Постанова № 32069628, 11.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року Справа № 48725/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Святецького В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вест-Грант» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Вест-Грант» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Вест-Грант» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28 грудня 2010 року № 0002142302/0/37248, яким йому було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16518,30 грн., в тому числі 11012,20 грн. за основним платежем та 5506,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року в позові відмовлено. Постанова мотивована тим, що з матеріалів справи вбачається неможливість реального виконання господарської операції між ПП «Вест-Грант» та ПП «Бізнесгруп» з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для зберігання, транспортування товару тощо, відсутність у підприємств необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції, зокрема, актів виконаних робіт, доказів транспортування та доставки товару, витрат покупця у зв'язку з цим та їх облік в регістрах бухгалтерського обліку і в документах податкової звітності, складського обліку товару та врахування його вартості у визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів на кінець звітного податкового періоду тощо. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції. Оскільки доказів фактичного постачання та отримання позивачем товару від ПП «Бізнесгруп» не надано, то є підстави вважати, що придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що операції з придбання товарів у ПП «Бізнесгруп» мали реальний характер, що підтверджується належними первинними документами, які відповідають вимогам, передбаченим законодавством. Також суд не взяв до уваги тверджень позивача щодо дійсності договору, укладеного ним з ПП «Бізнесгруп», який не оскаржувався в судовому порядку, а відповідачем не надано жодних доказів про наявність у позивача та його контрагнента умислу на укладення договору без наміру його реального виконання, тобто нікчемності цього договору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 07.12.2010 року до 20.12.2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова було проведено позапланову документальну перевірку ПП «Вест-Грант» з питань взаємовідносин з ПП «Бізнесгруп» за березень 2010 року, за результатами якої складено акт від 20.12.2010 року № 3132/23-2/35563456.

В акті зазначено про порушення ПП «Вест-Грант» вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 11012,20 грн.

Зазначених вище висновків податковий орган дійшов, зокрема, на підставі того, що договір купівлі-продажу, укладений між ПП «Вест-Грант» та ПП «Бізнесгруп», є нікчемним. В процесі проведення перевірки ПП «Вест-Грант» не надано документів, які б підтверджували транспортування вказаних товарів від постачальника до покупця. Відтак, наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, чи його оплата) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Таким чином, несплачений позивачем податок на додану вартість внаслідок неправомірного формування податкового кредиту є дохідною частиною державного бюджету та власністю держави.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2010 року № 0002142302/0/37248, яким було визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16518,30 грн., в тому числі 11012,20 грн. за основним платежем та 5506,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час здійснення зазначених вище господарських операцій, податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих.) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону).

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів (послуг), тобто реальність господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Фактичне здійснення господарських операцій між ПП «Вест-Грант» та ПП «Бізнесгруп» підтверджується доказами, наданими позивачем та дослідженими судом, зокрема, наступними.

18.03.2010 року між ПП «Бізнесгруп» (Продавець) та ПП «Вест-Грант» (Покупець) було укладено договір № 3-02/10, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує товар, найменування, кількість і ціна якого зазначаються у накладних, що складаються на кожну партію товару. Товар по кількості і якості приймається Покупцем при одержанні.

На підтвердження виконання умов даного договору позивач надав суду видаткову накладну від 19.03.2010 року № РН-3-19001, з якої вбачається, що позивачем був придбаний товар: шестерня 55-302-10Б в кількості 1 шт. на суму 590,00 грн., шестерня 55-302-12 в кількості 1 шт. на суму 627,00 грн., колесо зубчасте 55-307-05 в кількості 1 шт. на суму 685,00 грн., 55-307-06 в кількості 1 шт. на суму 705,00 грн., шестерня 55-305-01 в кількості 1 шт. на суму 489,00 грн., шестерня 55-305-03 в кількості 1 шт. на суму 489,00 грн., шестерня 55-305-04А в кількості 1 шт. на суму 497,00 грн., шестерня 55-305-05 в кількості 1 шт. на суму 496,00 грн., шестерня 55-305-07А в кількості 1 шт. на суму 496,00 грн., муфта рухома 2 шт. за ціною 1254,00 грн., всього на суму 2508,00 грн., насос живильний 2 шт. за ціною 1641,00 грн. за штуку, всього на суму 3282,00 грн., насос відкачувальний в кількості 1 шт. на суму 1625,00 грн., золотникова коробка 1 шт. на суму 3200,00 грн., фільтр системи управління 1 шт. на суму 909,00 грн., клапан швидкого включення 1 шт. на суму 589,00 грн., шарикопідшипник 70-214-К3 в кількості 2 шт. за ціною 462,00 грн., всього на суму 924,00 грн., шарикопідшипник 46-308Л в кількості 4 шт. за ціною 462,00 грн., всього на суму 924,00 грн., всього 1740,00 грн., шарикопідшипник 70-140Л 1 шт. за ціною 302,00 грн., шарикопідшипник 46-210Л в кількості 4 шт. за ціною 331,00 грн., всього на суму 1324,00 грн., шарикопідшипник 210 в кількості 2 шт. за ціною 53,00 грн., всього на суму 106,00 грн., шарикопідшипник 205 1 шт. на суму 46,00 грн., шарикопідшипник 270 в кількості 1 шт. на суму 50,00 грн., шарикопідшипник 70-134Л в кількості 7 шт. за ціною 367,00 грн., всього на суму 2569,00 грн., шарикопідшипник 70-228Л 1 шт. на суму 397,00 грн., шарикопідшипник 70-228Д в кількості 1 шт. на суму 397,00 грн., роликопідшипник 70-32134Л2 в кількості 14 шт. за ціною 501,00 грн., всього на суму 7014,00 грн., роликопідшипник 70-32228 в кількості 2 шт. за ціною 527,00 грн., всього на суму 1054,00 грн., роликопідшипник 70-32234 2 шт. за ціною 527,00 грн., всього на суму 1054,00 грн., роликопідшипник 2214 в кількості 2 шт. за ціною 142,00 грн., всього на суму 284,00 грн., роликопідшипник 2207К 2 шт. за ціною 166,00 грн., всього на суму 332,00 грн., головний вал УГП в кількості 1 шт. на суму 15480,00 грн., комплект гумово-технічних виробів 1 шт. на суму 4801,00 грн., всього на загальну суму 66073,20 грн., в тому числі податку на додану вартість 11012,20 грн.

Позивачем зазначені вище товари отримані та оплачені, що підтверджується виписками банку за особовим рахунком від 13.04.2010 року на суму 30000 грн., від 16.04.2010 року на суму 10000 грн., від 23.04.2010 року на суму 10000 грн., від 28.04.2010 року на суму 10000 грн. та від 12.05.2010 року на суму 6073,20 грн.

ПП «Бізнесгруп» виписало позивачу податкову накладну від 19.03.2010 року № 3190000001 на зазначену вище суму, на підставі якої ПП «Вест-Грант» включило до податкового кредиту відповідного періоду суму податку на додану вартість 11012,20 грн.

При цьому, на думку колегія суддів посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних щодо перевезення зазначених вище товарів, які придбав позивач, не є доказом нездійснення господарських операцій, оскільки відповідно до положень Закону України «Про автомобільний транспорт» та «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна є первинним обліковим документом, що складається при наданні транспортних послуг вантажовідправникам/ вантажоодержувачам незалежним перевізником. Тобто такий документ складається для обліку списання, руху та оприбуткування продукції у зв'язку з її переданням не безпосередньо продавцем покупцеві, а через третю особу (ліцензованого перевізника). Отже, товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, придбані у ПП «Бізнесгруп» товари ПП «Вест-Грант» в подальшому використовувало у господарських взаємовідносинах з іншими підприємствами, а саме з ДП «Волиньвантажтранс», що підтверджується договором виконання ремонтних робіт від 16.03.2010 року № 23, відповідно до умов якого ПП «Вест-Грант» (Виконавець) проводить роботи з капітального ремонту гідропередачі УГП 1200/212 тепловоза ТГМ 6А № 1742 Замовника, актом здавання-приймання наданих послуг від 25.03.2010 року до цього Договору, переліком запчастин і матеріалів, які були використані під час ремонту, з якого вбачається, що позивач використовував запчастини і матеріали, придбані у ПП «Бізнесгруп», податковою накладною від 25.03.2010 року № 1, виписаною позивачем ДП «Волиньвантажтранс».

Відповідач не оспорює та не заперечує факту виконання сторонами умов зазначеного вище договору.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також податкова накладна від 19.03.2010 року № 3190000001, виписана позивачу ПП «Бізнесгруп», яке було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, не мала недоліків, а порядок її заповнення відповідав чинному на той час законодавству.

Отже, з дня отримання податкової накладної у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ПП «Бізнесгруп».

При цьому норми податкового законодавства не містять такої підстави для відмови у формуванні податкового кредиту платника податків, як неотримання в ході перевірки відомостей щодо його контрагентів, їх відсутність за юридичною адресою та наявність або відсутність у них технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ПП «Бізнесгруп» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Тому колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акт від 21.09.2010 року № 4326/23-4/36828601 перевірки ПП «Бізнесгруп» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 26.11.2009 року по 31.05.2010 року, проведеної Державною податковою інспекцією у Франківському районі міста Львова, у якому зазначено, що: ПП «Бізнесгруп» за юридичною (фактичною) адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 19/26, не знаходиться;- фактичне місцезнаходження та проживання директора підприємства не відоме, фактичне місце здійснення діяльності підприємства встановити немає можливості. Посадова особа та документи бухгалтерського та податкового обліку за юридичною адресою не знаходиться; для здійснення господарської діяльності ПП «Бізнес груп»не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларацій з податку на прибуток за 2009 рік, І квартал 2010 року. Згідно звітів 1-ФД чисельність працюючих на підприємстві станом на 31.12.2009 року склало 0 осіб, на 31.04.2010 року 0 осіб.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ПП «Вест-Грант» у ПП «Бізнесгруп» зазначених вище товарів, які використовувались позивачем в господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з даним контрагентом за період, що перевірявся.

Також податковий орган, роблячи висновки про відсутність між зазначеними підприємствами господарських відносин, вказує на нікчемність укладеного між ними договору купівлі-продажу, оскільки такі вчинено без мети настання реальних наслідків.

Щодо таких доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 цього Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення правочинів між позивачем та його контрагентом.

Крім того, відсутні докази порушення позивачем при укладанні (виконанні) правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно зі ст. 228 ЦК України), як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Разом з тим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вест-Грант» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року у справі № 2а-555/11/1370 скасувати і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова від 28 грудня 2010 року № 0002142302/0/37248.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді В.В. Святецький

Н.М. Судова-Хомюк

Постанова складені в повному обсязі 14.06.2013 року