Ухвала суду № 32079357, 28.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2013 р.Справа № 2а-1870/7719/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. по справі № 2а-1870/7719/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбат"

до Державної податкової інспекції у місті Сумах

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлення-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбат" (надалі за текстом - ТОВ "Комбат", позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (надалі за текстом - ДПІ у м. Сумах, відповідач), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2012 року № 0000341550/38840 та № 0000351550/38843, № 0000361550/38844.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 серпня 2012 року № 0000341550/38840, яким зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 1170 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 292 грн. 50 коп.; № 0000351550/38843, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень-квітень 2012 року на 2949 грн.; № 0000361550/38844, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5296 грн., застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1324 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме вимог п. 1 ст. 185, п. 1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», ч. 2, 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Сумах в липні-серпні 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Комбат", від'ємного значення по податку на додану вартість за квітень 2012 року, про що складено акт від 03.08.2012р. №2093/15-520/30321051 (а.с.14-24).

За наслідками перевірки 28 серпня 2012 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000341550/38840, яким зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 1170 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 292 грн. 50 коп.; № 0000351550/38843, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень-квітень 2012 року на 2949 грн.; № 0000361550/38844, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5296 грн., застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1324 грн. (а.с. 34-37).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

У відповідності з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності з п.п. 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу

За змістом п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що передумовою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту в перевіряємому періоді стали господарські операції позивача з ТОВ "Прушинські", ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2

Так, ТОВ "Комбат" з ТОВ "Прушинські" були укладені два договори постачання металопрофілю № СУ-0016 від 20.02.2012р. та №СУ-0023/П від 11.04.2012р. За умовами договорів транспортування товару здійснюється за рахунок продавця.

Фактичне отримання позивачем товарів підтверджується видатковими та податковими накладними. Товар отримано ОСОБА_3 за довіреністю № 7 від 10.03.2012р., №14 від 27.04.2012р.

Розрахунки між підприємствами проведені в безготівковій формі за платіжним дорученням № 166 від 21.02.2012 р., №207 від 26.04.2012р., №12 від 04.04.2012р.

За умовами договору постачання товару здійснюється продавцем, тобто ТОВ "Прушинські" на умовах DDP (Інкотермс 2000). Перехід права власності до позивача відбувається з моменту фактичного отримання товару на власному складі в м. Суми.

На підтвердження фактичного переміщення товару позивачем надано товарно-транспортні накладні, з яких вбачається, що замовником і відправником вказано ТОВ "Прушинські", пункт навантаження смт. Згурівка, розвантаження - м. Суми. (а.с. 53-55).

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на момент перевірки за спірними господарськими операціями, зважаючи на те, що згідно до положень Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568) товарно-транспортні накладні є основними документами на перевезення вантажів. Проте, у спірних правовідносинах мали місце господарські операції з постачання товару, а тому, до них не підлягають застосуванню положення вказаних норм.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, маючи від постачальника належно оформлені податкові накладні, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарських операцій, правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ за ними у відповідний звітній період.

Згідно з п. 200.1, 200.2, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Таким чином, позивач, який фактично сплатив ТОВ "Прушинські" у попередньому податковому періоді суму ПДВ, що підтверджується копіями платіжних документів, з урахуванням реального характеру господарських операцій, за наявності у попередньому та наступному податковому періоді від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом, правомірно включив до суми бюджетного відшкодування суму ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "Прушинські".

Також з матеріалів справи вбачається, що висновок про заниження ТОВ "Комбат" податкового зобов'язання з податку на додану вартість грунтується лише на судженнях відповідача про отримання позивачем доходів в оплату комунальних послуг від передачі в оренду нежитлових приміщень по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2

Так, між ТОВ "Комбат" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) 01.09.2010 року укладений договір №2-о оренди частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.п. 5.4 та 5.5 вказаного договору вартість комунальних послуг не входить до орендної плати та відшкодовується орендарем у розмірі фактичних витрат.

Додатковою угодою до договору від 01.09.2010 року вказані пункти з договору виключено. (а.с.46-49).

Також між ТОВ "Комбат" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) 01.08.2011 року укладений договір №08/11 оренди частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 5.6 вказаного договору вартість комунальних послуг, крім електропостачання, входить до орендної плати. (а.с.50-52).

За таких обставин, у відповідача не було підстав стверджувати, що крім орендної плати орендарі додатково відшкодовували позивачу частину витрат на оплату комунальних послуг та електроенергії.

Отже, доводи відповідача щодо заниження ТОВ "Комбат" податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень-квітень 2012 р. не підтверджені належними доказами.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним повідомлень-рішень від 28 серпня 2012 року № 0000341550/38840, № 0000351550/38843, № 0000361550/38844.

За викладених обставин, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. по справі № 2а-1870/7719/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.