Ухвала суду № 32079384, 18.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2013 р.Справа № 2а-6923/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Ємельяненка Д.Д.

представника відповідача Самойленко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2012р. по справі № 2а-6923/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології клімату"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби треті особи Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби , Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології клімату" (надалі за текстом - ТОВ "Сучасні технології клімату", позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - ДПІ у Київському районі м. Харкова, відповідач) , в якій просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача № 0000442201 від 30.05.2012 року, №0000432201 від 30.05.2012 року, № 0002412302 від 12.03.2012 року, № 0002231503 від 07.03.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2012р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000442201 від 30.05.2012 року, №0000432201 від 30.05.2012 року, № 0002412302 від 12.03.2012 року, № 0002231503 від 07.03.2012 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 1ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми сплачені при придбанні товарно-матеріальних цінностей та послуг у ТОВ "Промспецконсалтинг" , ТОВ «Промбуд-монтажінвест» та ТОВ "Промтехноопт" внаслідок того, що усі операції купівлі-продажу з вищевказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Сучасні технології клімату" з питань правильності визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Промспец Консалтинг" код ЄДРПОУ 37091549 за період; 4 кв.2010 р., 1 кв.2011 р. - 4 кв.2011 р., з ТОВ "Промбуд - Монтажінвест", код ЄДРПОУ 3687611 за період: 1 кв.2011 р. - 4 кв.2011 р., з ТОВ "Промтехноопт", код ЄДРПОУ 36987611 за період: 4 кв.2011 р. та податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Промспец Консалтинг" за період: жовтень 2011 р., з ТОВ "Промбуд - Монтажінвест" за період : жовтень 2011 р., з ТОВ "Промтехноопт" за період :листопад - грудень 2011 р., за результатами якої складено акт від 16.05.2012 року № 766/22-106/36456804.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ "Сучасні технології клімату" ч.5 ст.203,ч.1,ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Сучасні технології клімату" з ТОВ "Промспец Консалтинг" ,ТОВ "Промбуд - Монтажінвест", ТОВ "Промтехноопт"; п.138.1, ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 458115 грн., у тому числі за квартал 2011 року на 111181 грн., за 3 квартал 2011 року на 234704 грн., за 4 квартал 2011 року на 112230 грн; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 119021 грн., у тому числі за жовтень 2011 р. - 54366 грн., за листопад 2011 р. - 4000 грн., за грудень 2011 р. - 60655 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Державною податковою інспекцію у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби винесені податкові повідомлення - рішення № 0000442201 від 30.05.2012 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 178532 грн., з яких 119021 грн. за основним платежем та 59511 грн. штрафні санкції, за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та № 0000432201 від 30.05.2012 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 458115 грн., з яких 458115 грн. за основним платежем та 0 грн. штрафні санкції, за порушення п.138.1, ст.138 Податкового кодексу України.

Також судом встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Сучасні технології клімату" з питання фінансово - господарських відносин з ТОВ "Промспец Консалтинг" за період: листопад 2010 р. - вересень 2011 р. та з ТОВ "Промбуд - Монтажінвест" за період: січень - вересень 2011 р., за результатами якої складено акт від 27.02.2012 року № 678/23-506/36456804.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ "Сучасні технології клімату" ч.5 ст.203,ч.1,ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Сучасні технології клімату" з ТОВ "Промспец Консалтинг" за період: листопад 2010 р. - вересень 2011 р. та з ТОВ "Промбуд - Монтажінвест" за період: січень - вересень 2011 р.; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 340932 грн., у тому числі за січень 2011 р. - 4444 грн., за березень 2011 р. - 21644 грн., за травень 2011 р. 47856 грн., за червень 2011 р. - 20598 грн., за липень 2011 р. - 108819 грн., за серпень 2011 р. - 85105 грн., за вересень 2011 р. - 52466 грн.

На підставі акту перевірки від 27.02.2012 року № 678/23-506/36456804 Державною податковою інспекцію у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення - рішення № 0002412302 від 12.03.2012 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 464128 грн., з яких 340932 грн. за основним платежем та 123196 грн. штрафні санкції, за порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що фахівцями відповідача проведено також камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за листопад та грудень 2011 року ТОВ "Сучасні технології клімату", за результатами якої складений акт від 20.02.2012 р. за №551/15-207/36456804.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ "Сучасні технології клімату" п. 198.6 ст. 198, п.201.8, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-ІУ.

На підставі акту перевірки від 20.02.2012 р. за №551/15-207/36456804 ДПІ у Київському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення - рішення № 0002231503 від 07.03.2012 року на загальну суму 244605 грн., за порушення п. 198.6 ст. 198, п.201.8, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-ІУ.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями № 0000442201 від 30.05.2012 року, №0000432201 від 30.05.2012 року, № 0002412302 від 12.03.2012 року, № 0002231503 від 07.03.2012 року, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності та необґрунтованості прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Відповідно п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами абз. 1 п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати підприємства за придбаний товар та послуги повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

За змістом частин другої та третьої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів (послуг) та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання та підтверджено відповідними первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіряємому періоді мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Промбуд - Монтажінвест", ТОВ "Промтехноопт".

Так, відповідно до договору від 01.09.2011 року № 01/09/11 укладеного між ТОВ "Сучасні технології клімату" (покупець) та ТОВ "Промтехноопт" (продавець), продавець зобов'язується передати у власність покупця обладнання, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити це обладнання на умовах даного договору. За умовами договору доставка товару здійснюється самовивезенням.

На підтвердження факту здійснення вищезазначеної господарської операції позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме: видаткові накладні, податкові накладні.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку.

Також з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Сучасні технології клімату" та ТОВ "Промспец Консалтинг" були укладені договори про поставку обладнання та комплектуючих № 25/08 від 01.11.2010 року, № 12/11/10 від 12.11.2010 року, № 19/11/10 від 19.11.2010 року, № 9/02 від 09.02.2011 року.

З метою доведення виконання умов договору позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме: видаткові накладні, податкові накладні.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку.

Також матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Сучасні технології клімату" та ТОВ "Промбуд - Монтажінвест" були укладені угоди на реконструкцію об'єкту незавершеного будівництва № 311 від 31.01.2011 р., № 1031 від 01.03.2011 р., № 311 від 31.01.2011 р., № 4052 від 04.05.2011 р., договори на монтаж системи кондиціонування № 4053 від 04.05.2011 р., № 4051 від 04.05.2011 р., № 407112 від 04.07.2011 р., № 2207111 від 22.07.2011 р., № 03101 від 03.10.2011 р., № 03103 від 03.10.2011 р., № 190911 від 19.09.2011 р., № 03102 від 03.10.2011 р., договір на монтаж системи вентиляції № 60611 від 06.06.2011 р., договір на монтаж кондиціонера № 1081 від 01.08.2011 р., № 10811 від 01.08.2011 р. угода на послуги по монтажу машин загального призначення № 190911 від 09.09.2011 року.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивачем були надані податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт, що містяться в матеріалах справи.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку.

На підтвердження фізичного переміщення товару по вищевказаним договорам позивачем надані свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки FORD Sierra 1989 року випуску, власник ОСОБА_3, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4, довіреність на ОСОБА_5 на право керувати автомобілем від ОСОБА_3, витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, передоручення за реєстром 75 на ім'я ОСОБА_4

Колегія суддів зазначає, що у всіх вищевказаних первинних документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Зауважень щодо змісту або дефекту форми до вказаних документів у податкового органу не виникало.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем та його контрагентами ТОВ "Промспецконсалтинг" , ТОВ «Промбуд-монтажінвест» та ТОВ "Промтехноопт" фактично виконано умови договорів, а отже правомірно визначено розмір валових витрат та сформовано податковий кредит.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи відповідача з приводу нікчемності договорів, укладених позивачем з ТОВ "Промспецконсалтинг" , ТОВ «Промбуд-монтажінвест» та ТОВ "Промтехноопт", враховуючи наступне.

Так, викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно - правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 228 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

Крім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинюваний ним правочин містить наявність обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлений на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за листопад та грудень 2011 року ТОВ "Сучасні технології клімату", за результатами якої складений акт від 20.02.2012 р. за №551/15-207/36456804, яким встановлені порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п.201.8, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

За приписами п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.8., п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підпунктом 184.1. ст. 184 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, виключне право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається лише особам, зареєстрованим як платники цього податку до моменту анулювання цієї реєстрації.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України №969 від 21.12.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2012р. за №1401/18696, визначено, що податкову накладну складає лише особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що висновки про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п.201.8, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України і винесення спірного податкового повідомлення-рішення №0002231503 від 07.03.2012 року на підставі акту перевірки від 20.02.2012 р. за №551/15-207/36456804 ґрунтуються на тій підставі, що позивач до складу податкового кредиту відніс суму податку на додану вартість по контрагентам ТОВ "Промбуд - Монтажінвест " та ТОВ "Промспец Консалтинг", свідоцтво платника на додану вартість яких анульовано.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. по справі № 2а-14158/11/2070 визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова № 83/15-02-036 від 14.10.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд - Монтажінвест" та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд - Монтажінвест", як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про скасування (відміну) анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 р. залишено без змін.

Таким чином, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. набрала законної сили.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-14157/11/2070, якою визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова № 82/15-02-036 від 14.10.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспец Консалтинг" та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспец Консалтинг", як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про скасування (відміну) анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 р. залишено без змін.

Таким чином, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. набрала законної сили.

За приписами ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, у зв'язку з набранням законної сили постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 р. по справі № 2а-14158/11/2070 та постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-14157/11/2070, рішення № 83/15-02-036 від 14.10.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та рішення № 82/15-02-036 від 14.10.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспец Консалтинг" не створюють будь-яких правових наслідків.

Таким чином, ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та ТОВ "Промспец Консалтинг" в перевіряємому періоді мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, а позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам із вказаними контрагентами.

Право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем доказами: завіреними належним чином копіями податкових накладних, виписками банку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0002231503 від 07.03.2012 року.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із встановлених колегією суддів обставин справи та зазначених норм чинного законодавства, перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень на їх відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що податкові повідомлення - рішення № 0000442201 від 30.05.2012 року, №0000432201 від 30.05.2012 року, № 0002412302 від 12.03.2012 року, № 0002231503 від 07.03.2012 року є незаконними та необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2012р. по справі № 2а-6923/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 25.02.2013 р.