Ухвала суду № 32079348, 28.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2013 р.Справа № 2а-7295/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Дружиніної О.О.

представника відповідача Сосонного В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2012р. по справі № 2а-7295/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство технічної комплектації Агромир-10"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство технічної комплектації Агромир-10" (надалі за текстом - ТОВ «ПТК Агромир-10», позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (надалі за текстом - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, відповідач) , в якому просив суд:

- визнати нечинним з моменту прийняття рішення відповідача у формі наказу про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "ПТК Агромир-10";

- визнати документальну невиїзну перевірку ТОВ "ПТК Агромир-10" проведену 24.01.2012р. незаконною;

- визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 00001692305 від 15.02.2012р. та № 0001752305 від 16.02.2012р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2012р. адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення рішення № 00001692305 від 15.02.2012р. та № 0001752305 від 16.02.2012р.

В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову в частині задоволення позову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п.138.8 ст. 138, ст. 139, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту та витрат суми сплачені за надання послуг (робіт) підприємством ТОВ «Ліон» внаслідок того, що вказане підприємство формує показники податкової звітності за первинними документами, які не відповідають вимогам ст. 48 Податкового кодексу України, відсутності об'єктів оподаткування податком на прибуток та додану вартість, а тому усі господарські операції з вищевказаними контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.11.2011 року за вих. № 26139/10/23-323 на адресу позивача направлено запит щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження взаємовідносин із ТОВ «Ліон» за період з 01.02.2011 по 31.03.2011 року.

06.01.2012 року на адресу відповідача направлено письмові пояснення із переліком первинних документів на підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Ліон», вказані документи податковим органом отримані 10.01.2012 року.

Також судом встановлено, що 12.01.2012 року відповідачем винесено наказ № 75 на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства.

23.01.2012 року фахівцями відповідача проведено документальну невиїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Ліон» за період січень-березень 2011 року та складено акт № 225/2305/36985296, яким встановлено порушення п.138.8 ст.138, ст..139 ПК України внаслідок чого завищено валові витрати у розмірі 43333 грн. та відповідно занижено податок на прибуток у розмірі 190833 грн.; п.198.2-198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1-200.3 ст.200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 8677 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 15.02.2012 року № 00001692305, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8667 грн. та нарахована штрафна санкція у сумі 1 грн.; від 16.02.2012 року № 0001752305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 10833, грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з наявності фактичного виконання умов договорів, укладених між ТОВ «ПТК Агромир-10» та ТОВ «Ліон», що підтверджується належними первинним документами і стало підставою для правомірного формування податкового кредиту та витрат позивача у перевіряємому періоді.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що висновки про заниження ТОВ "ПТК Агромир-10" сум податку на додану вартість та податку на прибуток ґрунтуються на судженнях відповідача про безпідставне завищення податкового кредиту лютого 2011 р. та березня 2011р. в загальному розмірі 8667,00 грн. та завищення валових витрат за період з 01.01.2011р. - 31.03.2011р. в загальному розмірі 10833,00 грн.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Відповідно п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами абз. 1 п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати підприємства за придбаний товар та послуги повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання та підтверджено відповідними первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ПТК Агромир-10" та ТОВ «Ліон» укладено договори № 09/03, № 02/02 відповідно від 01.02.2011 року та від 01.03.2011 року згідно яких ТОВ «Ліон» приймає на себе зобов'язання щодо здійснення монтажу верстата фрезерного консольного вертикального з ЧПУ моделі 6Р13Ф3-37, інв..№ 5376.

Виконання вказаних робіт підтверджується актом виконаних робіт №ОУ-000006, № ОУ -000011 (а.с.58). Вартість вказаних робіт сплачена позивачем в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Ліон", що підтверджується виписками банку (а.с.59-60).

На підтвердження виконання зазначених господарських операцій, позивачем також були надані протоколи погодження договірної ціни, податкові накладні.

З метою доведення використання придбаних робіт у власній господарській діяльності, позивачем було надано договір на надання послуг від 11.01.2011 року № 2, укладений між позивачем та ТОВ «ХАРВЕСТМАРКЕТ», згідно якого позивач зобов'язувався здійснити проведення монтажу верстата фрезерного консольного вертикального з ЧПУ моделі 6Р13Ф3-37, інв..№ 5376, монтаж обладнання проводиться з матеріалів замовника на його території (а.с. 52-54)

Факт подальшої передачі виконаних контрагентом робіт та їх приймання підтверджується актом №1 приймання виконаних робіт підписаного позивачем та ТОВ «ХАРВЕСТМАРКЕТ» (а.с.74,79).

Колегія суддів зазначає, що у всіх вищевказаних первинних документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Зауважень щодо змісту або дефекту форми до вказаних документів у податкового органу не виникало.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем та його контрагентами ТОВ "Ліон" фактично виконано умови договорів, результати якого використані позивачем відповідно до основного виду діяльності - ремонт та технічне обслуговування устаткування та машин (а.с.90), а отже правомірно визначено розмір валових витрат та сформовано податковий кредит.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток через порушення порядку ведення господарської діяльності, правил формування податкової звітності контрагентом ТОВ "Ліон", виходячи з наступного.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Ліон" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Такі висновки узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання підрядником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Ліон".

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факт порушення ТОВ "ПТК Агромир-10" вимог чинного податкового законодавства, а саме: п.138.8 ст. 138, ст. 139, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України та правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 00001692305 від 15.02.2012р. та № 0001752305 від 16.02.2012р.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2012р. по справі № 2а-7295/12/2070 в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство технічної комплектації Агромир-10" - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 04.02.2013 р.