Ухвала суду № 32079351, 23.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 р.Справа № 2а-4013/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-4013/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-Схід"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теркурій-Схід» (надалі за текстом - ТОВ «Теркурій-Схід», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - Західна МДПІ м. Харкова, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000072330/0 від 24.01.2011р. про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 62577,50 грн. (в т.ч. 50062,00 грн. - за основним платежем, 12515,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2012р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000072330/0 від 24.01.2011р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Західна МДПІ м. Харкова зазначає, що ТОВ «Теркурій-Схід» занижено податок на прибуток за 3 квартал 2010р. в загальному розмірі 50062,00 грн. та обґрунтовує дане порушення заниженням валового доходу на суму 10320,00 грн. внаслідок не віднесення її до валових доходів з інших джерел в якості безповоротної фінансової допомоги по взаємовідносинам з ТОВ «Теркурій-2»; завищенням валових витрат на суму 15000,00 грн. як не підтверджених документально; завищенням валових витрат на суму 12675,31 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Магнат» та ТОВ «Теркурій-2» як не пов'язаних з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Теркурій-Схід» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р. за результатами якої складено акт перевірки № 15/23-304/33676348 від 10.01.2011р.

Перевіркою встановлено та актом зафіксовано порушення п. 5.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого податковим органом, шляхом винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 62577,50 грн. (в т.ч. 50062,00 грн. - за основним платежем, 12515,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

За результатами процедури адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості висновків відповідача про обов'язок віднесення позивачем суми 10320,00 грн. до доходів з інших джерел в якості безповоротної фінансової допомоги, наявності документального підтвердження правомірності формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Магнат» та ТОВ «Теркурій-2» і, як наслідок, неправомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення щодо донарахування позивачу грошових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що висновки про заниження ТОВ «Теркурій-Схід» сум податку на прибуток за 3 квартал 2010р. в розмірі 50062,00 грн. ґрунтуються на судженнях відповідача про заниження валового доходу на суму 10320,00 грн. внаслідок не віднесення її до валових доходів з інших джерел в якості безповоротної фінансової допомоги по взаємовідносинам з ТОВ «Теркурій-2»; завищенням валових витрат на суму 15000,00 грн. як не підтверджених документально; завищенням валових витрат на суму 12675,31 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Магнат» та ТОВ «Теркурій-2» як не пов'язаних з господарською діяльністю позивача.

Отже, в акті перевірки досліджені та зафіксовані вищевказані порушення позивачем вимог податкового законодавства з податку на прибуток на загальну суму 37995,08 грн. (заниження валового доходу в розмірі 10320,00 грн. та завищення валових витрат на суму 27675,08), при цьому сума податку яка донарахована податковим органом та підлягає сплаті до бюджету в розмірі 50062,00 грн. є значно більшою від об'єкта оподаткування, з якого вираховується податок.

Будь-яких інших порушень, які б мали місце в 3 кварталі 2010р. та в повному обсязі обґрунтовували розмір здійснених оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням донарахувань податку на прибуток, актом перевірки № 15/23-304/33676348 від 10.01.2011р. не встановлено та відповідачем не наведено.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, основою для податкового обліку є первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій.

За змістом п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход, зокрема, включає згідно з п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, якою за змістом п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

За приписами п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовими витратами виробництва та обігу слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Положеннями п. 1.32 ст. 1 зазначеного Закону передбачено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3-5.7 цієї статті. Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-яких витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, згідно досліджених матеріалів справи з акту ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 15/23-304/33676348 від 10.01.2011р. вбачається, що завищення позивачем в 3 кварталі 2010р. валових витрат на суму 15000,00 грн. відповідач обґрунтував невідповідністю даних бухгалтерського обліку даним податкової звітності, а тому не може вважатись такою, як підтверджена документально. Однак, відповідачем не наведено на підставі яких документальних даних встановлено таку невідповідність, які первинні документи з цього приводу дослідженні при перевірці, по взаємовідносинам з якими суб'єктами господарювання та за якими операціями позивачем сформовано дані податкової звітності, що за висновками відповідача не підтверджені документально.

З іншого боку позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, які підтверджують валові витрати ТОВ «Теркурій-Схід», зауваження щодо форми, змісту, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» спричиняли втрату юридичного статусу первинних документів, ні в ході перевірки, ні в ході судового розгляду не встановлено.

Висновок про завищення ТОВ «Теркурій-Схід» в 3 кварталі 2010р. валових витрат на суму на суму 4075,08 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Магнат» обґрунтовується тим, що станом на 30.09.2010р. на бухгалтерському рахунку позивача 3711 «Розрахунки за виданими авансами» обліковується дебіторська заборгованість ТОВ «Магнат» у сумі 4890,10 (без ПДВ - 4075,08 грн.) за товарно-матеріальні цінності, поставлені у 3 кварталі 2007р. Відповідач вважає, що строк позовної давності для стягнення вказаної дебіторської заборгованості сплинув у 3 кварталі 2010р., а тому позивач мав виключити вказану суму з складу валових витрат у 3 кварталі 2010р. як таку, що не пов'язана з господарською діяльністю ТОВ «Теркурій-Схід».

Колегія суддів вважає такий висновок необгрунтованим, оскільки акт перевірки № 15/23-304/33676348 від 10.01.2011р. та матеріали справи не містять відомостей про віднесення суми по взаємовідносинам з ТОВ «Магнат» до складу валових витрат 3 кварталу 2007р., відповідачем не доведено факту порушення договірних зобов'язань між підприємствами і, як наслідок, дати початку перебігу позовної давності, що необхідно для визнання сум коштів безповоротною фінансовою допомогою згідно з п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому необхідно зазначити, що положення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містять приписів щодо обов'язку платника податку зменшити суму валових витрат звітного податкового періоду на суму передплат, за якими сплинув трирічний строк з часу виникнення таких передплат.

Висновки акту № 15/23-304/33676348 від 10.01.2011р. про заниження ТОВ «Теркурій-Схід»в 3 кварталі 2010р. валових доходів на суму на суму 10320,00 грн. та завищення валових витрат на суму 8600,23 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Теркурій-2» відповідачем обґрунтовуються встановленням під час проведення перевірки наявності на бухгалтерському рахунку позивача 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» заборгованості за матеріали по підприємству ТОВ «Теркурій-2» у сумі 10320 грн. (без ПДВ - 8600,23 грн.), яка виникла в 3 кварталі 2007р. та строк позовної давності за якою сплинув в 3 кварталі 2010р.

Колегія суддів вважає такий висновок невірним, оскільки відповідачем не доведено факту порушення договірних зобов'язань між підприємствами і, як наслідок, дати початку перебігу позовної давності, що необхідно для визнання сум коштів безповоротною фінансовою допомогою згідно з п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, положення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містять приписів щодо обов'язку платника податку корегування валових витрат та доходів звітного податкового періоду на суму передплат, за якими сплинув трирічний строк з часу виникнення таких передплат.

За приписами п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, яка залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги та відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є доходом з інших джерел, що включається до складу валового доходу, однак обов'язок платника податків здійснювати коригування за даним фактом в сторону зменшення сум валових витрат не обумовлений вимогами закону. Твердження відповідача про порушення ТОВ «Теркурій-Схід» п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» колегією суддів до уваги не приймається, оскільки у випадку, коли платник податків втрачає обов'язок здійснення розрахунку або іншої компенсації за отримані товари (роботи, послуги), закон зобов'язує такого платника податків збільшити валовий дохід того податкового періоду, в якому відбулася зазначена подія. Підстави для зменшення сум валових витрат звітного періоду в такому випадку відсутні.

Крім того, при дослідженні висновків акту перевірки позивача та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24.01.2011р. № 0000072330/0, колегія суддів зауважує, що при здійсненні розрахунку податкових зобов'язань ТОВ «Теркурій-Схід» відповідачем не було застосовано положення п.п. 1.22.1 ст. 1 та п.п. 4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів також зазначає, що положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За приписами вказаного Порядку результати документальних перевірок у разі встановлення порушень оформлюються у формі акта, який є носієм доказової інформації та має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства. Порядком визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, які підтверджують наявність факту порушення. Вказане дозволяє стверджувати, що будь-який висновок акта перевірки органу державної податкової служби щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником податків зобов'язань перед бюджетом має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих у ході перевірки.

Натомість, акт перевірки № 15/23-304/33676348 від 10.01.2011р., складений відповідачем, вказаним вимогам Порядку не відповідає. Відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності визначення податковим повідомленням-рішенням від 24.01.2011р. № 0000072330/0 суми грошових зобов'язань ТОВ «Теркурій-Схід» з податку на прибуток підприємств.

Також колегія суддів враховує висновок судової економічної експертизи № 13134 від 19.03.2012р., проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса, яким висновки акту перевірки № 15/23-304/33676348 від 10.01.2011р. в частині встановлення порушень п. 5.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо заниження податку на прибуток за 3 квартал 3010р. в сумі 50062,00 грн., ні підтверджено, ні спростовано в зв'язку з необхідністю проведення ревізійних дій, які не відносяться до компетенції судового експерта-економіста. Крім того, суд звертає увагу, що за змістом п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків за даними перевірок результатів його діяльності як у випадку заниження, так і у випадку завищення суми податкових зобов'язань.

З іншого боку, відповідно до наданого позивачем до матеріалів справи звіту Аудиторської фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Прайс-аудит» від 24.05.2012р. належним чином документально підтверджені валові витрати ТОВ «Теркурій-Схід» є значно більшими, ніж ті, що фактично задекларовані в податковій звітності з податку на прибуток за 2010 рік.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факт порушення ТОВ «Теркурій-Схід» вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, а саме: п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0000072330/0 від 24.01.2011р.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-4013/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 28.01.2013 р.