Ухвала суду № 32079552, 03.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 р.Справа № 820/215/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубоснаб Україна" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 820/215/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубоснаб Україна"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

11.01.2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трубоснаб Україна» (далі - позивач ), звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить, після уточнення, визнати протипраправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 року №0000030226, якими позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 81 109,00 грн., із них за основним платежем - 73863,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7246,00 грн., та № 0000020236 від 17.08.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 84944,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 5 березня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по операціям з ТОВ «Вікар-11» за квітень-червень, серпень 2011 року та ПП «Баварія-Ф» за листопад-грудень 2011 року, про що був складений акт від 03.08.2012 року №1084/220/36429241.

Порушення встановлені під час перевірки склали у порушенні пп.138.1.1 , п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток до сплати на 84 944,00 грн.; ст.ст.185-197, п.198.1, 198.3 ст.198 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість до сплати у розмірі 73 864,00 грн.

За результатами перевірки були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 17.08.2012 року №0000030226, якими позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 81 109,00 грн., із них за основним платежем - 73863,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7246,00 грн., та № 0000020236 від 17.08.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання у сумі 84944,00 грн. з податку на прибуток.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4,138.6-138.9, пп.138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5 ; пп.138.10.5; 138.10.6 п.138.10,п.138.11,138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і статтею 141цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статі та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше - дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковим накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер та правильність віднесення до від'ємного значення податку на додану вартість та формування податку на прибуток суми податку на додану вартість та валових витрат позивачем за результатами господарської операції з ТОВ «Вікар-11».

Як свідчать матеріали справи, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Вікар-11», з яким був укладений договір надання транспортно-експедиційних послуг від 01.03.2011 року № 010311, оформлення та супроводження вантажу; та з ПП «Баварія-Ф», з яким був укладений договір транспортно - експедиційних послуг від 01.11.2011 року №011111,

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти виконаних робіт не містять одиниць виміру та обсягу господарської операції, а саме кількість людини/праці; наявність видів наданих послуг, вартість послуг, тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність даних відомостей унеможливлює можливість ідентифікувати фактичне здійснення даних господарських операцій.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Стосовно доводів апеляційної скарги позивача про підтвердження наданими документами первинного бухгалтерського обліку фактичне здійснення даних господарських операцій, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку не доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, оскільки не вбачається зміни що відбулись у активах позивача, його власному капіталі, зобов'язаннях.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно ч.1до 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубоснаб Україна" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 820/215/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 07.06.2013 р.