частиною 3 статті 7 цього ж Закону встановлено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Судом встановлено, що у поданій скарзі позивач просила:

у відповідності до ст.42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 року № 1255-IV та п.2 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року № 830 - здійснити усі можливі заходи щодо усунення порушень прав та інтересів ОСОБА_1 та приватного малого підприємства «Аптека КіАВО», а також здійснити реєстрацію виникнення обтяження рухомого майна - грошових коштів у розмірі 95 276, 43 гривень, що знаходяться на рахунку відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві і № 37317001004456 у ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 34482497 та підлягають поверненню (перерахуванню) боржнику ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що проживає за адресою: 04071, АДРЕСА_1;

відповідно п.1, п.2, п.3, п.8, п.9, п.11 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950, на підставі того, що неналежне виконання службових обов'язків генеральним директором державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України заподіяло значної матеріальної шкоди приватному малому підприємству «Аптека КіАВО» та моральної шкоди ОСОБА_1 - провести службове розслідування стосовно генерального директора державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України ОСОБА_4 та притягнути його до відповідальності.

Також судом встановлено, що скаргу для розгляду передано до Державної виконавчої служби України про що позивачу повідомлено листом від 20.03.2013 року № Р-3587/6.1

Позивач з такими діями не погоджується оскільки вважає, що її скаргу повинно розглядати саме Міністерство юстиції України.

З такими доводами позивача суд не може погодитись виходячи із наступних міркувань.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, підставою звернення ОСОБА_1 до Міністерства юстиції став факт реєстрації обтяження належного їй рухомого майна, здійсненої Держінформ'юстом.

Заявник просила здійснити усі можливі заходи щодо усунення порушення її прав, шляхом припинення обтяження всього рухомого майна та провести службове розслідування у зв'язку із неналежним виконанням службових обов'язків генеральним директором Держінформ 'юсту.

Разом з тим Відповідно до пункту 6 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830, відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви обтяжувана чи уповноваженої ним особи або рішення суду.

Порядком не передбачений обов'язок реєстратора перевіряти достовірність даних зазначених у заяві обтяжувача.

Відтак основною підставою для внесення даних до Реєстру є заява державного виконавця.

Обтяжувачем у даному випадку є Відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.

Згідно із Положенням про Державну виконавчу службу України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 385, Державна виконавча служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів.

Згідно із підпункту 10 пункту 4 вказаного Положення ДВС України організовує розгляд звернень громадян та юридичних осіб з питань, пов'язаних із діяльністю ДВС України, структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту України, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України.

Що ж стосовно поставленої і скарзі вимоги провести службове розслідування щодо посадових осіб Держформ'юсту, в тому числі щодо генерального директора ОСОБА_4, суд вважає за доцільне зазначити, що ДП «Інформаційний центр», не є суб'єктом владних повноважень та йому не делеговано жодних управлінських функцій, натомість підприємство створено з метою технічного, технологічного забезпечення створення та супроводження програмного забезпечення ведення автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів та ін.. про що свідчить наявна в матеріалах справи копія Статуту Державного підприємства.

За таких обставин генеральний директор Держформ'юсту не є особою уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а тому неможливо провести стосовно даної особи службове розслідування у відповідності до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950, як цього у своїй скарзі просить позивач.

За таких обставин суд приходить до переконання щодо правомірності дій Міністерства юстиції України щодо передачі для розгляду по суті скарги позивача до Державної виконавчої служби України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.

Головуючий суддя І.В. Смолій

Судді: П.О. Григорович

С.К. Каракашьян